Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №398/833/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/833/26

провадження №: 2/398/2032/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Бали Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24.02.2017 року в розмірі 77905,67 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , 24.02.2017 року шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000,00 грн., процентна ставка 24% річних (фіксована). Банк виконав свої зобов`язання надавши відповідачу кошти. 20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №3, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» приймає належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників,зокрема до відповідача за договором від 27.02.2017 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.09.2021 виникла заборгованість в розмірі 77905,67 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

24.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Балою Ю.С. через систему «Електронний суд» було подано відзив, в якому вона просила в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що надані позивачем документи не підтверджують того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії». Згідно з Витягу з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за конкретним кредитним договором з певним номером CCNG-630584725 та датою 27.02.2021, де загальний залишок заборгованості вказаний – 79 525,25 грн., залишок по тілу кредиту – 68 258,27 грн. Однак, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 77 905, 67 грн. Враховуючи те, що позивачем не доданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості, а суми заборгованості за позовом не відповідають сумам, які вказані у копії Витягу з додатку до Договору факторингу № 3 та виписки по картковому рахунку, можна дійти висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог у частині визначення суми заборгованості. Крім того, всі копії документів, які додані позивачем до матеріалів справи, та, на його думку, підтверджують укладенні між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем кредитного договору датовані 24.04.2021, а не як вказано в реєстрі договорів, що є додатком до Договору факторингу - «27.02.2021». Також, номер та назва не міститься в оферті на укладання угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, а самого кредитного договору № CCNG-630584725 від 27.02.2021, який укладений між АТ "Альфа-банк" та ОСОБА_1 до матеріалів справи позивачем не подано. Згідно даних копії договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року та виписки з додатку до цього договору до позивача перейшло право вимоги за іншим кредитним договором CCNG-630584725 від 27.02.2021. Про набуття права вимоги позивачем від АТ «АЛЬФА-БАНК» до відповідача на суму 77 905,67 грн. матеріали справи не містять. Крім цього, позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, а долучена позивачем виписка по рахунку за кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 27.02.2017 по 20.09.2021 рік містить інформацію, яка, знову ж таки суперечить відомостям, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, у вказаній виписці зазначений Договір №630584725, поточна сума заборгованості вказана – 0.00 UAH. Окрім того, у зазначеному "документі" відсутні відомості про особу, яка його сформувала, та реквізити, що дають можливість ідентифікувати його походження; документ не містить підпису уповноваженої особи, тому не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Окрім того, з наданих позивачем доказів, які містять суттєві розбіжності, неможливо встановити дату укладення договору між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 та факт того, що у нього утворилась заборгованість саме за тим кредитним договором, істотні умови якого вказані в оферті, і що саме за цим договором право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Враховуючи викладене вище, відсутність у матеріалах справи документів, що доводять набуття Позивачем статусу належного кредитора у спірних правовідносинах, і як наслідок отримання Позивачем права вимоги до Відповідача, робимо висновок, будь-які права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» порушенні ОСОБА_1 не були, що у свою чергу, говорить про відсутність предмету спору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Бала Ю.С. в судовому засіданні в задоволені позовних вимог просила відмовити з підстав зазначених у відзиві. Наголошує на тому, що фотокопії документів долучених до позову неналежної якості, право відступлення саме за договором кредитування від 24.02.2017 року не підтверджено.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 – 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 та постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17 і від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо укладення кредитного договору між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу, наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, а також докази щодо переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Позивачем надано копію акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної лінії та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 24.02.2017 року, в якому сторонами зазначено ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . В акцепті зазначено, що Банк зобов`язується надати клієнту кредит, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, ліміт якої встановлюється в розмірі 200 000,00 грн., фіксована процентна ставка складає 24% річних.

Зі змісту акцепту вбачається, що угода вважається укладеною з моменту підписання Банком акцепту та надання суми кредиту, угода надана клієнту у спосіб обраний останнім в оферті та підписана ПАТ «Альфа-Банк».

Відомості щодо оферти, її дати та підписання відповідачем матеріали позовної заяви не містять.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Вимогами ч.1, ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вимогами ст.643 ЦК України передбачено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 у справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що первісним кредитором (ПАТ «Альфа-Банк») були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримав.

До позову позивачем додано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором №CCNG-630584725 від 27.02.2017, як підстава для задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти відповідачу в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року (справа №219/1704/17).

Також, обґрунтовуючи право вимоги до відповідача за договором №CCNG-630584725 від 27.02.2017 року, позивач посилався та долучив до позовної заяви копію договору факторингу №3 від 20.09.2021 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», з копією Витягу з Реєстру прав вимоги.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

З наданої позивачем копії Витягу з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», вбачається, що АТ «Альфа-Банк» відступив ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» право вимоги за договором №CCNG-630584725 від 27.02.2017 року на суму 79 525,25 грн., залишок по тілу кредиту 68258,27 грн. Однак, до позову додано виписку по рахунку відкритому в СЕНС БАНК за договором №630584725, що позбавляє суд можливості дійти висновку про дійсне отримання позивачем права вимоги до відповідача за договором від 24.02.2017 року, оскільки не зрозуміло по якому саме договору, №CCNG-630584725 від 27.02.2017 року чи від 24.02.2017 року, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором, факт укладення кредитного договору між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу та відповідно виникнення обов`язку у відповідача такі кошти повернути і сплатити відсотки за їх користування, факт наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошено 11.08.2026 року.

Повне судове рішення складено 11.08.2026 року.

Суддя: Л.І. Стручкова