Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №755/17635/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17635/24

Провадження №: 2/755/1468/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 134 829,57 грн заборгованості, з яких: 115 329,57 грн - вартість обладнання, 19 500 грн - неустойка.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.08.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди №А00185512, за яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язався передати, а ОСОБА_2 прийняти в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, а ОСОБА_2 зобов`язався виплачувати ФОП ОСОБА_1 орендну плату і, після закінчення терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання. В рамках дії даного договору, за яким на строк з 06.08.2024 по 08.08.2024 ФОП ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в оренду обладнання, а саме: молоток відбійний HILTI TE 1000-AVR, 12,5 кг., 26 Дж., Патрон TE-S (Бокс+Пика +Смазка) 1шт., вартістю 115 329,57 грн., з вартістю оренди обладнання 650,00 грн./доба. В порядку застосування умов договору, ОСОБА_2 було внесено 1 300,00 грн. передоплати вартості оренди за 2 доби. З урахуванням ненадходження від ОСОБА_2 на рахунок ФОП ОСОБА_1 станом на 08.08.2024 100% передоплати за користування обладнанням понад встановлений термін та непогодження сторонами наступного терміну оренди, договір оренди припинив свою дію та відповідно закінчився термін оренди 08.08.2024. Разом з цим, ОСОБА_2 , допущено порушення зобов`язання за договором оренди, не повернуто обладнання та не внесено орендну плату за період фактичного користування обладнанням. В порядку застосування досудового врегулювання спору, на адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення (вимогу) за договором оренди від 23.08.2024 з вимогами негайно повернути обладнання та погасити заборгованість по орендній платі, однак вимога була залишена без реагування. Разом з цим, непогашення ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі, неповернення орендованого майна та продовження користування обладнанням, свідчить про грубе порушення ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань, що послугувало підставою для звернення ФОП ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав. Станом на 22.08.2024, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди становить 134 829,57 грн., з яких: 115 329,57 грн. вартість обладнання; 19 500,00 грн. сума неустойки (пені) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за період з 09.08.2024 по 23.08.2024.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Позивачем копію ухвали було отримано 29.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Вказану ухвалу суду відповідачем отримано не було, вказані документи повернулися до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, позивачем інших заяв по суті справи подано не було.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.08.2024 між ФОП ОСОБА_1 (далі - орендодавець) та ОСОБА_2 (далі - орендар) було укладено Договір оренди № А00185512 (далі - Договір), відповідно до якого, орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, а орендар зобов`язується виплачувати орендодавцю орендну плату, і після закінчення терміну оренди повернути йому зазначене обладнання.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються в відповідних додатках до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.2.1 Договору, орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця в розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі обладнання в оренду. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування.

Згідно п.3.1 Договору, орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до Договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до цього Договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування (п.4.1 Договору).

Термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному незабрудненому стані (п.4.3 Договору).

При намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінченням терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право, зокрема, але не виключно, відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов`язаний сповістити орендаря (в т.ч. в телефонному режимі або за допомогою електронної пошти). Орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві збитки (вартість обладнання) протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання (п.4.4 Договору).

Згідно з п.5.5 Договору, орендар повинен повернути обладнання в день i час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному додатку до цього Договору та/або в акті передачі, або зазначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання строк, у визначених Договором випадках.

Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п.6.1.1 Договору).

Відповідно до п.6.2.8 Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю за відповідним актом передачі обладнання з тимчасового користування в комплектному і технічно справному стані після закінчення терміну оренди або протягом 2-х діб з моменту отримання вимоги орендодавця (телефоном або за допомогою електронної пошти).

Згідно п.7.2 Договору оренди, за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, визначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування Додатку до Договору, орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення, без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Несвоєчасне або неповне внесення орендної плати, є зокрема підставою для дострокового розірвання Договору з боку орендодавця (п.8.3 Договору).

Згідно Додатку до договору оренди обладнання № А00185512 від 06.08.2024, вартість переданого в оренду обладнання, а саме молотка відбійного HILTI TE 1000-AVR, 12,5 кг., 26 Дж., Патрон TE-S (Бокс+Пика +Смазка) 1 шт. становить 115 329,57 грн (650 грн/доба).

Відповідно до акту ГІО000007170 від 06.08.2024 передачі обладнання у тимчасове користування, часом початку оренди є 06.08.2024, а плановим часом закінчення - 08.08.2024.

ОСОБА_2 сплачено грошові кошти за Договором оренди № А00185512 від 06.08.2024 у розмірі 1 300 грн, зо підтверджується прибутковим касовим ордером № 4 718.

23.08.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 повідомлення (вимогу) за договором оренди з проханням повернути обладнання переданого за договором оренди, або компенсувати його вартість.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частин 1-2 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно частини 1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині 1 статті 631 ЦК передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (частина 2 статті 631 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на день звернення до суду з позовом умови договору відповідачем виконані не були.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Орендарем зазначені у договорі оренди зобов`язання щодо сплати вартості оренди та своєчасного повернення орендованого обладнання відповідно до умов договору, не виконані.

В силу статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки неустойка, заявлена на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 ЦК України та статтею 230 ГК України, до якої застосовуються положення статті 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, приписи статті 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від № 914/730/17 від 29.03.2018, № 924/80/19 від 30.10.2019, №924/599/19 від 07.04.2020.

За положеннями частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, суд доходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди №А00185512, що свідчить про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення вартості обладнання переданого в оренду в розмірі 115 329,57 грн, та неустойки в розмірі 19 500 грн. Таким чином загальна сума становить 134 829,57 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 15, 386, 391, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 631, 759, 760, 762-764, 782, 783, 785 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в сумі 134 829,57 грн та судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: