Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №531/2967/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2967/25 Номер провадження 22-ц/814/2472/26Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

22-ц/814/2701/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник відповідача - адвокат Удовіченко І.О.

розглянувши в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка»

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року, ухвалене суддею Фисун Л. С., повний текст рішення складений – дата не вказана

та на додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року, ухвалене суддею Фисун Л. С., повний текст рішення складений – 09 березня 2026 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

25.11.2025 ТОВ «Лип`янка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, в якому просило суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 16.09.2005, зареєстрованого 04.04.2007 за №040755600458, у запропонованій редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2005 між ТОВ імені А.Л. Фисуна та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі №б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5321682900:00:001:0040. 15.09.2015 укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 16.09.2005. Право оренди зареєстровано 10.03.2016, номер запису про інше речове право: 13615991. Протоколом загальних зборів №148 від 05.09.2022 змінено найменування шляхом зміни назви з ТОВ імені А.Л. Фисуна на ТОВ «Лип`янка». Строк дії даного договору сплив 15.09.2025. Беручи до уваги факт належного виконання обов`язків орендаря за умовами договору, ТОВ «Лип`янка» повідомила орендодавця про намір скористатися переважним правом укладення договору оренди на новий строк та надіслало пропозицію щодо продовження договору оренди землі разом із проектом додаткової угоди. Лист-повідомлення орендодавця щодо розгляду пропозиції, проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та прийнятого рішення за результатами розгляду від відповідача не надійшло. ТОВ «Лип`янка» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, земельна ділянка не поверталась, а тому право оренди є дійсним.

13.02.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» сформувала до Карлівського районного суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (провадження 2-др/531/10/26).

Заява мотивована тим, що відповідачем у відзиві на позовну заяву повідомлявся попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. З метою документального та всебічного підтвердження витрат у суді, додано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 16.12.2025, предметом якого є супроводження судової справи №531/2967/25; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 12.02.2026, згідно якого відповідач прийняв адвокатські послуги; детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.02.2026; документ, що свідчить про оплату гонорару (а.с. 3-4 провадження 2-др/531/10/26).

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки – відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоорендодавець ОСОБА_1 на адресу орендаря ТОВ «Лип`янка» неодноразово направляла листи-повідомлення про небажання продовжувати термін дії договору оренди землі та після закінчення 15.09.2025 терміну дії договору просила повернути належну їй земельну ділянку. Надсилання позивачем повідомлення в порядку, встановленому частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», після того, як орендодавець зажадала повернення належної їй земельної ділянки по закінченню строку дії договору оренди землі, не свідчить про виникнення у позивача переважного права орендаря. За вказаних обставин, суд першої інстанції визнав, що правові підстави для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною на новий строк між ТОВ «Лип`яна» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції, відсутні. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лип`янка» слід відмовити.

Додатковим рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2005 року - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, зазначених у акті виконаних робіт, приймаючи до уваги надані документи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вартості наданої відповідачу правової допомоги у розмірі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лип`янка», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відсутність письмової згоди відповідача є абсолютною підставою для відмови у поновленні договору. При цьому судом першої інстанції не враховано наступне: - належне повідомлення: позивачем було дотримано процедуру, визначену ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; за місяць до закінчення строку оренди надіслано повідомлення-пропозицію та проєкт додаткової угоди; - відсутність обґрунтованих заперечень: відповідач не надав суду доказів того, що запропоновані ТОВ «Лип`янка» умови (розмір плати, термін) є гіршими за середні по регіону або що він має намір використовувати ділянку для власних потреб. Суд першої інстанції фактично легітимізував недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає у безпідставному ухиленні від підписання угоди. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що після закінчення строку договору (16.09.2025) ТОВ «Лип`янка» продовжувало фактично користуватися земельною ділянкою, земельна ділянка не була повернута орендодавцю за актом приймання передачі. Протягом одного місяця після закінчення строку договору від відповідача не надійшло письмового заперечення проти поновлення договору, яке б відповідало вимогам закону. Судом першої інстанції проігноровано доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка площею 2,5 га знаходиться всередині єдиного масиву, який обробляється ТОВ «Лип`янка». Вилучення окремої ділянки з середини масиву робить неможливим її самостійне використання відповідачем без порушення меж суміжних ділянок та створює перешкоди для проїзду сільськогосподарської техніки позивача. Відмова від продовження оренди у такому випадку є формою «процесуального тероризму» та зловживання правом власності (ст. 13 ЦК України), оскільки вона спрямована не на отримання прибутку, а на завдання шкоди господарській діяльності позивача. Рішення суду першої інстанції не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд першої інстанції не відобразив у рішенні мотиви відхилення ключових доказів позивача: доказів багаторічного сумлінного виконання зобов`язань; доказів пропозиції ринкової орендної плати (яка є значно вищою, ніж у первісному договорі 2005); матеріалів фіксації стану посівів, що підтверджують безперервне землекористування. Відсутність будь-яких обґрунтованих претензій з боку відповідача, зокрема щодо порушення умов користування землею або несвоєчасної сплати орендної плати, свідчить про належне виконання умов договору. Позивач у встановлені законом строки та у передбаченому порядку скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, направивши відповідне повідомлення разом із проєктом додаткової угоди. При цьому, безпідставне ухилення орендодавця від укладення такої угоди не може бути підставою для позбавлення орендаря зазначеного права. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про: недотримання позивачем строків звернення щодо поновлення договору; відсутність проєкту додаткової угоди; наявність істотних порушень договору оренди з боку позивача, які могли б бути підставою для втрати переважного права. Безпідставне зволікання з боку відповідача щодо поновлення договору оренди істотно впливає на господарську діяльність ТОВ «Лип`янка», є втручанням у здійснення господарської діяльності. Позивач, належним чином виконуючи обов`язки за договором, мав законне сподівання на стабільність орендних відносин. Суд першої інстанції, віддавши абсолютну перевагу праву власності відповідача, порушив баланс інтересів сторін. Заперечення відповідача, щодо поновлення договору не містять жодного належного обґрунтування та зводяться виключно до формального небажання продовжувати орендні відносини. Реалізовуючи своє переважне право, ТОВ «Лип`янка» діяло не лише формально, а й із урахуванням економічних інтересів орендодавця. У пропозиції щодо продовження договору оренди землі позивач запропонував відповідачу істотно покращені та вигідні умови, а саме встановлення орендної плати у розмірі 32 467 грн на рік (з урахуванням податків та зборів), що відповідає ринковому рівню та забезпечує стабільний дохід орендодавцю, а також додаткову виплату у розмірі 10 000 грн заохочувальних коштів. Така пропозиція свідчить про добросовісну ділову поведінку позивача, його намір зберегти договірні відносини та забезпечити відповідачу максимально вигідні умови співпраці. Поведінка відлповідача не відповідає стандартам добросовісності та розумності, оскільки свідчить не про захист власних інтересів, а про безпідставне ухилення від продовження орендних правовідносин.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції ТОВ «Лип`янка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що суд не надав жодної оцінки поданим запереченням на заяву про ухвалення додаткового рішення, що свідчить про порушення принципу змагальності сторін та обов`язку суду надати мотивовану оцінку доводам учасників справи. Суд першої інстанції, стягуючи 10 000,00 грн, не надав належної оцінки доводам позивача, щодо неспівмірності цих витрат зі складністю справи, яка є типовою та малозначною. Обсяг досліджених письмових доказів є незначним, що свідчить про відсутність потреби у виконанні значного обсягу юридичної чи технічної роботи, у справах цієї категорії існує усталена судова практика судів усіх інстанцій, включаючи правові позиції Верховного Суду. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не підтверджений належними і допустимими доказами, є явно завищеним та неспівмірним із характером і складністю даної справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт і витраченим часом. Такі витрати не можуть бути покладені на іншу сторону у повному обсязі, а підлягають зменшенню до розумного та обґрунтованого рівня або, з урахуванням відсутності належних доказів їх фактичного понесення і співмірності, відмові у їх стягненні взагалі. Неможливо встановити, яку саме правничу допомогу надавав адвокат, якщо він не підписував відзив; не подавав його як представник; не зазначений як особа, що вчинила відповідну процесуальну дію. Також позивач у запереченнях від 03.03.2026 наголошував на відсутності доказів перебування адвоката на обліку як самозайнятої особи (довідка ф. №34-ОПП). Крім того, надана квитанція довільної форми не містить ознак фіскалізації та не підтверджена банківськими документами про рух коштів. У матеріалах справи відсутня довідка податкового органу про постановку адвоката Удовіченка І. О. на облік як самозайнятої особи, що є обов`язковим відповідно до пп. 14.1.226 ПК України. Отже, правовий статус особи, яка отримала кошти, належним чином не підтверджений. Доказ реальної сплати гонорару відсутній. Крім того, у матеріалах справи відсутня довідка за формою №4-ОПП, що підтверджує статус адвоката як самозайнятої особи, що провадить незалежну професійну діяльність. Відсутні докази, що оплата здійснена саме в межах незалежної професійної діяльності, а не підприємницької діяльності ФОП. Таким чином, наявність формальних документів (договір та акт) не означає автоматичного підтвердження понесення витрат.

У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 , просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, апеляційна скарга на додаткове рішення – підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У судове засідання апеляційного суду 10.08.2026 не з`явився позивач, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 20.05.2026 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі до електронного кабінету у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України, яка була доставлена 21.05.2026. 10.08.2026 ТОВ «Лип`янка» через систему «Електронний суд» надало апеляційному суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,5794 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0040, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація права власності проведена на підставі договору дарування від 10.04.2023 ОСОБА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 36).

16.09.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ ім. А.Л. Фисуна укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Пунктом 5 договору передбачено, що договір укладено строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 7-9).

Цього ж дня між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

04.04.2007 договір зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040755600458.

Додатковою угодою від 12.05.2008, укладеною у формі додатку до договору оренди землі, внесено зміни до договору оренди землі від 16.09.2005, зокрема, у розділі «Строк дії договору» пункт 5 договору викладено в такій редакції: «Договір оренди землі укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с. 10).

15.09.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ ім. А.Л. Фисуна укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 16.09.2005. Пунктом 8 договору передбачено, що договір діє до 15.09.2025 з моменту укладення даного договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 12-16).

Із протоколу №148 зборів учасників Товариства від 05.09.2022 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що назву Товариства з ТОВ ім. А.Л. Фисуна змінено на ТОВ «Лип`янка» (а.с. 37-39).

10.06.2025 відповідачем ОСОБА_1 на адресу позивача ТОВ «Лип`янка» направлено лист-повідомлення про те, що вона бажає користуватися земельною ділянкою самостійно і не планує в подальшому передавати її в оренду. Після закінчення строку дії договору оренди землі виявляє бажання приступити до використання своєї земельної ділянки (а.с. 77).

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (накладна №3950035711596), опису документів вбачається, що заява від ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лип`янка» направлена 10.06.2025 та отримана 13.06.2025 (а.с. 77-81).

25.06.2025 ТОВ «Лип`янка» звернулося до ОСОБА_1 із пропозицією (вих.№92 від 25.06.2025) щодо продовження договору оренди землі, в якій запропонувало останній укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди земельної ділянки, який закінчується 15.06.2025. До пропозиції додано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (а.с. 11-16).

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ШК №33950035713238) вбачається, що лист повідомлення від 25.06.2025 та додаткова угода до договору оренди землі отримані ОСОБА_1 27.06.2025 (а.с. 17 зворот).

22.07.2025 ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лип`янка» направила лист-повідомлення про те, що 27.06.2025 вона отримала пропозицію щодо продовження договору оренди землі та додаткову угоду. Натомість, її наміри не змінилися, вона не бажає підписувати додаткову угоду до договору оренди землі та після закінчення терміну дії договору має намір користуватися земельною ділянкою самостійно (а.с. 93).

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (накладна №3950035716210), опису документів, трекінгу вбачається, що заява-повідомлення від ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лип`янка» направлена 22.07.2025 та отримана 27.07.2025 (а.с. 93-99).

Листами-повідомленнями від 26.08.2025 та від 23.09.2025 відповідач ОСОБА_1 повторно повідомляла ТОВ «Лип`янка» про небажання продовжувати договір оренди землі (а.с. 114-137).

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та ЦК України.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Випадки та умови, коли права і обов`язки сторін за договором оренди продовжують існувати після закінчення узгодженого строку дії цього договору незалежно від волевиявлення власника, обмежуючи останнього у його правомочностях щодо здійснення права власності, обумовлюються договором або законом.

Законодавець передбачає різні способи продовження строку дії договору оренди на новий строк, які можуть полягати у визначенні для сторони договору необхідності вдатися до активних дій для отримання бажаного результату або, навпаки, у вказівці для досягнення бажаного результату утриматися від певних дій (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №692/525/21).

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору оренди, мала назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» неодноразово змінювалась.

Зокрема Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) регулюється статтею 126-1 ЗК.

