Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №473/3733/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Суд: Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи позовного провадження

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №473/3733/26

Суддя: Булкат М. С.

Справа № 473/3733/26

РІШЕННЯ

іменем України

"12" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої – судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради про передачу майна, що було визнано відумерлою спадщиною,

ВСТАНОВИВ

20 липня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Олександрівської селищної ради про передачу майна, що було визнано відумерлою спадщиною.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області складено актовий запис про смерть від 11.11.1999 року № 85.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка і є місцем відкриття спадщини.

Право власності померлої ОСОБА_3 на зазначену квартиру зареєстровано у КП «Вознесенське МБТІ» на підставі договору купівлі-продажу №2094 від 27.10.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв, але не оформив її син, ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.11.2021 року, актовий запис №146.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31.10.2025 року, спадщина, що відкрилась до майна померлого ОСОБА_4 визнана відумерлою.

Позивачка, ОСОБА_5 , яка є спадкоємицею за законом як дочка померлого, у встановлений законом строк спадщину не прийняла. Після спливу шестимісячного строку вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском передбаченого законом строку для подання такої заяви.

У зв`язку із чим позивачка звернулась до суду із позовом за захистом своїх спадкових прав.

В судове засідання представниця позивачки не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач, Олександрівська селищна рада, в судове засідання не з`явився, проте надав заяву про підтримання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області 11 листопада 1999 року складено актовий запис про смерть № 85 (а.с. 17).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 , що є місцем відкриття спадщини.

Право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру було зареєстровано в КП «Вознесенське МБТІ» на підставі договору купівлі-продажу № 2094 від 27 жовтня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського нотаріального округу Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину фактично прийняв її син, ОСОБА_4 , однак за життя свої спадкові права належним чином не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 листопада 2021 року, актовий запис № 146 (а.с. 18).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2025 року спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , визнано відумерлою.

Позивачка ОСОБА_5 , яка є дочкою померлого ОСОБА_4 та спадкоємицею за законом, у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини не подала. Згодом вона звернулася до нотаріуса із відповідною заявою, однак постановою нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1280 ЦК України якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Передача спадкового майна спадкоємцю припиняє його статус відумерлої спадщини та право територіальної громади на це майно.

З аналізу діючого законодавства вбачається, що для повернення відумерлого майна в порядку ч. 2 ст. 1280 ЦК України не вимагається попереднє скасування судового рішення про визнання спадщини відумерлою. Право на захист спадкових прав шляхом подання позову про повернення відумерлого майна реалізується спадкоємцем у зв`язку з набуттям територіальною громадою права власності на спірне майно. У разі скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою, повернення такого майна відбудеться в порядку повороту виконання судового рішення, а не на підставі механізму, закріпленого в ч. 2 ст. 1280 ЦК України. Процесуальний закон обмежує подання заяви про поворот виконання строком позовної давності. Напроти строк, протягом якого спадкоємець має право вимагати передання відумерлого майна в натурі, законом не обмежений.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам у справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачка має право на спадщину у встановленому порядку, яка належала спадкодавцю на праві власності та збереглися. Позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню, при цьому витребування спадкового майна на користь спадкоємця припиняє статус відумерлої спадщини та право власності територіальної громади на це майно.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради про передачу майна, що було визнано відумерлою спадщиною –задовольнити.

Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у власність квартиру АДРЕСА_1 , що була визнана відумерлою та передана у власність Олександрівської територіальної громади в особі Олександрівської селищної ради.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua