Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №754/12380/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/459/26

Справа№754/12380/25

Вирок

Іменем України

12 серпня 2026 року

місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12025105030000497, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Миронівського Донецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працевлаштованого у ТОВ «Нова Пошта», неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.10.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 роки; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.08.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2026 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 22.07.2024 вироком Дніпровського районного суду м. Києва, за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки та 29.10.2024 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, яка протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України , вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час і місці знайшов - 1 (одну) пластикову колбу з кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,429 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 підняв раніше виявлену ним - 1 (одну) пластикову колбу з кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,429 г, тим самим незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, яку надалі ОСОБА_4 поклав до правої кишені шортів, у які він був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину при собі без мети збуту, яку надалі переніс за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 7/20, де 02.07.2025 близько 14 год. 30 хв. був зупинений працівниками поліції.

Надалі, 02.07.2025 під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 працівниками поліції виявлено та вилучено з правої кишені шортів, у які він був одягнутий , - 1 (одну) пластикову колбу з кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,429 г, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Крім того , ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 22.07.2024 вироком Дніпровського районного суду м. Києва , за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки та 29.10.2024 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та будучи особою, яка протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України , вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час і місці знайшов - 1 (один) згорток ізоленти чорного кольору , всередині якого знаходився зіп-пакет з 2 таблетками червоного кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, загальною масою 0,371 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 підняв раніше виявлений ним - 1 (один) згорток ізоленти чорного кольору , всередині якого знаходився зіп-пакет з 2 таблетками червоного кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, загальною масою 0,371 г, тим самим незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, яку надалі ОСОБА_4 поклав до правої кишені шортів, у які він був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану особливо небезпечну психотропну речовину при собі без мети збуту, яку надалі переніс за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, 43, де 04.07.2025 близько 11 год. 00 хв. був зупинений працівниками поліції.

Надалі, 04.07.2025 під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 працівниками поліції виявлено та вилучено з правої кишені шортів, у які він був одягнутий , - 1 (один) згорток ізоленти чорного кольору , всередині якого знаходився зіп-пакет з 2 таблетками червоного кольору, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, загальною масою 0,371 г, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що у двох випадках він знаходив на землі психотропні речовини, піднімав їх та клав до кишені. В обох епізодах події розгорталися однаково: у першому випадку він знайшов заборонену речовину у дворі, а в другому - в лісопосадці. Згодом до нього підходили працівники поліції та під час обшуку вилучали речовини, які зазначені в обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що знайдене залишав собі, оскільки вживав психотропні речовини і мав намір їх спожити. Він чітко усвідомлював, що підняті із землі предмети були забороненими. Також розумів, що незаконно придбав та зберігав психотропні речовини. Піднімав їх винятково для власного споживання, без мети збуту. За його словами, ці події відбувалися влітку 2025 року з незначним проміжком часу. Додатково зазначив, що з 22.11.2025 проходив реабілітацію від наркотичної залежності при церкві, а після того, як завершив перебування там, у березні 2026 року його затримали. Обвинувачений усвідомлював протиправність своєї поведінки, у вчиненому щиро розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичних обставин, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того , у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, передбаченою частиною четвертою статті 12 КК України, є нетяжким злочином.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд ураховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з пунктом 1 частини першої статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій, засудив свою поведінку та щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 він раніше судимий, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Також судом ураховано позиції прокурора та обвинуваченого в судових дебатах щодо призначення ОСОБА_4 покарання у виді реального позбавлення волі.

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, з огляду на його щире каяття, обставини і мотиви вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого: наявність постійного місця проживання та реєстрації, його сімейний стан, офіційне працевлаштування, кількість епізодів злочинної діяльності та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд робить висновок про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах , установлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Судом установлено, що кримінальні правопорушення, за які ОСОБА_4 засуджено цим вироком, вчинені ним 02.07.2025 та 04.07.2025, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2026, яким його засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців. За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_4 підлягає призначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із зарахуванням покарання, відбутого покарання за вироком від 16.04.2026.

Вирішуючи питання щодо остаточного покарання ОСОБА_4 , суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового складання покарань.

Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті - виправленню засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до пункту 3 частини дев`ятої статті 100 КПК України, за яким майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

Згідно з вимогами частини другої статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2026 та остаточно визначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати ОСОБА_4 з 22.03.2026, зарахувавши у строк відбування покарання за цим вироком суду покарання , відбуте ОСОБА_4 з моменту приведення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.2026 до виконання.

Речові докази у кримінальному провадженні: 2 (дві) таблетки овальної форми рожевого кольору, з одного боку із розподільчою смугою, з іншого - з тисненням символу «оо оо», які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиментамфетамін), загальна маса МДМА (3,4-метилендіоксиментамфетамін) в таблетках становить 0,371 г; речовину, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса PVP в речовині становить 0,429 г , - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати , пов`язані із залученням експертів, у сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1