Велика Палата Верховного Суду врахувала, що Закон №340-ІХ істотно змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши ЗК України статтею 126-1 Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, Закон України «Про оренду землі» - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закону України «Про оренду землі» у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон №340-ІХ набрав чинності 16.07.2020 (постанова Великої Палати Верховного суду 31.08.2021 у справі №903/1030/19).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час направлення орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатись переважним правом на укладення договору землі на новий строк) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення .

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 №594/376/17-ц (провадження №14-65цс18).

При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини другої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

В частині ухвалення додаткового рішення.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, щорішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 18.02.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Лип`янка» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 16.09.2005 - відмовлено.

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат за надання правничої допомоги до заяви про ухвалення додаткового рішення надано копії документів, відповідно до яких ОСОБА_1 понесла судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, а саме: договір про надання правничої допомоги від 16.12.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Удовіченком І.О. (а.с. 3 матеріалів провадження №2-др/531/10/26), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 4 матеріалів провадження №2-др/531/10/26), акт виконаних робіт від 12.02.2026 на суму 10 000,00 гривень (а.с. 4 зворот матеріалів провадження №2-др/531/10/26).

Перевіряючи реальність надання відповідачу професійної правничої допомоги, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи міститься відзив на позов. Крім цього, представник відповідача - адвокат Удовіченко І.О. брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи.

Суду першої інстанції надано належні та допустимі докази того, що відповідач понесла витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному в заяві розмірі.

Оцінюючи надані представником відповідача докази в підтвердження обсягів отриманих витрат на професійну правничу допомогу, а саме копію договору про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт, акт виконаних робіт, суд першої інстанції зазначив, що послуги, які надавались адвокатом відповідачу є такими, що відповідають, як критеріям розумності, так і критеріям необхідності, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованим.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, суд в даному випадку при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним у рішенні суду, та не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення за додатковим рішенням суду витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, виходячи з наступного.

По справі вбачається, що предметом даного спору є визнання укладеною між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Лип`янка» як орендарем додаткової угоди до договору оренди землі від 16.09.2005, зареєстрованого 04.04.2007 за №040755600458, у запропонованій редакції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 16.09.2005 між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ ім. А.Л. Фисуна як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,5794 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0040, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Карлівської ТГ Лип`янської сільської ради Полтавського (до зміни адміністративно-територіального устрою – Карлівського) району Полтавської області (а.с. 7-9).

04.04.2007 договір зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040755600458 (а.с. 9).

Цього ж дня, 04.04.2007 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (а.с. 9 зворот).

12.05.2008 між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ ім. А.Л. Фисуна як орендарем укладена додаткова угода у формі додатку до договору оренди землі, якою внесено зміни до договору оренди землі від 16.09.2005, зокрема, у розділі «Строк дії договору» пункт 5 договору викладено в наступній редакції: «Договір оренди землі укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с. 10).

15.09.2015 між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ ім. А.Л. Фисуна як орендарем укладений договір про внесення змін до договору оренди землі від 16.09.2005, яким, зокрема, у розділі «Строк дії договору» пункт 8 договору викладено в наступній редакції: «Договір діє до 15.09.2025 року (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с. 12).

Із протоколу №148 зборів учасників ТОВ ім. А.Л. Фисуна від 05.09.2022 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що назву Товариства з ТОВ ім. А.Л. Фисуна змінено на ТОВ «Лип`янка» (а.с. 37-39).

Згідно договору дарування від 10.04.2023, реєстровий №742, Рибка А.М. подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,5794 га, кадастровий номер 5321682900:00:001:0040, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка нині знаходиться на території Карлівськогої ТГ Лип`янської сільської ради Полтавського району. Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.11.2025 (а.с. 36).

Таким чином, по справі вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 16.09.2005 (з урахуванням додаткових угод до нього) закінчив свою дію 15.09.2025.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 10.06.2025 ОСОБА_1 на адресу керівника ТОВ «Лип`янка» направила лист-повідомлення про те, що вона бажає користуватися земельною ділянкою самостійно і не планує після закінчення строку дії договору орендли землі (15.09.2025) в подальшому передавати її в оренду. Вона як власник земельної ділянки виявила бажання 16.09.2025 приступити до використання земельної ділянки. Просила прийняти заяву до відома та не проводити обробіток грунту після 15.09.2025, не вносити будь-яких добрив, не проводити будь-яких поліпшень грунту, оскільки власник земельної ділянки не матиме можливості відшкодувати затрати орендаря (а.с. 77).

Згідно ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (накладна №3950035711596), опису документів вбачається, що заява від ОСОБА_1 на адресу керівника ТОВ «Лип`янка», яка направлена 10.06.2025, була отримана 13.06.2025 (а.с. 81).

25.06.2025 ТОВ «Лип`янка» звернулося до ОСОБА_1 із пропозицією (вих.№92 від 25.06.2025) щодо продовження договору оренди землі, термін дії якого закінчується 15.09.2025, в якій запропонувало останній укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди земельної ділянки та збільшення розміру орендної плати, зокрема, новий термін дії договору – 7 років, річний розмір орендної плати – 32 467,53 грн, з вирахуванням податків та зборів, з виплатою одноразово заохочувальних коштів у розмірі 10 000,00 грн (а.с. 84).

До пропозиції додано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, з якої вбачається, що згідно п.3.1 договір укладається на 25 років 05 місяців 12 днів, договір діє до 15.09.2032. Згідно п.4.1., п.4.5. річний розмір орендно плати складає 32 467,53, з вирахуванням податків та зборів. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (а.с. 86). Інші заохочувальні умови проект договору не містить, а строк дії договору зазначено - до 15.09.2032, що не відповідає строку, на який пропонується укласти, 25 років 05 місяців 12 днів.

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ШК №33950035713238) вбачається, що лист повідомлення від 25.06.2025 та додаткова угода до договору оренди землі отримані ОСОБА_1 27.06.2025 (а.с. 17 зворот).

22.07.2025 ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лип`янка» направила лист-повідомлення про те, що 27.06.2025 вона отримала пропозицію щодо продовження договору оренди землі та додаткову угоду. Раніше 13.06.2025 на адресу Товаритсва нею вже направляівся лист-повідомлення про небажання продовжевати договірні відносини після закінчення дії договору, тобто після 15.09.2015. Натомість, її наміри не змінилися, вона не виявляє бажання підписувати додаткову угоду до договору оренди землі, після закінчення терміну дії договору має намір користуватися земельною ділянкою самостійно, а тому повторно повідомляє Товариство про своє заперечення щодо продовження строку дії договору (а.с. 93)..

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (накладна №3950035716210), опису документів, трекінгу вбачається, що заява-повідомлення від ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Лип`янка» направлена 22.07.2025 та отримана 25.07.2025 (а.с. 98).

Листами-повідомленнями від 26.08.2025 та від 23.09.2025 ОСОБА_1 втретє та вчетверте повідомляла ТОВ «Лип`янка» про свою відмову та заперечення поновлювати договір оренди землі від 16.09.2005 (зі змінами) (а.с. 114-137).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендодавець ОСОБА_1 на адресу орендаря ТОВ «Лип`янка» вперше 10.06.2025 направила лист-повідомлення про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі та після закінчення 15.09.2025 терміну дії договору просила повернути належну їй земельну ділянку, а факт надсилання позивачем 25.06.2025 повідомлення відповідачу в порядку, встановленому частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», тобто після того, як орендодавець ОСОБА_1 заявила орендарю ТОВ «Лип`янка» про повернення належної їй земельної ділянки по закінченню строку дії договору оренди землі, не свідчить про виникнення у позивача переважного права орендаря, тому відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною на новий строк між ТОВ «Лип`янка» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з підстави відмови у задоволенні позову, виходячи з того, що згідно п. 8. договору про внесення змін від 15.09.2015 до договору оренди землі від 16.09.2005, укладеного між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ ім. А.Л. Фисуна як орендарем, договір діє до 15.09.2025 року (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 12), проте, орендодавець ОСОБА_1 ще 10.06.2025 перша заявила орендарю ТОВ ім. А.Л. Фисуна про своє бажання не поновлювати дію договору оренди земельнї ділянки та повернути земельну ділянку їй як власнику, таким чином, укладення в судовому порядку договору оренди землі за відсутності згоди власника земельної ділянки суперечить закону, що узгоджується з висновком Верховного Суду, вкладеним у справі №692/531/21.

Щодо додаткового рішення суду.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що, ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про стягнення з ТОВ «Лип`янка» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, виходячи з наступного.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява №49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Удовіченком І.О. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 16.12.2025 (а.с. 3 матеріалів справи №2-др/531/10/26).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.02.2026, виконаних адвокатом Удовіченком І.О. згідно договору про надання правової допомоги від 03.11.2025, сторони погодили надання наступних правових: аналіз нормативно-правової бази та судової практики, щодо предмету спору, формулювання правової позиції у справі №531/2967/25; ознайомлення із матеріалами справи №531/2967/25; складання відзиву на позовну заяву у справі №531/2967/25; участь у судових засіданнях у справі №531/2967/25; усні консультації, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ведення справи з клієнтом. Всього 10 000 грн (а.с. 4 зворот матеріалів провадження №2-др/531/10/26).

03.03.2026 ТОВ «Лип`янка» у системі «Електронний суд» сформовано заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому просило суд відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (а.с. 21-24 матеріалів провадження №2-др/531/10/26).

При ухваленні оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оцінюючи надані представником відповідача докази в підтвердження обсягів отриманих витрат на професійну правничу допомогу, а саме копію договору про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт, акт виконаних робіт, суд зазначає, що послуги, які надавались адвокатом відповідачу є такими, що відповідають, як критеріям розумності, так і критеріям необхідності, у зв`язку з чим, розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованим. Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, зазначених у акті виконаних робіт, приймаючи до уваги надані документи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вартості наданої відповідачу правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Оцінюючи співмірність визначеного розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд, перш за все, виходить з того, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним.

Заявлені представником ОСОБА_1 – адвокатом Удовіченком І.О. витрати в частині опрацювання законодавчої бази; написання відзиву; участь в судових засіданнях 15.01.2026 та 09.02.2026, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки сам по собі аналіз позовних вимог, формування позиції, вивчення та аналіз судової практики і підготовка та подання відзиву на позовну заяву не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на позов, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Тому, з огляду на типовість спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог ТОВ «Лип`янка», колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що ухвалений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу 10 000 грн є надмірним, а отже, підлягає зменшенню до 5 000 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, ухвалених до стягнення із ТОВ «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 , з розміру 10 000 грн до розміру 5 000 грн.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відсутність письмової згоди відповідача є абсолютною підставою для відмови у поновленні договору, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 як власник земельної ділянки за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки заявила про своє небажання поновлювати строк дії договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано наступне: - належне повідомлення: позивачем було дотримано процедуру, визначену ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; за місяць до закінчення строку оренди надіслано повідомлення-пропозицію та проєкт додаткової угоди;- відсутність обґрунтованих заперечень: відповідач не надав суду доказів того, що запропоновані ТОВ «Лип`янка» умови (розмір плати, термін) є гіршими за середні по регіону або що він має намір використовувати ділянку для власних потреб, що суд першої інстанції фактично легітимізував недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає у безпідставному ухиленні від підписання угоди, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідач у своїх заявах до позивача мотивувала свою відмову від поновлення договору оренди землі, проаналізований проект додаткової угоди містить помилки щодо суттєвих його умов.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що після закінчення строку договору (16.09.2025) ТОВ «Лип`янка» продовжувало фактично користуватися земельною ділянкою, земельна ділянка не була повернута орендодавцю за актом приймання передачі, протягом одного місяця після закінчення строку договору від відповідача не надійшло письмового заперечення проти поновлення договору, яке б відповідало вимогам закону, то ці доводи спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, які позивачем не заперечуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка площею 2,5 га знаходиться всередині єдиного масиву, який обробляється ТОВ «Лип`янка», а вилучення окремої ділянки з середини масиву робить неможливим її самостійне використання відповідачем без порушення меж суміжних ділянок та створює перешкоди для проїзду сільськогосподарської техніки позивача, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливають на вирішення спору по суті.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова від продовження оренди у такому випадку є формою «процесуального тероризму» та зловживання правом власності, оскільки вона спрямована не на отримання прибутку, а на завдання шкоди господарській діяльності позивача, то як вбачається із заяв відповідача, вона завчасно просила позивача не проводити обробіток земельної ділянки та не нести додаткові витрати, які вона невзмозі відшкодувати.

Інші доводи апеляційної скарги на рішення суду також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1,2, 375 ч. 1, 376, ч.1 п. 3,4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на додаткове рішення цього ж суду від 03 березня 2026 року – задовольнити частково.

Додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 березня 2026 року - змінити.

Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» на користь ОСОБА_1 , з розміру 10 000 грн до розміру 5 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов