Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №286/2678/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/2678/24 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/2678/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В.І.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Вказала, що проживала з відповідачем як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2018 року по 2023 рік. Спільно не проживають з серпня-вересня 2023 року. У червні 2024 року між ними здійснено поділ спільного сумісного майна.

Вказує, що за час спільного проживання вона стала інвалідом 1 групи. Посилаючись на вимоги ст.ст.3, 74, 75, 76, 80 СК України, просила стягувати з відповідача аліменти на своє утримання.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що проживала разом із відповідачем як чоловік і дружина без офіційної реєстрації шлюбу з 2018 по 2023 рік. Спільне проживання припинено орієнтовно у серпні–вересні 2023 року. Наразі разом не проживають, а спільно набуте майно поділено. Під час спільного проживання вона отримала інвалідність І групи.

Вважає помилковим висновок суду про те, що сам факт досягнення відповідачем 62-річного віку автоматично означає його непрацездатність у розумінні закону. Наголошує, що відповідач фактично є лише пенсіонером, тоді як вона є особою з інвалідністю І групи, а її витрати на лікування істотно перевищують розмір прожиткового мінімуму.

Звертає увагу на те, що у своєму рішенні суд послався на ч. 4 ст. 75 СК України, яка визнана такою, що не відповідає Конституції України.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 2018 по 2023 рік.

Ухвалою Овруцького районного суду від 06.06.2024 року затверджено мирову угоду, укладену 06.06.2024 року між сторонами, згідно з якою здійснено поділ спільного сумісного майна, провадження у справі закрито.

ОСОБА_1 є особою, яка має інвалідність I групи Б у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із аварією на ЧАЕС, з 07.11.2018 року.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У главі 9 Сімейного кодексу України закріплено положення щодо прав і обов`язків подружжя по утриманню.

Так, частиною першою статті 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи ( частини друга та третя статті 75 СК України).

.Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу, якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення. Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачка не надала суду доказів того, що вона потребує матеріальної допомоги, як й не здобуто доказів того, що відповідач спроможний надавити їй матеріальну допомогу.

Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: