Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №173/1889/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1889/26

Номер провадження2/173/1760/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представника позивача Осипенка Артема Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що позивач є власником 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , тоді як інші 11/12 частки зазначеної квартири належать відповідачеві.

Вартість належної позивачеві 1/12 частки квартири становить 96849,02грн.

Позивач зазначає, що належна йому частка у праві спільної часткової власності є незначною, а виділ її в натурі є неможливим з огляду на характеристики квартири. Крім того, спільне володіння та користування квартирою сторонами є фактично неможливим через неприязний характер відносин, що склалися між ними.

Позивач вважає, що відповідач має достатній майновий стан для виплати йому компенсації вартості належної частки квартири, у зв`язку з чим просить суд припинити його право власності на 1/12частку квартири та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості цієї частки.

Провадження у справі відкрито 24.06.2026.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що майже вся квартира, за винятком належної йому 1/12 частки, належить відповідачеві - його мачусі. Його батько склав заповіт на належну йому половину квартири на користь відповідача. Однак, оскільки позивач має інвалідність, йому як спадкоємцеві за законом належала обов`язкова частка у спадщині, яка становила 1/6 частку від частки квартири, що належала його батькові, тобто 1/12 частку від усієї квартири.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, доходить такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 09.03.1993 ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_2 , яка нині має адресу: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40218276 від 23.04.2015 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.04.2015 була заведена спадкова справа №160/2015, номер у Спадковому реєстрі - 57373993.

Згідно із заповітом від 08.12.2010, зареєстрованим у реєстрі за №2038, ОСОБА_4 усе своє майно заповів ОСОБА_3 .

Разом з тим ОСОБА_1 має інвалідність за загальним захворюванням, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №2994, після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_3 отримала 5/6часток спадкового майна, а син ОСОБА_1 - 1/6 частку спадкового майна як обов`язкову частку.

Оскільки спадкодавцеві ОСОБА_4 належала 1/2 частка квартири, 1/6 частка від цієї спадкової частки становить 1/12 частку від усієї квартири. Відповідно, частка ОСОБА_3 у квартирі складається з належної їй раніше 1/2 частки та успадкованої 5/12частки, тобто загалом становить 11/12 часток квартири.

Зазначені обставини також підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №301680043 від 27.05.2022.

Згідно з інформаційною довідкою №1147751161 від 22.04.2026 ОСОБА_3 є власником 11/12 часток квартири АДРЕСА_1 , тоді як 1/12 частка цієї квартири належить ОСОБА_1 .

Оціночна вартість спірної квартири становить 1162188,30 грн, що підтверджується Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 10.03.2026.

Таким чином, вартість належної позивачеві 1/12 частки квартири становить 96849,02 грн (1162188,30грн : 12).

Згідно з інформаційною довідкою №1147837941 від 22.04.2026 ОСОБА_3 має у приватній власності нерухоме майно площею 55 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 504 кв.м.

Листом №2/656 від 10.0.2024 КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР повідомлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 зареєстрований за ОСОБА_3 .

Згідно з інформаційною довідкою №1147750701 від 22.04.2026 ОСОБА_3 також є власником 5/6 часток гаража, тоді як 1/6 частка гаража належить ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника та визнання права власності залишено без розгляду.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою та третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у справі №466/2128/23 звернула увагу на те, що положення статті 364 ЦК України не встановлюють безпосередньо умов, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за відсутності згоди інших співвласників. Водночас механізм, передбачений статтею 364 ЦК України, у поєднанні із засадами добросовісності, розумності та справедливості має застосовуватися з урахуванням балансу інтересів сторін.

Зокрема, під час вирішення спорів цієї категорії суд має встановити, чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі; чи користуються спільним майном інші співвласники; чи сплачують вони матеріальну компенсацію за таке володіння та користування; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачеві компенсацію та чи не становитиме така виплата для них надмірного тягаря.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що платоспроможність співвласника повинна оцінюватися комплексно, з урахуванням не лише його доходів, а й наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби та інших конкретних обставин.

Судом установлено, що позивачеві належить лише 1/12 частка квартири, тоді як відповідачеві належить 11/12 часток цієї квартири.

З огляду на розмір належної позивачеві частки та характер об`єкта нерухомості її виділ у натурі без втрати квартирою свого цільового призначення є неможливим. Квартира є неподільним об`єктом нерухомості, а виділ у натурі 1/12 її частки фактично неможливий.

При цьому відповідачеві належить переважна частина квартири - 11/12 часток, а отже, саме вона є основним співвласником спірного майна.

Суд також бере до уваги, що сторони фактично не здійснюють спільного володіння та користування квартирою на засадах взаємної згоди, а між ними склалися неприязні відносини, що перешкоджають нормальному здійсненню права спільної часткової власності.

Щодо можливості відповідача виплатити позивачеві компенсацію суд зазначає, що її розмір є відносно невеликим та становить 96849,02грн.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що відповідач, крім 11/12 часток спірної квартири, має у власності інше нерухоме майно, зокрема житловий будинок, а також 5/6 часток гаража. Отже, майновий стан відповідача не обмежується виключно спірною квартирою.

Суд бере до уваги також ту обставину, що відповідач раніше сама зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення його права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника та визнання права власності, що свідчить про її зацікавленість у припиненні спільної часткової власності на спірну квартиру та набутті повного права власності на неї.

Крім того, відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та не висловила заперечень щодо задоволення позову.

Суд оцінює наведені обставини у їх сукупності та доходить висновку, що виплата відповідачем компенсації у розмірі 96849,02грн не створює для неї надмірного тягаря та за встановлених у цій справі обставин не призведе до непропорційного втручання у її право власності чи до втрати нею житла.

Таким чином, у цій справі встановлено необхідні обставини для застосування механізму, передбаченого статтею 364 ЦК України, а саме: належна позивачеві частка є незначною; виділ цієї частки в натурі є неможливим; збереження спільної часткової власності фактично не відповідає інтересам сторін; відповідач має переважну частку у праві власності на квартиру та достатній майновий стан для виплати визначеної судом компенсації.

За таких обставин суд вважає, що задоволення позову забезпечить справедливий баланс між правом позивача на реалізацію належного йому права власності та правом відповідача на мирне володіння своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77–80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими — ті, що одержані у порядку, встановленому законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти відповідного висновку щодо наявності відповідних обставин.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

З огляду на встановлені у справі обставини, характер спірного майна, розмір частки позивача, неможливість її виділу в натурі, майновий стан відповідача та відсутність з її боку заперечень проти позову суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 грн 96 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення компенсації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/12 частки квартири АДРЕСА_6 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію 1/12 частки квартири АДРЕСА_6 в сумі 96849 (дев`яносто шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн 02 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв