Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №438/617/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 438/617/26

Провадження 2-а/465/156/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.08.2026 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 11 березня 2026 року інспектором Головного управління Національної поліції у Львівській області було винесено постанову ЕНА №6811901 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Інспектор стверджував, що транспортний засіб не зареєстрований в установленому порядку в Україні, та склав постанову ЕНА №6811901 про накладення адміністративного стягнення за ч.6 ст.121 КУпАП. Під час розгляду справи він заявив клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги. Інспектор відмовив у задоволенні клопотання та негайно виніс постанову без надання йому можливості скористатися правовою допомогою. Таким чином, постанова ЕНА №6811901 від 11.03.2026 підлягає скасуванню виключно з підстави порушення процесуального законодавства, незалежно від наявності чи відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Транспортний засіб марки JAGUAR, яким він керував 11.03.2026, має чинну реєстрацію в Сполучених Штатах Америки. Реєстрація є дійсною, не скасованою та не визнаною недійсною. Таким чином, транспортний засіб не є "незареєстрованим" в розумінні ч.6 ст.121 КУпАП. З 24.02.2022 на території України введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який неодноразово продовжувався та діє до 04.05.2026 відповідно до Указу Президента України від 07.03.2026 №175/2026. Таким чином, станом на 11.03.2026, коли була складена постанова, на території України діяв воєнний стан, який є обставиною непереборної сили в розумінні ст.192 МК України. Відповідно до ч.4 ст.108 МК України перебіг строку тимчасового ввезення зупинено з 24.02.2022 та залишається зупиненим на час дії воєнного стану. З огляду на викладене, транспортний засіб на іноземній реєстрації перебуває в законному митному режимі тимчасового ввезення зі зупиненими строками, що виключає будь-яку протиправність такого перебування на митній території України. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.06.2026 року відкрито спрощено провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6811901 від 11.03.2026 року, ОСОБА_1 11 березня 2026 року о 14 год. 12 хв. в м. Дрогобич вул. Шашкевича, 1, керував транспортним засобом JAGUAR R K738190, який своєчасно не зареєстрував у встановленому законом порядку згідно митної декларації UA 2091/2024/014846 від 26.02.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1388, чим порушив п.30.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.6 ст. 121 КУпАП.

Так, статтею 121 КУпАП встановлена відповідальність водіїв за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно з частиною шостою зазначеної статті керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад правопорушення є формальним: воно вважається закінченим з моменту початку руху такого авто, незалежно від настання будь-яких негативних наслідків.

Отже, достатнім є сам факт експлуатації (керування) автомобіля на дорозі загального користування, якщо цей автомобіль не пройшов процедуру реєстрації або перереєстрації у встановленому порядку.

Щодо формулювання "не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку", то воно має бланкетний характер, тобто відсилає до відповідних релеватних нормативно-правових актів.

Так, Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з п. 1.1 ПДР України такі правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Підпунктом "в" пункту 2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС.

Водночас в силу приписів п. 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Підзаконним нормативно - правовим актом, який регулює питання та правила реєстрації транспортних засобів є Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388) з наступними змінами.

Водночас, з урахуванням редакції вище вказаного Порядку № 1388, яка діяла станом на момент фіксації вчинення адміністративного правопорушення та винесення оспореної постанови (11.03.2026), абзац 2 пункту 7 вказаного Порядку передбачав, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в сервісних центрах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Доводи позивача про те, що вимога п.29.2 ПДР щодо обов`язкової реєстрації транспортного засобу в міжнародному русі понад два місяці не діє на період воєнного стану на підставі Постанови №190 та Постанови №1388, а тому, транспортний засіб на іноземній реєстрації не підлягає обов`язковій реєстрації в Україні на період дії воєнного стану, суд відхиляє з огляду на таке.

Згаданим вище п. 7 Порядку №1388, який діяв на момент складення оскаржуваної постанови визначено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) (крім суб`єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» ( в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної постанови) власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. Суб`єкти господарювання, що здійснюють торгівлю транспортними засобами та придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його наступного продажу, звільняються від обов`язку здійснення державної реєстрації такого транспортного засобу. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Так, постановою КМУ №190 від 04.03.2022 внесено зміни до Порядку №1388 та продовжено строк державної реєстрації, проте даним Порядком не скасовано заборону на керування транспортними засобами, які не пройшли процедуру державної реєстрації.

Однак, в подальшому постановою Кабінету міністрів України від 13 серпня 2025 року №963 внесено зміни до Порядку №1388 та викладено п.7 в наступній редакції: «власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) (крім суб`єктів господарювання, що придбали транспортний засіб, який перебував на державній реєстрації, для його подальшого продажу) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів».

Отже, після 13.08.2025 адміністративна відповідальність водія за ч. 6 ст. 121 КУпАП настає у разі керування незареєстрованим транспортним засобом, за умови спливу на момент виявлення порушення граничного десятиденного строку з дня придбання (набуття) транспортного засобу для його реєстрації (перереєстрації).

Відтак доводи позивача, про те, що строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного станув Україні, з покликанням на вимоги пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 є помилковими та не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищенаведене, постанову серії ЕНА №6811901 від 11.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП є правомірною, прийнятою відновідно до норм чинного законодавства, а тому така не підлягає скасуванню.

Відтак, доводи позивача не знаходять свого підтвердження, що вказує на факт порушення позивачем пункту 30.1 ПДР, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові.

Пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачем щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, на думку суду, пов`язана з його захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.

Суд не погоджується з аргументами позивача, вважає такі не обґрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень ст.139 КАС України, враховуючи, що відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати у справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статями 77,134,139,243-246,286 КАС України, суд,-

ухвалив :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя Ванівський Ю.М.