Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №760/16163/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16163/26

2/760/16915/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Фіцай О.Л.,

при секретарі Скомаровській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2026 року представник позивача звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2017 у справі № 760/21860/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 (далі - Відповідач) на користь ОСОБА_4 (далі - Позивач) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2016 і до повноліття дитини. На виконання вказаного вище рішення 29.03.2017 Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 760/21860/16-ц.

Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 на підставі виконавчого листа № 760/21860/16-ц, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 29.03.2017. Відповідач не виконує покладені на нього батьківські обов`язки та ухиляється від примусового виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2017 у справі № 760/21860/16-ц. Так, починаючи з 2016 року аліменти з Відповідача не стягуються на постійній основі, у зв`язку з його ухиленням від виконання рішення суду, що призводить до утворення і накопичення заборгованості. Станом на 01.05.2026 розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 131 416 грн 25 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості від 20.02.2026, здійсненим державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ШЕМЕТА Іваном.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів Відповідачем за період з 01.12.2016 року по 01.05.2026 року включно складає 493 387,18 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 131 416 (сто тридцять одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 25 коп.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 11 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Грушецька,1, каб. 5 на 05 серпня 2026 року о 11 годині 10 хвилин.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надіслала заву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2017 у справі № 760/21860/16-ц стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2016 року і до його повноліття, а також аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2016 року і до його повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.04.2017 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_7 з виконання виконавчого листа № 760/21860/16-ц, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 29.03.2017.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_8 20 лютого 2026 розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів ставом на 01.02.2026 становить 131416,25 грн.

V. Нормативне обґрунтування

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

Згідно з положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, а також ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

VI. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з відповідача ОСОБА_2 рішенням суду ухвалено стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.12.2016 і до досягнення дитиною повноліття.

Однак, відповідач сплачував аліменти не в повному розмірі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.02.2026 року становить 131416,24 грн.

Відповідач особа працездатного віку. Будь-які дані про те, що він має незадовільний стан здоров`я, хронічні захворювання чи медичні протипоказання щодо трудової діяльності - відсутні.

Водночас суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.

Тому суд вважає, що заборгованість по аліментах виникла саме з вини відповідача і він повинен понести відповідальність, передбачену ст. 196 СК України, оскільки це буде відповідати, насамперед, інтересам неповнолітньої дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено розмір стягнення судом неустойки (пені) - не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами, у зв`язку з чим сума пені у цій справі не може бути більшою за 131416,24 грн.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат:

Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, тому судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні дев`яносто шість копійок слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст.180, 194-196 СК України, ст.ст.256-258 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 141, 247, 258, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 131 416 (сто тридцять одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 25 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні дев`яносто шість копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ,

Представник позивача ОСОБА_8 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач ОСОБА_2 тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай