Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №398/8292/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/8292/25

провадження №: 2/398/1485/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкова Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник - адвокат Пороло М.М., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визначити їй додатковий строк шість місяців для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пропущений нею з поважних причин. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належне йому майно. На момент смерті батька їй було 9 років. Батьки були розлучені та проживали окремо. Мати не розповідала їй про батька і в неї склалося враження, що батько не хоче з нею спілкуватись. Їй не повідомили про смерть батька. Після розлучення батьків вона разом з матір`ю виїхали проживати в м. Заставне, Чернівецької області, де проживала до 2025 року. 15.09.2025 вона звернулася до другої Олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але отримала відмову в зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, в зв`язку з тим, що на момент відкриття спадщини діяли норми статей 548,549 Цивільного Кодексу Української СРСР. Враховуючи те, що на момент відкриття спадщини їй було лише 9 років, вона не була обізнана про смерть батька, запроваджений в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та обмеження протягом певного часу доступу до нотаріальних реєстрів, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану вважає, що нею було пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних та об`єктивних причин.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року провадження по зазначеній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

07.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Смалиус І.В., через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволені позову. Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП «Прогрес» Новопразької селищної ради, Олександрійського району, Кіровоградської області, розміром 7,49 в умовних кадастрових га, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №0218618 та виданого Олександрійською районною державною адміністрацією 10.10.1997 року. 20.10.2020 року відповідач оформив свої спадкові права на вищезгадану земельну ділянку, та 10.11.2020 року уклав договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом» строком на 10 років. В позовній заяві позивач зазначає що 15.09.2025 року звернулася до Другої олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, але при цьому взагалі не зазначає, яке майно має намір успадкувати після смерті батька. Як стверджує позивач, їй на момент смерті батька було 9 років та її мати їй не розповідала про батька, їй не було повідомлено про його смерть і взагалі у позивача склалося враження, що батько з нею не хоче спілкуватися. Проте у 2007 році позивач досягла повноліття та 25.09.2007 року уклала шлюб, тобто створила вже свою власну сім`ю. Набувши повноліття позивач повністю могла, проте не виявляла бажання, ні спілкуватися з батьком, ні з`ясовувати його долю живий він чи ні. Як донька, вона мала можливість звернутися до відділу ДРАЦС в Заставнівському районі Чернівецької області щодо з`ясування відомостей про смерть батька і не мала перешкод в отриманні даної інформації. Лише в червні 2025 року позивач звернулася до Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександійському районі Кіровоградської області і отримала повторне свідоцтво про смерть батька. Щодо неможливості отримати свідоцтво про смерть свого батька раніше, або наявності якихось перепон у його отриманні позивач не зазначає. Крім того, саме мати позивача ОСОБА_4 , яка розірвала шлюб з ОСОБА_3 у 1993 році, отримала первинне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , що підтверджується листом - підтвердженням Олександрійського відділу ДРАЦС в Олександрійському районі від 03 квітня 2026 року за №777-3314-11. Вказане дає підстави вважати, що позивач могла знати від матері інформацію про смерть батька ще до свого повноліття. 19 років позивач не вчиняла ніяких дій з вивчення цього питання. Щодо запровадження військового стану та обмеження доступу до нотаріальних реєстрів, заяви на прийняття спадщини можна було подати в будь - який час, нотаріальні контори працювали, обмеження були лише щодо реєстрів на початку травня 2022 року. В подальшому процес оформлення спадкових прав відновився повністю, видача свідоцтв про право на спадщину за законом і за заповітом здійснювалася в звичайному режимі. З викладеного виходить те, що навіть з моменту отримання повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 і до моменту звернення до суду за реалізацією свого права - 25.12.2025 року, сплинув строк, який перевищує шість місяців.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пороло М.М. в судове засідання не з`явилися. Представник подав до суд заяву про проведення розгляду справи у їх з позивачем відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити (а.с.9, 87, 89).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Смалиус І.В. в судове засідання не з`явилися. Представник подала до суд заяву про проведення розгляду справи у їх з відповідачем відсутність, позовні вимоги не визнали, просила відмовити в задоволені позову з підстав зазначених у відзиві (а.с.48, 88, 90).

Суд на підставі ст.223, 247 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується світлокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Відповідно до копії свідоцтва про народження та копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 (а.с.3-4).

Відповідно до копії рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.03.2020 року було встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належне спадкодавцеві право власності на земельну частку (пай) площею 7,49 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала в колективній власності колишнього КСП "Прогрес" на території Новопразької селищної ради Олександрійського району, яке було посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №0218618, який був виданий ОСОБА_3 10.10.1997 року на підставі розпорядження Олександрійської районної державної адміністрації №481-р від 26.11.1996 року. Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року (а.с.65-67).

Згідно світлокопій Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №231046621 від 04.11.2020 року, номер запису про право власності/довірчої власності: 39007759 та рішенням сесії Новопразької селищної ради від 09 жовтня 2020 року №712 «Про надання у власність земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_2 », 20 жовтня 2020 року ОСОБА_2 оформив свої спадкові права на земельну ділянку, кадастровий номер 3520355400:02:000:9131, площею 5,9795 га, яка розташована на території Новопразької селищної ради, Олександрійського району, Кіровоградської області та 10.11.2020 року уклав договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом» строком на 10 років (а.с. 50-54).

Відповідно до світлокопії листа Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.04.2026 року за №777-3314-11, згідно даних актового запису про смерть ОСОБА_3 , складеного 02.09.1999 року виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, заявницею при державній реєстрації смерті була ОСОБА_4 (а.с.61).

Листом Другої олександрійської державної нотаріальної контори вих.№731/02-31 від 15.09.2025, ОСОБА_1 повідомлено про те, що не вправі видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як вона не подала протягом 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця заяви про прийняття спадщини, тобто пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, зі спадкодавцем на момент його смерті разом не були зареєстровані. Відповідно до статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не вступив в фактичне володіння та управління майном, та на протязі 6-ти місяців не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину (а.с.6).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Аналогічна норма міститься в ст.525 Цивільний кодекс Української РСР, який діяв на момент відкриття спадщини.

Згідно положень ст.535 Цивільний кодекс Української РСР, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (ст.548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст.549 ЦК Української РСР).

Аналогічна норма, щодо строку прийняття спадщини закріплена в ч. 1 ст. 1270 ЦК України, згідно якої для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Цивільний кодекс Української РСР, який діяв на момент відкриття спадщини, також містив норму щодо «продовження строку прийняття спадщини», згідно якої строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ст.550 ЦК Української РСР).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 24.01.2020 по справі №192/1663/17 зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

В постанові Верховного Суду від 11.11.2020 від 7750/262/20 суд дійшов висновку, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що єдиною обставиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначає те, що вона не знала про смерть батька, а дізналась лише у вересні 2025 року. В той же час, згідно листа Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.04.2026 року за №777-3314-11, свідоцтво про смерть 02.09.1999 року отримала саме мати позивача ОСОБА_4 , а сама позивач в силу свого віку на той час вже мала розуміння, що таке смерть.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що в Україні запроваджений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та обмеження протягом певного часу доступу до нотаріальних реєстрів, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини, оскільки 24.06.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №719 були знову внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року за №164, якими перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці тобто строк на подання заяв на прийняття спадщини був продовжений до 10 місяців. Таким чином у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 року Президентом України був виданий Указ про введення в Україні воєнного стану тому заяву на прийняття спадщини можна було подати протягом 10 місяців після смерті особи.

Інших підстав, які б вказували на існування об`єктивних та непереборних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини з 1999 року до 2025 року позивачем не зазначено, доказів суду не надано.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

Також, суд враховує тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого як нормами ЦК Української РСР так і статтею 1270 ЦК України, дотримання позивачем такої засади цивільного законодавства як вчинення дій, що свідчать про прийняття спадщини, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Враховуючи зазначене та встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошено 10.08.2026 року.

Повне судове рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова