Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №727/3696/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3696/26

Провадження № 2-а/727/121/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судових засідань Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пилип`юк О.М. звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1373 від 14.07.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП та закриття провадження у справі.

На обґрунтування таких вимог адвокат зазначив наступне. 14.07.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення №1373 за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, оскільки він, будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з`явився для постановки на облік до ТЦК та СП за місцем реєстрації, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII та вимоги Додатку 2 до Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

Як вбачається із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-5003840431, ОСОБА_1 став на облік внутрішньо переміщеної особи 09.10.2025 року.

Отже, у зв`язку із взяттям ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу через зміну ним місця проживання, протягом семи днів він повинен був стати на облік військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, з невідомих причин 11.07.2025 року ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та взято на облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Адвокат зазначає, що у діях ОСОБА_1 не вбачається порушення правил військового обліку, оскільки обов`язок щодо прибуття до відповідного ТЦК та СП для взяття на військовий облік виник у нього саме з моменту взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, тобто з 09.10.2025 року, водночас, оскаржувана постанова винесена 14.07.2025 року, тобто до виникнення у позивача відповідного обов`язку.

Крім того, вказує, що ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого відносно нього винесено оскаржувану постанову, належним чином не повідомляли.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 19 березня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 24 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

27.04.2026 року представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позов, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на безпідставність вимог позову та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також на правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки позивач, будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік як військовозобов`язаний за місцем прописки, тобто порушив вказані правила військового обліку в особливий період.

30.04.2026 року представник позивача - адвокат Пилип`юк О.М. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задвольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 26 травня 2026 року у справі №727/3696/26 задоволено клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, у зв`язку із чим провадження по справі зупинено.

20.07.2026 року до Шевченківського районного суду м. Чернівців надійшов висновок експерта №СЕ-19/126-26/7466-ПЧ від 17.07.2026 року, з якого вбачається, що підписи у графах «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» у верхній та нижній частині на зворотній стороні протоколу ЧМТЦК N?1373 про адміністративне правопорушення від 11.07.2025 (a.с. 59) виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявляється можливим у зв?язку із відсутністю вільних зразків підпису ОСОБА_1 , максимально наближених до часу виконання досліджуваних підписів. У зв?язку із відсутністю умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_1 , що унеможливлює їх порівняння з експериментальними зразками його підпису, відповісти на питання «Чи змінював ОСОБА_1 свій підпис з врахуванням наданих з метою проведення експертизи умовно-вільних та експериментальних зразків підпису позивача?» також не виявляється можливим.

10.08.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що динаміка змін та неоднорідність підписів позивача в офіційних документах унеможливлює висновок про фальсифікацію спірного підпису, а висновок експерта від 17.07.2026 року № СЕ-19/126-26/7466-ПЧ через відсутність належних порівняльних матеріалів не підтверджує позицію ОСОБА_1 та не може слугувати належним і допустимим доказом виконання підпису іншою особою. Оскільки позивачем не надано беззаперечних та категоричних доказів на підтвердження виконання підпису іншою особою, обґрунтування позову в цій частині є необґрунтованими та непідтвердженими.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022р. за №154, - ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 р., в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 р. "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 р., оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому відповідними Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено і вони продовжують існувати на час розгляду даної справи).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює, зокрема, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р.

Статтею 1 цього Закону визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

- підготовку громадян до військової служби;

- взяття громадян на військовий облік;

- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

- проходження військової служби;

- виконання військового обов`язку в запасі;

- проходження служби у військовому резерві;

- дотримання правил військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. (далі Порядок № 1487).

Пунктом 2 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

- фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

- здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Завданнями військового обліку згідно п. 4 Порядку № 1487, є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку) (п. 5 Порядку № 1487).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022р., є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Правила).

Згідно пп. 7 п. 1 цих Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Підпунктом 1 п. 1 Правил визначений обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).

Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022 р., - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п. 7 цього ж Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в силу п. 12 вищевказаного Положення, має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Як вбачається зі змісту спірної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП, стало порушення ОСОБА_1 вимог абзацу 7 ч.3 ст.1, абзацу 5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимог Додатку 2 до Порядку Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р., що виявилося в тому, що він в особливий період ,порушивши правила військового обліку, не з`явився для постановки на військовий облік до ТЦК та СП за місцем прописки.

Відповідно копії паспорта серії НОМЕР_1 від 04.05.1998 року ОСОБА_1 з 06.07.2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки №7726-5003840431 від 09.10.2026 року, наявної в матеріалах справи вбачається, що з 10.10.2025 року ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_2 .

Із долученого до позову копії військово-облікового документа вбачається, що позивач був взятий на військовий облік військовзобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 05.07.2021 року, після чого 12.07.2025 року ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З відповіді №2714038 від 08.05.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 07.10.2024 року був зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 та з 09.10.2025 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, проаналізувавши вищевказані доводи позивача у сукупності із наданими ним письмовими доказами по справі, суд вважає, що згідно чинного законодавства постановлення на військовий облік є не правом, а обов`язком військовозобов`язаних, однак ОСОБА_1 свого обов`язку не виконав.

Проте, як вбачається з протоколу ЧМТЦК №1373 про адміністартивне правопорушення від 11.07.2025 року ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи відносно нього про адміністративне правопорушення відбудеться 24.07.2025 року, об 11: 00 год., у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет №25, однак оскаржувана постанова ЧМТЦК №1373 винесена 14.07.2025 року.

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивача було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбудеться 24.07.2025 року, проте постанова датована 14.07.2025 року, суд вважає, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП було проведено за його відсутності, що не тільки суперечить вимогам чинного законодавства, а й позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі право на захист.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому слід зазначити, що адвокат Пилип`юк О. просив суд поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду з позовом, вказуючи про його пропущення з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову від 14.07.2025 року він отримав лише 09.03.2026 року, про що свідчить його підпис у постанові.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За таких обставин, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_4 оскаржуваної постанови раніше 09.03.2026 року, суд вважає, що він з поважних причин пропустив строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вважає можливим його поновити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №1373 від 14.07.2025 року за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі задовольнити .

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1373 від 14.07.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Є. Бойко