Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №461/6264/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/6264/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3257/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду м.Львова від 29 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 12 травня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7881275 (далі – кредитний договір). 06 червня 2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 06062025 (далі – договір факторингу № 06062025), у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 06 червня 2025 року до договору факторингу № 06062025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 81 239 грн 02 коп., з яких: 24 192 грн 50 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 43 546 грн 52 коп. - сума заборгованості за відсотками; 13 500 грн 00 коп. - сума заборгованості за пенею, штрафами. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором в розмірі 81 239 грн 02 коп.

18 вересня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73455931 (далі – договір позики). 14 червня 2021 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 (далі - договір факторингу №14/06/21), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 44 від 21 лютого 2025 до договору факторингу № 14/06/21, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18 870 грн 30 коп., з яких: 6000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 144 грн 30 коп. - сума заборгованості за відсотками; 0, 00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 11 826 грн 00 коп. - сума заборгованості за пенею; 900 грн 00 коп. - комісія за надання позики. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики в розмірі 18 870 грн 30 коп. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість з відповідачки на свою користь.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у розмірі 100 109 грн 32 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь 3 028 грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши у вересні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не врахував того, що позивачем не додано до позовної заяви доказів, а саме первинних документів про надання відповідачці кредитних коштів, а розрахунок, довідка, складені позивачем/первісним кредитором, за відсутності визнання таких відповідачкою, не є підтвердженням такої обставини. Не підтверджують цієї обставини і додатки до договорів факторингу. Розрахунок заборгованості за кредитним договором не може вважатися належним доказом заборгованості, оскільки до нього включено заборгованість по пені та штрафи, що заборонено законодавством, зокрема, приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Розрахунок заборгованості за договором позики в матеріалах справи взагалі відсутній. Вказує на неправильний розрахунок, на думку заявника, відсоткової ставки за кредитним договором, враховуючи положення Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, внесених до нього згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-IX). Зазначає також про те, що на підставі договорів факторингу до позивача могло перейти тільки право дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, що відсутнє у даній справі.

У жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, представник відповідача в попередніх судових засіданнях надав пояснення по суті справи, на даний час подав заяву про розгляд справи без його та його довірительки участі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення умов кредитного договору № 7881275 від 12.05.2024 та кредитного договору №73455931 від 18.09.2024 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 100 109, 32 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача, який набув право вимоги до боржника за цими кредитними договорами.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» (Торгова марка «Creditplus») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №7881275, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором С2778 о 09:33:06 год 12.05.2024. В такому зазначені паспортні дані відповідачки, особистий кабінет_Мобільний застосунок, номери мобільних телефонів, контактні дані та Email, приналежність яких саме відповідачці нею не спростовано. А відтак, доводи апеляційної скарги у цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

За умовами цього ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 27 000, 00 грн. Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка 1, 50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п 1.4 цього договору.

Знижена процентна ставка 1, 275 % в день та застосовується на наступних умовах, зокрема якщо споживач до 11.06.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти не менше суми першого платежу, то отримає індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1, 50 % в день, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1, 48 % в день. Загальні витрати на дату укладення договору складають 145 800 грн за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, 413 977, 50 грн за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 172 800 грн за стандартною ставкою за весь період користування кредитом, 170 977, 50 грн становить ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки. Дати надання кредиту 12.05.2024 або 13.05.2024. Договором передбачено штраф у розмірі 810, 00 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 270, 00 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Листом ТОВ «Пейтек» за вих. №20250609-1.1 від 09.06.2025 підтверджується що 12.05.2024 о 09:34 год на кредитний рахунок відповідача (маска картки НОМЕР_1 ) на підставі договору про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 2022-01-19, ТОВ «Пейтек» перерахувало кошти у розмірі 27 000, 00 грн, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» 462273134.

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 27 000, 00 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7881275 від 12.05.2024, наданого позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі 81 239, 02 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 24 192, 50 грн; заборгованість за відсотками становить 43 546, 52 грн.; штраф становить 13 500, 00 грн.

06.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №06062025, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 06.06.2025 до Договору факторингу № 06062025 від 06.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 81 239, 02 грн., з яких: 24 192, 50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 43 546, 52 грн - сума заборгованості за відсотками; 13 500, 00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Ці докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу права вимоги від первісних кредиторів до позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, покликається на те, що договором № 7881275 від 12.05.2024 визначено термін повернення кредиту, сплати штрафу та процентів за користування кредитом, однак відповідач кредит у вказаній сумі не повернула, продовжувала користуватися кредитними коштами, ТОВ «Авентус Україна» відповідно до умов договору, з якими погодився відповідач та який підписала електронним підписом одноразового ідентифікатора, нарахував проценти за користування кредитом за передбаченою у договорі процентною ставкою, і таке нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам договору. Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача.

Суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 7881275 від 12.05.2024, яка згідно розрахунку становить 81 239. 02 грн, з яких: 24 19, 50 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 43 546, 52 грн - сума заборгованості за відсотками; 13 500, 00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інтсанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З врахуванням положень частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту № 7881275, укладеному 12.05.2024, денна процентна ставка установлена на рівні 1, 50 %, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 % відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а договір про надання споживчого кредиту № 7881275 укладений 12.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що відсоткова ставка, встановлена цим договором, не відповідає умовам чинного законодавства, а відтак не може бути застосована при розрахунку заборгованості.

Колегія суддів вважає, що встановлений у договорі про надання споживчого кредиту розмір денної процентної ставки 1, 50 % не відповідає вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, оскільки договір про надання споживчого кредит укладено 12.05.2024, тобто укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак положення цього Закону підлягають застосуванню до договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Отже, за користування коштами за договором про надання споживчого кредиту № 7881275, укладеного 12.05.2024 у позичальника виник обов`язок зі сплати процентів в розмірі 1 % на день, що становить 73 170, 00 грн, які нараховані в період з 12.05.2024 до 06.02.2025, тобто в межах дії строку кредитування, з врахуванням припинення нарахування відсотків первісним кредитором 06.02.2025.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що починаючи з 07.02.2025 відповідачу не нараховувалися проценти за користування кредитними коштами.

Рази з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, на виконання зобов`язань за кредитним договором № 7881275 від 12.05.2024 ОСОБА_1 було здійснено наступні оплати в рахунок погашення заборгованості: 11.06.2025 – 10 327, 50 грн, які були зараховані на погашення відсотків, 11.07.2025 – 13 500, 00 грн, з яких 12 150, 00 грн зараховані на погашення відсотків, а 1 350, 00 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту, 08.08.2025 – 2 000, 00 грн, які зараховані на погашення відсотків, 10.08.2025 – 11 000, 00 грн, з яких 1 457, 50 грн зараховані на погашення заборгованості за тілом кредиту, а 9 542, 50 грн на погашення відсотків, 09.09.2025 та 09.10.2025 – 10 886, 63 грн, які була зараховані на погашення відсотків.

Отже, ОСОБА_1 в рахунок сплати заборгованості за кредитним договором № 7881275 від 12.05.2024 було сплачено 58 600, 76 грн, з яких 2807, 50 грн - в рахунок оплати тіла кредиту та 55 793, 26 грн відсотків.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 7881275 від 12.05.2024 року становить 41 569, 24 грн, з яких: 24 192, 50 тіло кредиту; 17 376, 74 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 13 500 грн штрафу (пені).

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для нарахування штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 7881275 від 12.05.2024, відтак позовна вимога ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 13 500, 00 грн не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7881275 від 12.05.2024 в розмірі 41 569, 24 грн, з яких: 24 192, 50 тіло кредиту; 17 376, 74 грн – проценти за користування кредитними коштами.

Окрім цього, 18.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73455931, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 42182 о 18:15 год 18.09.2024. В такому зазначені паспортні дані відповідачки, особистий кабінет_Мобільний застосунок, номери мобільних телефонів, контактні дані та Email, приналежність яких саме відповідачці нею не спростовано. А відтак, доводи апеляційної скарги і у цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються.

За умовами цього Договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк для задоволення власних потреб шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики.

Строк позики/строк договору за договором № 73455931 від 18.09.2024 становить 30 днів (п. 2.2 договору позики).

Відповідно до п. 6 договору позики № 73455931 від 18.09.2024 позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строки виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позичальника звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосування одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без зміну мов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інші не визначено додатковою угодою.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3 договору позики № 73455931 від 18.09.2024 сума позики становить 6 000, 00 грн, а процента ставка є фіксованою та становить 0, 250 % в день.

Умовами договору позики № 73455931 від 18.09.2024 передбачені також проценти за понадстрокове користування позикою в розмірі 2, 70 % в день та пеня у розмірі 2, 70 % в день.

Відповідно до п 2.4 договору позики № 73455931 від 18.09.2024 комісія за надання позики складає 900, 00 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє звернення позичальника до кредитодавця щодо продовження строку кредитування, строк договору позики № 73455931 від 18.09.2024 закінчився 17.10.2024.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати грошові кошти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених в реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою № 48 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року сторони погодили відступлення права вимоги до боржників згідно з реєстрами боржників № 43 та № 44.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 44 від 21.02.2025 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики від 18.09.2024 № 73455931 в розмірі 18 870, 30 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 73455931 від 18.09.2024 така становить 18 870, 30 грн, з яких 6000, 00 грн заборгованість за основним боргом, 144, 30 грн - заборгованість за відсотками, 11 826, 00 грн - заборгованість за пенею, 900, 00 грн - комісія за надання позики.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за договорами позики № 73455931 від 18.09.2024, позивач, крім заборгованості за основним боргом та процентами за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування, просив стягнути 11 826, 00 грн заборгованість за пенею.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення виконання, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 11 826, 00 грн за договором позики № 73455931 від 18.09.2024 не підлягають до задоволення.

Окрім цього, обгрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту за договором позики № 73455931 від 18.09.2024 року в розмірі 900, 00 гривень, позивач стверджує, що такий розмір комісії передбачений умовами підписаного між сторонами договору, а правомірність її нарахування відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов за договором позики № 73455931 від 18.09.2024 свідчить про те, що комісія за видачу кредиту в розмірі 900, 00 грн, встановлена в п.2.4 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що положення договору позики № 73455931 від 18.09.2024 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 900, 00 грн суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за договором позики №73455931 від 18.09.2024 в розмірі 6 144, 30 грн, з яких: 6 000, 00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 144, 30 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню ), то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Частина тринадцята статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 47 713, 54 грн, то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 443, 20 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником Цапом Мар`яном Петровичем, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 377, 28 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 7881275 від 12.05.2024 в розмірі 41 569, 24 грн та за договором позики № 73455931 від 18.09.2024 в розмірі 6 144, 30 грн, а всього 47 713, 54 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 443, 20 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 2 377, 28 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич