Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №522/14211/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14211/26

Провадження № 3/522/4874/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., за участі секретаря судового засідання – Єрьоміної К.М., прокурора – Острик О.В. (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів через ВКЗ) та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – Дідової М.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , припиняючи з 15.09.2023 року діяльність на посаді секретаря судового засідання відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, (далі – секретар судового засідання Господарського суду Одеської області), будучи державним службовцем категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 23.06.2026 року, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

16.08.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 179-к від 11.08.2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

16.08.2023 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.

15.09.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 194-к від 05.09.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

Згідно частини першої, пункту 1, підпункту «в» ст. 3 Закону, суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону – є державні службовці.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно ст. 1 Закону, державний орган – орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Таким чином, секретар судового засідання Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування та суб`єктом на яку поширюється дія Закону відповідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону та Примітки до ст. 172-6 КУпАП, зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі визначені ч. 2 ст. 45 вказаного Закону в частині обов`язку подати декларацію при припиненні діяльності та виконувати інші вимоги фінансового контролю відповідно до цього Закону.

У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного фонду» визначено, що декларація при звільненні – декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» – «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» – «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Частина перша статті 241-1 КЗпП України «Обчислення строків, передбачених цим Кодексом» визначає, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Частина п`ята вказаної статті встановлює, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, строком перебування особи в часі як такої що «припиняє діяльність», зазначеного в абзаці першому ч. 2 ст. 45 Закону, є останній день перебування працівника в трудових правах та обов`язках визначених у наказі про звільнення, а з наступного дня особа вважається звільненою, тобто такою що припинила трудові права та обов`язки.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, секретар судового засідання Господарського суду Одеської області Дідова М.А., як особа, яка припиняє 15.09.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, до 00 годин 00 хвилин 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, яка повинна бути обізнана щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, подала відповідну декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 23.06.2026 року о 22 год. 58 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, згідно відповіді на запит за підписом керівника управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації Національного агентства з питань запобігання корупції А. Ковтуненко (вихідний № 71-03/4127/20 від 06.02.2020), зазначено, що усі документи, які суб`єкт декларування подав до інформаційно - телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - ІТС Реєстр), зберігаються в ІТС Реєстр й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині ІТС Реєстр відповідно до цього Порядку. Дата в публічній частині ІТС Реєстру відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердила факт несвоєчасної подачі декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, відсутність у неї поважних причин.

Згідно листа за підписом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 (вихідний № 44-01/8418/19 від 06.02.2019 року), Закон не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомленні із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті 172-6 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Факт несвоєчасності подачі ОСОБА_1 відповідної декларації встановлений.

Поважні причини несвоєчасної подачі відповідної декларації ОСОБА_1 не встановлені.

Таким чином, ОСОБА_1 , припиняючи з 15.09.2023 року діяльність на посаді секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на вказаній посаді, вчинила дії, які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі. Тому, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 з питань офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 276 КУпАП місцем вчинення правопорушення є адміністративно-територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, які виникли у неї як у секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області, тобто місцем вчинення правопорушення є – Господарський суд Одеської області, який розташована за адресою: пр-п. Шевченка, 29, м. Одеса.

Датою і часом вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією ОСОБА_1 , є фактичний час і дата несвоєчасної подачі декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, тобто 23.06.2026 року об 22 год. 58 хв.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу за участю особи – ОСОБА_1 , а саме 20.07.2026 року.

Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне, без поважних причин подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений Законом строк, декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП.

Згідно ст. 255 КУпАП «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення»: у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218–221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: Національної поліції статті 172-4 – 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Відповідно Положення про «Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» (далі – УСР в Одеській області ДСР НПУ), затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань НПУ № 17 від 06.11.2019, завданням УСР в Одеській області ДСР НПУ є реалізація повноважень Національної поліції України та департаменту в частині боротьби з організованою злочинністю, злочинністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, протидії корупції, захисту прав і свобод людини і громадянина та об`єктів права власності від протиправних посягань. Пунктом 3 Розділу ІІ Положення визначено завдання УСР в Одеській області ДСР НПУ - протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Пунктами 22-24 розділу ІІІ Положення визначено, що УСР в Одеській області ДСР НПУ відповідно до покладених на нього завдань: здійснює моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»; здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією; здійснює складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не визнала та подала до суду відповідні письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких просила провадження стосовно неї закрити, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Щодо обставин, які викладені в протоколі, пояснила, що на момент притягнення її до відповідальності, строки накладення адміністративного стягнення закінчились. Згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності становить 6 місяців, але не пізніше двох років з момент виявлення. Підтвердила, що дійсно вона працювала на посаді секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області з 16.08.2023 року, на якій пропрацювала недовгий час, а саме до 15.09.2023 року. Про те, що вона має подавати декларацію при звільненні за період не охоплений раніше поданими деклараціями, їй відомо не було. Зазначила, що після звільнення подала щорічну декларацію у строки визначені чинним законодавством, тому вважала, що подавати інші типи декларацій нема необхідності. Поважних причин несвоєчасного подання декларації у ОСОБА_1 не було.

У свої запереченнях ОСОБА_1 зазначила, що під час звільнення з посади секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області – 15.09.2023 року, зобов`язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 00 годин 00 хв. 15.10.2023 року.

На думку ОСОБА_1 , днем фактичного вчинення інкримінованого їй правопорушення слід вважати саме 16.10.2023 року, а не 23.06.2026 року.

Відповідно до позиції суб`єкта складання протоколу, дата вчинення правопорушення вважається 01.02.2024 року, а строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив – 01.02.2026 року.

