Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №441/2625/25 — Городоцький районний суд Львівської області

441/2625/25 2/441/295/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30.07.2026 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Малахової-Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Стебеляк А.-А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження та Державного акта на право приватної власності на землю, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в :

представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , 10.12.2025 звернулася в суд з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів № 92 від 22.02.2002 в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1, 4446 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області, визнання недійсним Державного акта серія ІІІ-ЛВ № 037707 на право приватної власності на землю від 25.02.2002 та скасування в Поземельній книзі запису про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку, визнання права на земельну частку (пай) площею 2, 09 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області, згідно Сертифікату серія ЛВ № 141686 від 02.04.1997 за реєстровим № 302, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мотивуючи тим, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1, 4446 га після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 бабці ОСОБА_4 , однак йому відмовлено у видачі такого свідоцтва, оскільки правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 037707 Городоцькою райдержадміністрацією на ім`я померлої ОСОБА_4 виданий 25.02.2002, тобто після смерті останньої, а відтак земельна ділянка не входить до складу спадщини, інше. Просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 15.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с. 22).

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 у заяві від 27.07.2026 вимоги підтримала, просила розгляд справи проводити за її відсутності, судові витрати з відповідача не стягувати (а.с. 92).

Міський голова Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області Фабрига Й.Я. у заяві від 01.07.2026 просив про розгляд справи за відсутності представника міської ради, не заперечив щодо задоволення позову (а.с. 86).

Представники третіх осіб Львівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили (а.с. 90-91).

Третя особа ОСОБА_2 у заяві від 01.04.2026 просила про задоволення позову та розгляд справи за її відсутності, окрім цього зазначила, що на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 не претендує (а.с. 51).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяви, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4, 12, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із змісту позовної заяви, із копій свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та про укладення шлюбу серія № НОМЕР_3 видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є онуком ОСОБА_4 (а.с. 9, 12).

Згідно Витягу з Книги записів (реєстрації) сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Львівського району (колишня Великолюбінська селищна рада) Львівської області № 0-13-0.91-2607/15-25 від 11.11.2025 видно, що ОСОБА_4 згідно Сертифікату ЛВ № 141686 зареєстрованого за № 302 від 02.04.1997, належало право на земельну частку (пай) площею 2, 09 ум.кад.га, що на території Львівського району (колишня Великолюбінська селищна рада) Львівської області (а.с. 18).

Як убачається із копії заповіту, посвідченого 30.03.1999 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. за реєстровим № 1266, ОСОБА_4 , при житті, на випадок смерті належний їй на праві особистої власності будинок, що в с. Малий Любінь Городоцького району Львівської області, а також все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповіла онуку ОСОБА_1 (а.с. 13).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що убачається із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 15).

Згідно довідки виконкому Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області № 3283 від 30.10.2019, ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 значилася зареєстрованою та проживала одна в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Із копії спадкової справи № 19/2026 від 03.03.2026 убачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Голубець І.Г., за заявою ОСОБА_1 , заведено спадкову справу № 19/2026, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 1, 4446 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ № 037707 виданий на ім`я ОСОБА_4 25.02.2002, тобто після смерті спадкодавця (а.с. 64-85).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Із матеріалів справи убачається, що 25.02.2002 головою Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано Державний акт серія ІІІ-ЛВ № 037707 на право приватної власності на землю площею 1, 4446 га призначену для ведення товарного сількогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області, на підставі Розпорядження № 92 від 22.02.2002, тобто майже через 3 роки після смерті спадкодавця (а.с. 16).

Державний акт серія ІІІ-ЛВ № 037707 від 25.02.2002 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 509 (а.с. 16).

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 вищеозначеного Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 Постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 Цивільного Кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України (2004 року), статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними тільки державних актів на право власності може мати місце в разі їх видання з порушенням вимог закону, всупереч рішенням чи угодам. У цьому разі таке визнання є належним та самостійним способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, ураховуючи, що розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів № 92 від 22.02.2002 і Державний акт серія ІІІ-ЛВ № 037707 на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_4 від 25.02.2002, видані після смерті спадкодавця, а отже в порушення вимог закону, суд визнає недійсними розпорядження в частині передачі в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1, 4446 га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області та Державний акт серія ІІІ-ЛВ № 037707, а також скасовує в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку.

Разом з цим, із матеріалів справи убачається, що 02.04.1997 на ім`я ОСОБА_4 видано Сертифікат серія ЛВ № 141686 на право на земельну частку (пай), що зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на землю (середню земельну частку) за № 302 (а.с. 18).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З огляду на вищенаведене, ураховуючи фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 при житті набула право на земельну частку (пай) площею 2, 09 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області, згідно Сертифікату серія ЛВ №141686, а отже, таке право є об`єктом прав та обов`язків, що входить до складу спадщини, що спадщину після смерті ОСОБА_4 , згідно із спадковою справою № 19/2026 від 03.03.2026, в порядку спадкування за заповітом прийняв ОСОБА_1 , інших спадкоємців, які б претендували на вищеозначене спадкове майно за законом чи за заповітом немає, відтак є підстави до визнання за позивачем права на земельну частку (пай) згідно означеного Сертифікату, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Із квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки № 38 та № 39 від 10.13.2025 убачається, що позивачем за звернення до суду з означеним позовом сплачено 2 422 грн. 40 коп. судового збору, тобто за дві вимоги немайнового характеру, тоді як заявлено три вимоги немайнового характеру, відтак ОСОБА_1 слід доплатити на користь держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. 4, 10, 89, 141, 209, 247, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 328, 373, 392, 1218, 1268 ЦК України, ст. 524, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Городоцької райдержадміністрації Ради народних депутатів Львівської області № 92 від 22.02.2002 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1, 4446 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області.

Визнати недійсним Державний акт серія ІІІ-ЛВ № 037707 на право приватної власності на землю, виданий 25.02.2002 Городоцькою райдержадміністрацією Ради народних депутатів Львівської області про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 1, 4446 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області та скасувати в Поземельній книзі запис про державну реєстрацію права власності на означену земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , прож. АДРЕСА_2 ) право на земельну частку (пай) площею 2, 09 ум.кад.га, що на території Великолюбінської селищної ради Львівського (колишнього Городоцького) району Львівської області згідно Сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ЛВ № 141686 від 02.04.1997 за реєстровим №302, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова-Онуфер