Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №295/16550/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/16550/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/16550/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Ходака Владислава Володимировича, до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ходака Владислава Володимировича, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І. Ю..-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ходак В.В., звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що між АТ «УкрСиббанк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як боржником був укладений договір про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27 вересня 2022 р. Відповідно до п. 2.1. договору банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил. Згідно із п. 3.1. договору сума кредиту становить 85 154 грн. 26 коп. Відповідно до п. 3.8 договору процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 0,00001 % річних. Відповідно до п. 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно із п. 3.5. договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений в додатку № 1 до договору, але в будь якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 25 вересня 2026 року.

У додатку № 1 до договору зазначено про наявність щомісячної ануїтетної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту (включається у суму ануїтетного платежу).

З графи 7 графіка платежів вбачається, що комісія за управління кредитом становить 1617,93 грн щомісячно.

При цьому, відсутні будь-які відомості, з яких саме підстав та виходячи з яких умов було проведено нарахування зазначеної суми комісії.

Згідно з п. 1.4.1. Розділу ІІ (спеціальні умови для Договорів типу Б) вбачається, що комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту з подальшим інформуванням або комісія щодо інформування про стан заборгованості, може бути передбачена Кредитним договором, у разі бажання Позичальника отримувати послугу з отримання інформування по кредиту протягом строку кредитування (при цьому, інформування надається Банком частіше, ніж раз на місяць. У разі надання такої послуги інформування Банк направляє Позичальнику інформаційні Повідомлення щодо (зокрема, але не виключно) наступного : - нагадування Позичальнику про дату платежу; - інформування Позичальника про часткове погашення планової заборгованості; - інформування про прострочення сплати заборгованості; - зміна дати платежу (у випадку, якщо заявка про зміну дати платежу направлялась Позичальником до Банку); - зміни щодо умов додаткових та/або супутніх послуг; - тощо. Зазначена в цьому пункті умова договору щодо нарахування щомісячної комісії за управління кредитом є несправедливою, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України « Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Таким чином, пунктом 3.11. та додатком №1 договору про надання споживчого кредиту, фактично банком встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України « Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що споживачу встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, умови пункту 3.11 кредитного договору є несправедливими, містять істотний дисбаланс обов`язків на шкоду споживача, суперечать закону, а тому є нікчемними.

Таким чином, просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 3.11 договору про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27 вересня 2022 року та додатку № 1 до даного договору у частині сплати щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту та здійснити перерахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27 вересня 2022 року, зарахувавши кошти, сплачені в якості щомісячної комісії за управління кредитом, в інші платежі за кредитом згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27 вересня 2022 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ходак В.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що ані договір, ані додаток до такого договору не визначає, за що безпосередньо сплачується комісія. Відсутні будь-які відомості, з яких саме підстав та виходячи з яких умов було проведено нарахування зазначеної суми комісії.

Лише в мережі Інтернет було виявлено правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» (додаток №3 до наказу від 02 жовтня 2024 р. №Н- LEG-2024-103), з яких, а саме з п. 1.4.1. Розділу ІІ (спеціальні умови для Договорів типу Б), вбачається, що комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту з подальшим інформуванням або комісія щодо інформування про стан заборгованості, може бути передбачена Кредитним договором, у разі бажання Позичальника отримувати послугу з отримання інформування по кредиту протягом строку кредитування (при цьому, інформування надається Банком частіше, ніж раз на місяць.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з додатком №3 до наказу від 02 жовтня 2024 року №Н-LEG-2024-103 із п. 1.4.1. Розділу ІІ (спеціальні умови для Договорів типу Б) ознайомився відповідач і погодився з ними.

Таким чином, пунктом 3.11. та додатком №1 договору про надання споживчого кредиту фактично Банком встановлено плату позичальнику за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зокрема, зазначає, що пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку комісію відповідно до умов договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. У додатку №1 до кредитного договору зазначений розмір щомісячних платежів, який має здійснити позичальник на погашення кредиту, розмір комісії і підстави її нарахування. Зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу Банк має право застосовувати комісію у розмірі до 500 грн. при прострочені позичальником чергових платежів. Також комісія встановлюється за розрахунково – касове обслуговування (РКО), комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, комісія за управління кредитом.

Пунктом 1.4. Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників AT «Укрсиббанк» комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту з подальшим інформуванням або комісія щодо інформування про стан заборгованості, може бути передбачена Кредитним договором, у разі бажання позичальника отримувати послуги з отримання інформування по кредиту протягом строку кредитування (при цьому, інформування надається Банком частіше ніж раз на місяць. У разі надання такої послуги інформування Банк направляє позичальнику інформаційні повідомлення щодо (зокрема, але не виключно) наступного: - нагадування позичальнику про дату платежу; -інформування позичальника про часткове погашення планової заборгованості; - інформування про прострочення сплати заборгованості ; - зміна дати платежу (у випадку, якщо заявка про зміну дати платежу направлялась позичальником до Банку); -зміни щодо умов додаткових та /або супутніх послуг, тощо. Зазначена в цьому пункті 1.4.1. комісія є опціональною (встановлюється за бажанням позичальника) та не виключає право позичальника, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», звернутися до банку щодо безоплатного отримання за його запитом (один раз на календарний місяць) інформації за Кредитним договором Нараховані комісії включаються до ануїтетних платежів та суми повного дострокового погашення кредиту відповідно, якщо інше не зазначено в Кредитному договорі.

Отже, доводи позивача про ненадання інформації щодо умов про наявність щомісячної комісії за управління кредитом при укладенні договору ґрунтуються виключно на його припущеннях і спростовуються самим змістом договору та додатками до нього. Обслуговування кредитної заборгованості є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «УкрСиббанк» з метою отримання банківських послуг та 27.09.2022 року підписав договір № 98726039000 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.п.3.4-3.11 договору ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі, передбачені Правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників AT «УкрСиббанк» на рахунок банку шляхом сплати щомісячно ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку №1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 25.09.2026 року.

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

У додатку № 1 до кредитного договору зазначений розмір щомісячних платежів, який має здійснити позичальник на погашення кредиту, розмір комісії і підстави її нарахування. Зокрема, передбачено сплату щомісячної комісії за управління активом у розмірі 1,9 % від суми кредиту; у випадку прострочення сплати чергового платежу банк має право застосовувати комісію у розмірі 500 грн.

Пунктом 1.4. Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників AT «УкрСиббанк» комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановлені) кредиту з подальшим інформуванням або комісія щодо інформування про стан заборгованості, може бути передбачена кредитним договором, у разі бажання позичальника отримувати послуги з отримання інформування по кредиту протягом строку кредитування (при цьому, інформування надається банком частіше ніж раз на місяць. У разі надання такої послуги інформування банк направляє позичальнику інформаційні повідомлення щодо (зокрема, але не виключно) наступного: нагадування позичальнику про дату платежу; інформування позичальника про часткове погашення планової заборгованості; інформування про прострочення сплати заборгованості; зміна дати платежу (у випадку, якщо заявка про зміну дати платежу направлялась позичальником до банку); зміни щодо умов додаткових та /або супутніх послуг тощо.

Зазначена в цьому пункті 1.4.1. комісія є опціональною (встановлюється за бажанням Позичальника) та не виключає Право Позичальника, передбаченого Законом України «Про споживче кредитування», звернутися до Банку щодо безоплатного отримання за його запитом (один раз на календарний місяць) інформації за Кредитним договором 1.5. Нараховані комісії включаються до ануїтетних платежів та суми повного дострокового погашення кредиту відповідно, якщо інше не зазначено в Кредитному договорі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Нікчемний правочин або його частина є недійсними з моменту їх вчинення і не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

З огляду на це, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про застосування наслідків нікчемності п. 3.11 Договору про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27.09.2022 року та Додатку № 1 до даного договору в частині сплати щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту та здійсненням перерахунку заборгованості за договором.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376, 381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ходака Владислава Володимировича, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Застосувати наслідки нікчемності п. 3.11 договору про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27.09.2022 року та додатку № 1 до даного договору в частині сплати щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми кредиту та здійснити перерахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 98726039000 від 27.09.2022 року, зарахувавши кошти, сплачені в якості щомісячної комісії за управління кредитом, в рахунок інших платежів згідно з умовами договору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Талько О.Б.

Судді: Коломієць О.С.

Григорусь Н.Й.