Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №295/7619/24 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7619/24

Категорія 29

2/295/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

позивача ОСОБА_1 (брав участь в судовому засіданні 17.11.2025, 07.01.2026, 12.05.2026),

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 (брала участь в судовому засіданні 07.01.2026),

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про стягнення коштів

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму завдатку у розмірі 4 000,00 доларів США, що є еквівалентом на момент звернення до суду 157 532 грн згідно з повідомленням Національного банку України "Про офіційні курси гривні до іноземної валюти" від 15.09.2014.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 09.01.2024 уклав з відповідачем договір про передачу завдатку, відповідно до умов якого позивач є "покупцем", а відповідач - "продавцем". Згідно з усною домовленістю та відповідно п.1.1. договору сторони погодились укласти договір купівлі - продажу будинку із земельною ділянкою до 31.03.2024. Відповідно до умов договору, п.1.1. передбачено, що у разі укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна «продавець» зобов`язується продати, а "покупець" - придбати об`єкт нерухомості: будинок із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п.1.3. договору "продавець" засвідчує намір, що згоден продати, а "покупець" засвідчує намір, що він згоден купити вищезазначений об`єкт нерухомості по ціні, яка на момент укладання цього договору еквівалентна 77 000 доларів США. Відповідно до п. 1.4. договору з метою забезпечення виконання обов`язків по придбанню вказаного в цьому договорі об`єкта нерухомості "покупець" передає "продавцю" в якості завдатку грошову суму, еквівалентну 1 000 доларів США. Пункт 1.5. передбачає, що "покупець" передав, а "продавець" - прийняв грошову суму, вказану в п. 1.4. цього договору. Укладання вищезазначеного договору та передачу 1000 доларів США можуть підтвердити свідки: ОСОБА_5 (дочка позивача), ОСОБА_6 (онук позивача), ОСОБА_7 (онука позивача). Згідно з п. 1.6. договору "продавець" підтверджує, що отримана грошова сума входить в загальну вартість об`єкту нерухомості і буде врахована як частина платежів в день укладання та посвідчення договору купівлі-продажу. Пункт 3.1. договору передбачає, що у випадку відмови продавця від продажу вказаного в п.1.1. об`єкта нерухомості на умовах, приведених в даному договорі у відповідності зі статтями 570, 572 ЦК України, продавець повертає покупцеві подвійну суму завдатку. 23.01.2024 о 14:30 год позивач передав відповідачу ще 1000 доларів США завдатку, а відповідач погодилась, що сума буде врахована як частина платежів в день укладання та посвідчення договору купівлі-продажу будинку. Передачу другої частини завдатку можуть підтвердити наступні свідки: ОСОБА_5 (дочка позивача), ОСОБА_6 (онук позивача) та ОСОБА_8 (вантажник). Також між відповідачем та позивачем була усна домовленість про продовження строку для укладання договору купівлі - продажу до 21.04.2024. Всупереч умовам попереднього договору, відповідач не передав у власність позивача та не уклав договору купівлі-продажу як до 31.03.2024, так і станом на день подання цієї позовної заяви. Однак, після передачі 2000 доларів США поведінка відповідача відносно позивача різко змінилась та своїми наступними діями вона підтвердила свою відмову у продажу будинку позивачу. Так, відповідач, маючи намір передати будинок іншому покупцю, 25.03.2024 опублікувала оголошення через мережу інтернет про продаж будинку. Позивач вважає, що відповідач порушила умови договору та не виконала свого обов`язку перед ним, оскільки не надала жодних документів для укладання договору купівлі - продажу у встановлений строк. Відповідно до усної домовленості між позивачем і відповідачем було узгоджено, що продаж будинку буде здійснюватися разом із меблями. Однак, одразу після отримання завдатків, відповідач почала відкрито здійснювати вивіз меблів з будинку. Крім того, приблизно 03.03.2024 відповідач зрізала дерево біля будинку, яке на момент складання договору знаходилось на земельній ділянці біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила домовленість з позивачем. Коли відповідач здійснила зрів дерева (берези), воно впало і пошкодило ще дві яблуні. Отже, у зв`язку з невиконанням умов договору завдатку та усної домовленості, на підставі п. 3.1 договору, сума коштів та сума завдатку, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 4 000 доларів США. У зв`язку з вищезазначеним, позивач змушений звертатись до суду із даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: будинок із земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира віду справі №295/7619/24 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів; розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання та задоволено клопотання позивача про виклик свідків.

Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_4 було заявлено клопотання про виклик і допит свідка - ОСОБА_9 (а.с.96, 161), клопотання було задоволено судом.

Також, в ході розгляду справи було долучено до матеріалів справи письмові заперечення представника відповідача Рябчун О.Д. проти позову (а.с.106-108), за якими відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі. У запереченнях вказано з посиланням на положення ст.570, 571, 635, 657 ЦК України та практику ВС України, що укладений між сторонами 09.01.2024 договір про передачу завдатку по своїй правовій природі таким не являється, а сума, названа в розписках завдатком, фактично є авансом, оскільки сторонами не укладено договору купівлі-продажу, на виконання якого передано кошти. Відповідач не заперечує, що між сторонами 09.01.2024 було укладено договір про передачу завдатку, а також отримано завдаток в сумі 1000 доларів США. Факт отримання в якості завдатку 23.01.2024 ще 1000 доларів США відповідач заперечує. Письмових доказів даного факту у сторін немає та не може бути, покази свідків не можуть братися до уваги виходячи з принципу допустимості доказів. Відповідачем зазначено також, що позивач вваодить суд в оману щодо наявності вини відповідача у невиконанні умов договору про передачу завдатку в частині продажу майна іншій особі. Згідно з умовами договору кінцевий строк для укладення договору купівлі-продажу квартири був визначений до 31.03.2024, позивач усно просив відстрочити дату до 21.04.2024. Позивач ні 31.03.2024, ні 21.04.2024 жодним чином не виявив бажання укласти основний договір купівлі-продажу квартири. Позивач звернувся з даним позовом до суду 20.05.2024, а будинок із земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , який був предметом майбутнього договору купівлі-продажу, відповідачем був проданий тільки 28.08.2024. В позові позивач зазначає, що 11.03.2024 звернувся до Національної поліції щодо неправомірних дій відповідача, а саме відмови у продажу нерухомого майна. При тому, що погоджений між сторонами строк укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та змельної ділянки ще не минув. В матеріалах справи наявний лист НП ГУНП в Житомирській області від 23.04.2024, в якому зазначається, що дані цивільно-правові відносини є компетенцією суду. Дане звернення позивача до Національної поліції є спробою перекласти відповідальність за невиконання домовленостей по договору про передачу завдатка з позивача на відповідача. Після написання звернення до поліції позивач усно просить відповідача відстрочити укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна до 21.04.2024, що підтверджує фактичну відсутність наміру позивача укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна та неукладення даного договору саме по вині позивача.

У відповіді на заперечення (а.с.156-157) позивач вказав, що 19.04.2024 ОСОБА_3 надала пояснення капітану поліції Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, в яких зазначила, що "09.01.2024 заключила договір завдатку з ОСОБА_1 , який в свою чергу надав мені завдаток гроші в сумі 1000 доларів США", "так, дійсно, 16.02.2024 ОСОБА_10 надав мені знову, вдруге, 1000 доларів". Тому, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено клопотання про допит як свідка відповідача ОСОБА_3 (а.с.160). Суд задовольнив дане клопотання з урахуванням визначеного статтею 92 ЦПК України застереження, що сторони можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи, лише за їхньою згодою. Відповідач дала свою згоду на допит та була допитана як свідок в засіданні 07.01.2026 (а.с.197-212).

Допитана в засіданні ОСОБА_3 як свідок показала, що в грудні 2023 року в неї виникло бажання продати свій будинок, про що вона поділилася з ОСОБА_1 , який на той час був її сусідом та періодично допомагав їй по господарству. Він спитав про ціну та після розмови з донькою сказав, що вони придбають в неї будинок. Після чого свідок звернулась до рієлтора, яка допомагала з оформленням і була присутня при укладенні договору. Також були присутні свідок, її донька, Добровінський з донькою, внуком і внучкою. Хто підписав угоду - Добровінський чи його донька, свідок не пам`ятає. Одразу свідок повідомила позивача, що шукатиме й собі квартиру для придбання після продажу будинку; коли знайшла і грошей в неї на той час не було для завдатку, звернулась до ОСОБА_1 за позичкою, це було 16 або 17 лютого 2024 року, гроші він передав без свідків, без розписки, без нічого, в угоді ці кошти не прописувались також. Коли строк договору закінчився 31.03.2024 свідок звернулась до господаря квартири, яку свідок мала намір купувати і він продовжив строк до 20 квітня. Далі Добровінський сказав свідку, що все буде добре, до 20.04.2024 кошти він знайде де позичити, можливо кредит візьме. Свідок стверджує, що потім він почав обманювати, перестав приходити та казав, що захворів. Пізніше, після 31 березня, свідку зателефонував дільничий, повідомив, що на свідка подано заяву і потрібно з`явитися до дільниці, де свідок надавала пояснення, показувала укладені нею договори. 15-16 квітня свідок зрозуміла, що Добровінським порушені умови угоди та наміру купувати у неї будинок він не має, від нього почалися погрози, тому вона перестала його пускати у свій двір. Свій завдаток за квартиру по ОСОБА_11 свідок втратила. Свідок вказує, що порадилась з донькою,та їй позичила 1000 доларів, які свідок віддала позивачу 26-27 травня 2024 року, десь з 17-00 до 18-00, за тих самих умов, як і отримувала їх від нього у позичку - без свідків, без розписки. ОСОБА_3 сказала, що дійсно зрізала у дворі дерево - березу, яка була аварійною та росла на сусідській межі, з її сторони. Коли валили березу, зачепили одне дерево садове. Це було ще коли сніг не розтанув, але після укладення договору з позивачем, проте, жодних претензій з цього приводу останнім не заявлялось.

Після допиту як свідка відповідача позивач заявив клопотання про допит його як свідка. Суд задовольнив таку ініціативу позивача, враховуючи приписи ст.92 ЦПК України Під час допиту як свідок ОСОБА_1 показав, що 09.01.2024 між ним та сусідкою - відповідачем укладено договір, за яким він передав тисячу доларів завдатку. Пізніше, відповідач попросила позичити тисячу доларів, що він і зробив й чому були свідки. Після того як свідок зрозумів, що гроші йому не повернуть, він пішов у поліцію і написав заяву. Свідок стверджує, що жодних розмов про продовження дії договору після 31 березня не було, жодних умов про продовження договору не підписував. Стосовно твердження відповідачки, що вона повернула кошти позивачу 23-26-27 травня 2024 року, свідок-позивач сказав, що він її тоді навіть не бачив. На запитання судді чому не відбулась угода, свідок-позивач повідомив, що станом на 31.03.2024 володів сумою на придбання будинку, а угода не відбулась, бо відповідач його "послала вон".

Під час розгляду справи позивачОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 під час розгляду справи проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є дочкою позивача, показала, що ОСОБА_12 , власниці будинку, з якою вони з позивачем домовились про продаж-купівлю будинку, вони з батьком передали завдаток тисячу доларів. Строк дії договору завдатку був до 31 березня 2024 року. Вони з батьком мали продати свою квартиру та купити за ці гроші будинок у відповідачки. Коли вона при укладенні договору завдатку спитала власницю та рієлтора що буде, якщо до 31.03. не встигнуть продати квартиру, ті сказали, що будемо продовжувати договір до того часу, поки ми не продамо квартиру. Свідок вказала, що наче 23 січня ОСОБА_13 взяла ще одну тисячу доларів. Її син був на вулиці коли батько прибіг по гроші, взяв тисячу доларів, вибіг і віддав гроші ОСОБА_12 . У березні зателефонувала рієлтор і спитала як йдуть справи по продажу квартири, в розмові свідок сказала, що ОСОБА_13 взяла в нас ще тисячу доларів, на що рієлтор відповіла, що то справи не стосується і ОСОБА_14 має їх нам віддати. На 31 березня ми не були готові придбати будинок, оскільки не продали свою квартиру. Рієлтор виставила на продаж будинок раніше, ніж домовлялись, і на запитання відповідачки з цього приводу нічого не відповіла.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 є онуком позивача та підтвердив, що був очевидцем подій 23 січня, коли приїхав дід, бачив, що дід зі своєю дочкою рахували гроші, які потім на вулиці дід передав власниці будинку ОСОБА_12 . Розмови їх не чув, лише бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що до неї звернулась відповідач щодо продажу будинку, а пізніше - щодо укладення договору завдатку. Сторони і свідок зустрілись і домовились про договір завдатку на три місяці, до кінця березня. Свідок допомагала у оформленні документів. Коли строк підходив до кінця ОСОБА_10 попросив подовжити договір на місяць, тому що за три місяці не купили їх квартиру. Домовленість була, щоб в один день продали будинок відповідача та вона придбала квартиру собі. Ту тисячу, яку відповідач позичила, вона передала як завдаток господарю квартири. В кінці березня ми продовжили договір ще на місяць, як просив позивач, бо він не хотів втратити можливість купити будинок. Коли ми продовжили договір, свідок подзвонила дочці позивач і попередила, що якщо позивач з дочкою не продадуть свою квартиру, то завдаток просто згорить. Завдаток, який передала відповідач за квартиру, що її вона хотіла придбати після продажу будинку також згорів. Свідок вказала також, що при першій передачі коштів (1000 доларів США) вона була присутня, при передачі інших грошових коштів її не було.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

09.01.2024 між сторонами - ОСОБА_3 (як продавцем) та ОСОБА_1 (як покупцем) укладено договір про передачу завдатку (а.с.7), у п.1.1. якого вказано, що у виконання намірів здійснити договір купівлі-продажу нерухомого майна продавець зобов`язується продати, а покупець придбати об`єкт нерухомості - будинок із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (у договорі вказано стару назву провулку, наразі - АДРЕСА_2 ).

За ст. 1.2. договору вищевказане майно належить продавцю на підставі договору дарування. За пунктом 1.3. договору, продавець засвідчує намір, що згоден продати, а покупець засвідчує намір, що він згоден купити вищевказаний об`єкт нерухомості по ціні, яка на момент укладання цього договору еквівалентна 77 тисяч доларів США.

Відповідно до п.1.4. договору про передачу завдатку, з метою забезпечення виконання обов`язків по придбанню вказаного в цьому договорі об`єкта нерухомості покупець передає продавцю в якості завдатку грошову суму, еквівалентну 1000 доларів США. Покупець підтверджує, що передав, а продавець, що прийняв грошову суму, вказану у п.1.4. договору (п.1.5. договору). За змістом пункту 1.6. договору, цією угодою продавець підтверджує, що отримана грошова сума входить в загальну вартість об`єкту нерухомості і буде врахована як частина платежів в день укладання та посвідчення договору купівлі продажу.

Пунктом 2.1. договору визначено, що покупець зобов`язується придбати, а продавець продати вищевказаний об`єкт нерухомості в термін до 31.03.2024 та передати залишок грошової вартості об`єкту нерухомості на день оплати - під час оформлення договору купівлі-продажу.

У пункті 2.3. договору погоджено, що продавець зобов`язується з моменту цього договору не змінювати умови цього договору, ціну об`єкту нерухомості, технічний стан об`єкту нерухомості, не демонтувати та не змінювати сантехнічні, електричні, опалювальні та газові системи, пристрої, не виконувати будь-яких інших дій, які можуть вплинути на якість та вартість об`єкту нерухомості у такому стані, у якому його було представлено покупцеві при огляді.

Розділом 3 договору обумовлено відповідальність сторін, а саме:

- у випадку відмови проавця від продажу вказаного в п.1.1 об`єкта нерухомості та на умовах, приведених у даному договорі у відповідності зі статтями 570, 571 ЦК України продавець повертає покупцеві подвійну суму завдатку (п.3.1. договору);

- у випадку відмови покупця від купівлі вказаного в п.1.1. об`єкту нерухомості в термін та на умовах, приведених у цьому договорі у відповідності до ст.570, 570 ЦК України завдаток у повному обсязі залишається у продавця (п.3.2. договору).

За пунктом 4.1. договору, цей договір укладено українською мовою у трьох ідентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу і знаходяться по одному екземпляру у кожної із сторін.

В подальшому, позивач передав відповідачу ще 1000 доларів США, що не заперечується жодною зі сторін. За поясненнями сторін, є суперечності щодо дати передачі коштів - позивач, його дочка та онук як свідки стверджують, що передача ще 1000 доларів відбулася 23.01.2024, відповідач стверджує, що 16-17 лютого 2024 року.

Також під час розгляду справи судом з`ясовано суперечності щодо строку дії договору. Так, у п.2.1. договору про передачу завдатку від 09.01.2024, сторонами визначено дату, до якої сторони мають укласти договір купівлі-продажу нерухомості – 31.03.2024. Зміни до вказаного договору не вносились, додаткові угоди між сторонами не укладались.

Водночас, з пояснень відповідача, показів свідка ОСОБА_15 та змісту позовної заяви за підписом ОСОБА_1 , між сторонами була усна домовленість про продовження строку для укладання договору купівлі-продажу до 21.04.2024. Такі обставини відповідають наявним матеріалам справи: поясненням, що надавались сторонами поліції у квітні 2024 року (11.04.2024 позивач казав, що звернувся до відповідачки про повернення грошей у зв`язку з тим, що договір закінчується, а.с.129-130; пояснення відповідачки а.с.131-132), копії договору завдатку від 17.02.2024, укладеного відповідачкою з метою придбання житла після продажу будинку позивачу, з дописаною сторонами за їх підписами відміткою про досягнення згоди щодо продовження договору завдатку до 01.05.2024.

Тому, покази позивача як свідка про те, що жодних розмов про продовження дії договору після 31 березня не було, жодних умов про продовження договору не підписував, оцінюються судом критично в частині наявності усних домовленостей між сторонами з цього приводу, у т.ч. оскільки такі покази суперечать викладеному у позовній заяві за підписом самого позивача (а.с.1, на звороті, абз.7). При цьому, враховується, що розходяться з показами свідків і інші покази позивача під присягою, зокрема, про його готовність (наявність відповідних коштів) станом на 31.03.2024 придбати будинок у відповідача, в той час як дочка позивача як свідок показала, що станом на 31.03.2024 вони з батьком не мали можливості придбати будинок, оскільки необхідні кошти розраховували отримати від продажу своєї квартири, яку продати не вдалося.

Разом з тим, 31.03.2024, як і 21.04.2024, сторони не уклали договір купівлі продажу нерухомого майна (будинку та земельної ділянки).

За вказаних обставин, позивач стверджує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не відбувся з вини відповідача, у зв`язку з чим просить стягнути з неї на свою користь у відповідності до ст. 571 ЦК України подвійну суму завдатку, а саме 4000 доларів США.

Відповідач не визнає позовні вимоги повністю.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610, частиною статтею 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та третьою статті 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до змісту вказаної норми ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає способом платежу, способом забезпечення виконання зобов`язання обома його сторонами, а також доказом факту укладення договору.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку із земельною ділянкою.

Статтею 571 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов`язання випливає із договору, укладеного сторонами.

У даному випадку, суд встановив, що нерухоме майно (будинок із земельною ділянкою), яке позивач мав придбати відповідно до договору про передачу завдатку від 09.01.2024 та за придбання якого останній передав грошові кошти в сумі 1000 доларів США відповідачу, не було продано позивачу. Відповідач ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 кошти отримані нею від позивача за договором про передачу завдатку від 09.01.2024 за продаж нерухомого майна, який фактично не відбувся, не повернула.

Таким чином, передані позивачем відповідачу за договором від 09.01.2024 грошові кошти в сумі 1000 доларів США за своєю правовою природою є авансом та підлягають поверненню особі, яка їх передала, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулось укладення договору.

Отже, враховуючи, що обумовлене у договорі про передачу завдатку нерухоме майно, яке позивач мав придбати у відповідача та за придбання якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, відповідач позивачу не продала та кошти позивачу не повернула, а тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000 доларів США є доведеним та обґрунтованим належними доказами у справі.

Водночас, стосовно коштів в сумі 1000 доларів США, які позивач передав відповідачу не в день укладення договору про передачу завдатку від 09.01.2024, суд враховує таке.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України також визначено обов`язок доказування і подання доказів кожної із сторін тих обставин, на які вона посилається. За частиною 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Передача коштів ОСОБА_1 ОСОБА_3 в сумі 1000 доларів США через певний час після укладення договору про передачу завдатку від 09.01.2024 (не в день укладення цього договору), взимку 2024 року – визнається обома сторонами та у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не потребує доказування, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання.

Оцінюючи суперечливі пояснення сторін і покази свідків, суд вважає більш переконливими доводи щодо передачі вдруге 1000 доларів США позивачем відповідачу 16.02.2024, з огляду на те, що відповідач просила гроші у позивача саме у зв`язку з терміновою необхідністю внесення завдатку за знайдену для придбання квартиру, напередодні укладення відповідного договору, а такий договір було укладено 17.02.2024 (а.с.139). При цьому, надаючи пояснення поліції у квітні 2024 року відповідач вказала саме 16.02.2024 датою отримання таких коштів від відповідача.

Водночас, дата передачі передачі вдруге 1000 доларів США позивачем відповідачу не є ключовою у даній справі, тим більше, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, основним є те, що передача цих коштів відбулася не на підставі та не на виконання договору про передачу завдатку від 09.01.2024. Так, про те, що кошти 1000 доларів США відповідач просила у позивача саме позичити підтвердили сторони у своїх поясненнях та свідки у своїх показаннях. І неодноразову зміну позивачем своїх пояснень з цього приводу суд, саме в сукупності з показами свідків (у т.ч. дочки позивача) до уваги не приймає.

При цьому, позивач як свідок під присягою вказав, що навіть не бачив відповідача у дні, коли, як вона стверджує, повернула 1000 доларів США; відповідач же під присягою як свідок ствердила, що у 20-х числах травня 2024 року (точну дату не пам`ятає) віддала позивачу позичені 1000 доларів США, без свідків та розписок, на тих же умовах, що і брала ці кошти.

Слід зауважити, що за вказаних обставин у суду відсутні будь-які підстави вважати передані позивачем відповідачу вдруге 1000 доларів США взимку 2024 року авансом та коштами, які підлягають поверненню у зв`язку з не укладенням договору купівлі-продажу нерухомості.

При цьому, суд враховує, що у даному випадку, належними доказами жодною із сторін не доведено обставини, на які кожна з них покликається – обставина не повернення коштів відповідачем позивачу не доведена останнім; належних доказів повернення коштів відповідачем позивачу також суду не надано, це стверджується лише показами ОСОБА_3 під присягою свідка. Враховуючи, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а також, враховуючи, що позов у даній справі заявлено позивачем про стягнення коштів за невиконання умов договору завдатку – будь-які підстави для стягнення вказаної суми коштів з відповідача на користь позивача відсутні.

Відтак, позов задовольняється судом частково – обґрунтованим позов є лише в частині стягнення 1000 доларів США авансу, в решті позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Витрати по сплаті судового збору у справі розподіляються між сторонами пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись статтями 1-13, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за невиконання умов договору завдатку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 доларів США та 393,83 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Т.А. Воробйова

Повне рішення суду складено 03.08.2026