ОСОБА_1 після звільнення подала щорічну декларацію у строки визначені чинним законодавством.

22.06.2026 року їй надійшло повідомлення про виклик до УСР в Одеській області для ознайомлення щодо порушення нею вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

23.06.2026 року ОСОБА_1 подала декларацію після ознайомлення щодо порушення нею вимог ст. 45 вказаного Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому, на її думку, у повідомленні УСР в Одеській області від 22.06.2026 року вже було визначено факт виявлення правопорушення так як останнім для причини виклику зазначено «для ознайомлення, щодо порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Вважала, що адміністративне правопорушення було виявлено вже на момент вручення повідомлення про виклик – 22.06.2026 року об 11 годин 00 хвилин, а вчинення на думку суб`єкта складання протоколу – 23.06.2026 року о 22:58 годин, тобто виявлення адміністративного правопорушення не може передувати даті його вчинення.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , на час розгляду протоколу стосовно неї у суді сплинули встановленні ч. 4 ст. 38 КУпАП строки притягнення її до адміністративної відповідальності (понад 2 роки з моменту вчинення цього правопорушення).

Прокурор просила визнати винною ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та з урахуванням даних про особу правопорушниці призначити їй мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вважала, що строки притягнення особи до адміністративної відповідальності не сплинули.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під всебічним, повним та об`єктивним з`ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлюється відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №709/2026 від 20.07.2026;

- скріншотом з єдиного державного реєстру декларацій;

- декларацією ОСОБА_1 ;

- відповіддю Господарського суду Одеської області на запит УСР в Одеській області з додатками (копіями наказів про призначення та звільнення з посади секретаря судового засідання ОСОБА_1 ; журналу обліку трудових книжок; посадової інструкції секретаря судового засідання; присяги державного службовця; особової картки державного службовця; повідомлення);

- поясненнями ОСОБА_1 від 23.06.2026 року;

- копією паспорта ОСОБА_1 ;

- листом з управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації НАЗК;

- листами з НАЗК;

- наказом про затвердження положення УСР; положенням про УСР; довідкою УСР; витягом з наказу ДСР;

- рапортом «ІПС ОВС України»; рапортом про закінчення перевірки.

Так, склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним. Відповідальність настає безпосередньо за сам факт несвоєчасного подання декларації без поважних причин. Законодавець визначив чіткі часові межі, порушення яких свідчить про ігнорування вимог антикорупційного законодавства.

Поважних причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації судом не встановлено.

Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до примітки до ст. 22 КУпАП, положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Так, малозначність може бути застосована лише у випадках, коли вчинене діяння не становить великої суспільної небезпеки та не завдає значної шкоди. Однак корупційні правопорушення та правопорушення, пов`язані з корупцією, мають високий ступінь суспільної небезпеки за своєю природою, оскільки підривають довіру суспільства до інститутів влади.

Відповідно до усталеної судової практики та рекомендацій НАЗК, застосування малозначності до правопорушень, пов`язаних з корупцією, є небажаним, оскільки це створює ілюзію безкарності за невиконання антикорупційних стандартів.

На думку ОСОБА_1 , на час розгляду протоколу стосовно неї у суді сплинули встановленні ч. 4 ст. 38 КУпАП строки притягнення її до адміністративної відповідальності (понад два роки з моменту вчинення цього правопорушення).

Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 про те, що правопорушення було виявлено раніше дати складання протоколу, з огляду на таке.

Під виявленням правопорушення слід розуміти не просто встановлення факту події, а встановлення повного складу правопорушення. Це включає перевірку статусу суб`єкта, наявності у нього обов`язку подати декларацію, а головне – відсутності поважних причин несвоєчасного подання.

До моменту отримання пояснень від особи та завершення збору доказів, уповноважена особа не має достатніх підстав для висновку про наявність вини, оскільки складовою ознакою адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання відповідної декларації без поважних причин, наявність чи відсутність яких можливо встановити лише після відібрання пояснень від особи – суб`єкта декларування, які слід оцінювати у сукупності із усіма іншими доказами несвоєчасності подання такої декларації.

Як вбачається з матеріалів справи пояснення від ОСОБА_1 відібрано 23.06.2026 року та рапорт складено відповідальною особою УСР в Одеській області про встановлення порушення ОСОБА_1 вимог ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» та виявлено факт вчинення нею правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та складання протоколу за даним фактом від 20.07.2026 року.

Протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП складено 20.07.2026 року.

Таким чином, саме дата складання протоколу, якій передувала перевірка обставин, є датою виявлення правопорушення в розумінні закону, у даному конкретному випадку.

Крім того, згідно з висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи в вищевикладеного, датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією слід вважати дату несвоєчасного подання декларації, тобто - 23.06.2026 року, а датою виявлення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто - 20.07.2026 року.

Отже, на момент розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 строк, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, не сплив.

Таким чином, ОСОБА_1 , припиняючи з 15.09.2023 року діяльність на посаді секретаря судового засідання відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, являючись суб`єктом на яку поширюються дія Закону, несвоєчасно 23.06.2026 року, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, передбачених ст. 34 КУпАП, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст. 35 КУпАП, не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці та ступінь вини, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення нею нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору, що складає 0.2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Докази про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні та особою під час розгляду справи не надано.

Підстав для закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , передбачених ст. 247 КУпАП, судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 9, 23, 33, 34, 40-1, 172-6, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працевлаштовану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнати виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, в разі не сплати у встановлений строк штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі оскарження протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси Ірина ЦИБ