Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №344/10632/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10632/26

Провадження № 2/344/5883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

10 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання Бурянної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 позивач звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно на час навчання, але не пізніше досягнення ним 23-х річного віку та стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позову посилається на те, що 10.07.2003 між сторонами було зареєстровано шлюб, який 16.02.2012 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області розірвано.

Від спільного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім та є студентом Економічного факультету Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр» на 2 році навчання за спеціальністю D1 Облік і оподаткування (освітня програма «Облік та оподаткування»). Син знаходиться повністю на утриманні позивача. Позивач на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, та не в змозі самостійно належним чином забезпечувати сина. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, він є працездатним, має регулярний дохід, інших осіб на утриманні немає. Вважає, що аліменти можуть бути стягнуті у частці від заробітку відповідача, а саме у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно на час навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-х річного віку (а.с. 1-5).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.06.2026 справу передано судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 24-25).

08.06.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 30-31).

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі, просить позовну заяву задоволити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт «Судова влада». Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

Третя особа у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 05.08.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.01.2025 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04.04.2007 складено відповідний актовий запис №672. Батьки: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с. 9).

16.05.2012 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, справа №0907/2-7082/2011 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 10.07.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №865 розірвано; неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 у справі № 344/13265/23, постановлено змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 29.08.2018 року у справі №344/9301/18 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши їх з 1 000,00 (однієї тисячі) гривень до 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, з рішення суду у справі №344/13265/23, позивач в обґрунтування вимог зазначала, що у шлюбі позивача з відповідачем народилось двоє дітей.

Відповідно до інформації по запиту на цифрові копії документів від 04.06.2026, актовий запис про шлюб №129 від 22.01.2019, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, інформація про нареченого : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інформація про наречену: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18).

Згідно з інформацією по запиту на цифрові копії документів від 04.06.2026, актовий запис про народження ОСОБА_6 №483, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), інформація про батька: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інформація про матір: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19).

Відповідно до довідки № 06-12/09-13/441 від 23.02.2026, виданої заступником декана економічного факультету, ОСОБА_3 дійсно навчається на Економічному факультеті Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр» на 2-му році навчання за спеціальністю D1 Облік і оподаткування (освітня програма «Облік та оподаткування») на заочній контрактній формі здобуття освіти. Передбачуваний термін закінчення навчання 01.07.2028 (а.с. 2).

Згідно з договором №00242/06-12з/ф про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника від 14.08.2025, укладеного між Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника та ОСОБА_1 , для здобувача освіти ОСОБА_3 , загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми для здобувачів вищої освіти становить 119100 грн. (а.с. 23).

Відповідно до довідки форма 5 №8040 від 27.06.2026, виданої командиром військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією в в/ч НОМЕР_4 з 31.03.2022 по даний час (а.с. 89).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції, передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Беручи до уваги засаду рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, визначену ч. 1 ст. 141 СК України, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року по справі 6-1296цс15, зазначається, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Суд враховує встановлений законом прожитковий мінімум, і визначений законом гарантований розмір аліментів у розмірі прожиткового мінімуму, і що для визначення особи такою, що не потребує матеріальної допомоги, особа має бути забезпечена на рівні мінімального прожиткового мінімуму.

Дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, однак продовжує навчання, навчається на 2-му році навчання на заочній контрактній формі здобуття освіти на Економічному факультеті Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, а відтак, потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, від своїх батьків.

При цьому, на переконання суду, несправедливим є покладення обов`язку по матеріальному утриманню повнолітнього сина сторін, який навчається та потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, лише на матір дитини, на утриманні якої перебуває син.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище повнолітнього ОСОБА_3 , який навчається, безспірно потребує матеріальної допомоги, матеріальний стан позивачки, особу відповідача, який є особою працездатного віку.

Зокрема, з перевірених судом відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків слідує, що відповідач наразі отримує дохід як військовослужбовець у в/ч НОМЕР_4 за кодом виплат військовослужбовцям 185. Розмір щомісячних виплат становить в середньому 50 000 тисяч гривень.

Відповідач не надав відомостей про стан свого здоров`я. Враховуючи, що він є працездатного віку та проходить військову службу, суд вважає, що стан його здоров`я є задовільним.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок по забезпеченню дитини лежить у рівних частинах на обох батьках, а не лише на одному з них, оскільки перш за все діяти потрібно в інтересах дитини, адже саме батьки, відповідальні за її життя та благополуччя, і кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Стороною позивача жодним чином не обґрунтовано, не надано належних, достатніх та допустимих доказів щодо суми щомісячних витрат на дитину, яка потребує утримання, пов`язаного із навчанням.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, те, що відповідач є особою працездатного віку, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно до закінчення ним навчання, що становить фактично 8 333 грн., але не більше як до досягнення 23-річного віку.

Згідно ст.191 СК України аліменти за загальним правилом присуджуються від дня пред`явлення позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-річного віку.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду, з 04 червня 2026 року.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.10, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 04 червня 2026 року і до закінчення ним навчання та не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, за умови, що він буде продовжувати навчання.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 1 331 ( одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Третя особа : ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 10.08.2026.

Суддя Л.Р. Кіндратишин