Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №152/1627/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 152/1627/25

Провадження № 22-ц/801/1789/2026

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа № 152/1627/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Роздорожної А. Г. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 травня 2024 року о 18-25 год м. Шаргород по вул. Г. Майдану, відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виконанні повороту ліворуч не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю Volkswagen держаний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч та допустив з ним зіткнення, в результаті чого автомобіль Volkswagen держаний номерний знак НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобілем ВАЗ 2131, державний номерний знак НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП усі автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шаргородського районного суду від 12 червня 2024 року справа № 152/806/24, яка набрала законної сили 24 червня 2024 року, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн.

Відповідно до постанови Шаргородського районного суду від 01 серпня 2025 року справа № 152/807/24, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення.

Позивачка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, забезпечений ТЗ «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_5 , що підтверджується полісом № 216444963 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 серпня 2023 року. Строк дії договору від 25 серпня 2023 року по 24 серпня 2024 року.

31 травня 2024 року ОСОБА_1 як потерпіла повідомила ТДВ «СК «Альфа-Гарант», де застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_2 про ДТП. Страховою компанією було проведено детальний опис пошкоджень належного позивачці автомобіля, отриманих при ДТП: ліве заднє крило, праве заднє крило, задній бампер, ляда, задні стопи, задня ходова частина.

03 червня 2024 року експертом страхової компанії ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було складено протокол № 24/404 огляду транспортного засобу.

Одразу після винесення судом постанови від 01 серпня 2025 року у справі 152/807/24 та не володіючи інформацією про існування постанови суду від 12 червня 2024 року у справі № 152/806/24, якою відповідача ОСОБА_2 було визнано винним, ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», де застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 щодо виплати страхового відшкодування.

Але ТДВ «СК «Альфа-Гарант» своїм листом № 12/4147 від 07 серпня 2025 року відмовила позивачці у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування.

У листі зазначено, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було розглянуто заяву про виплату страхового відшкодування, у зв`язку із пошкодженням 28 травня 2024 року внаслідок ДТП за участю ТЗ «Nissan Qashqai», д. н. з. НОМЕР_1 , цивільно-правову відповідальність власників якого було застраховано в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АТ - 00034642850. Заява про виплату страхового відшкодування за ТЗ «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 , датована та отримана ТДВ СК «Альфа-Грант» 04 серпня 2025 року. Пояснення щодо неподання ОСОБА_1 заяви про страхове відшкодування впродовж року у зв`язку з очікуванням рішення суду не є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 37 п. 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

У зв`язку із порушенням строку подання заяви на виплату страхового відшкодування в терміни, передбачені законодавством, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за даною ДТП від 28 травня 2024 року та на підставі п. п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийняте вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 7/24 з оцінки матеріального збитку пошкодження внаслідок ДТП автомобіля загальний легковий універсал-В «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 , чорного кольору, ідентифікаційний номер Т3: НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію Т3: НОМЕР_7 , проведеного 30 листопада 2024 року СПД ОСОБА_4 , розмір матеріального збитку пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля становить 92 090 грн.

За проведення звіту № 7/24 з оцінки матеріального збитку пошкодженого авто внаслідок ДТП автомобіля «Nissan Qashqai», д. н. з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 10 000 грн.

3 28 травня 2024 року по 07 жовтня 2024 року позивачка не проводила ремонт автомобіля у зв`язку з тим, що чекала проведення судової інженерно-транспортної (автомеханічна) експертизи у адміністративній справі № 152/807/24 і увесь цей час була позбавлена можливості користуватися своїм авто. Належний їй автомобіль «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 , було відремонтовано власними коштами на СТО, так як даний автомобіль конче був необхідний для пересування. На неодноразові звернення до відповідача відшкодувати завдану ним матеріальну шкоду внаслідок ДТП, останній категорично відмовляється.

Крім того, у зв`язку з ДТП позивачка пережила моральні страждання, а саме довгий період часу була позбавлена можливості користуватися своїм автомобілем, транспортний засіб, був основним засобом пересування для неї та її родини, пошкодження якого завдало сильних душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан через перенесений стрес, діями відповідача було порушено звичний життєвий уклад сім`ї позивачки. Матір позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 травня 2025 року по 30 травня 2025 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні: КНП «Шаргородська міська лікарня» з приводу оперативного втручання. Після виписки з лікарні матір перебувала вдома в с. Гибалівка, Жмеринського району, Вінницької області, а позивачка вимушена була кожного дня навідуватися до матері з м. Шаргород в с. Гибалівка та назад, щоб годувати, переодягати, так як вона прикована до ліжка, для чого вимушена була користуватися послугами таксі, на що витрачала значні кошти, в той час як мала у власності автомобіль, який був пошкоджений з вини відповідача ОСОБА_2 внаслідок ДТП. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінила у 25 000 грн.

Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 92 090 грн, моральну шкоду в сумі 25 000 грн, понесені судові витрати, а саме за надання адвокатом правової допомоги в сумі 15 000 грн, за проведення оцінки матеріального збитку пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля в сумі 10 000 грн та судовий збір 1 211,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року, повний текст якого було складено 05 травня 2026 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 92 090 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, також судові витрати: по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн, за проведення оцінки матеріального збитку пошкодженого майна у розмірі 10 000 грн та 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом було встановлено, що 28 травня 2024 року в м. Шаргород сталася дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем «Nissan Qashqai», порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року у справі №152/806/24, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також висновком експерта №2215/2216/24-21 від 14 липня 2025 року. Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено належний позивачці автомобіль «Nissan Qashqai», що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу та звітом про оцінку матеріального збитку, відповідно до якого розмір завданої матеріальної шкоди становить 92 090 грн, а також понесено витрати на проведення оцінки в сумі 10 000 грн.

Суд врахував, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», і позивачка подала в цю страхову компанію повідомлення про ДТП 28 травня 2024 року. Справа про адміністративне правопорушення відносно відповідача розглядалася судом у відсутність позивачки, її в судове засіданні взагалі не викликали, відтак вона не могла знати про те, що постанова відносно ОСОБА_2 була винесена 12 червня 2024 року. ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 були присутні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 .

При цьому всі власники та водії автомобілів, які були пошкоджені внаслідок ДТП 28 травня 2024 року погодились на проведення автотехнічної експертизи, яка і встановила єдиного винуватця цієї ДТП – відповідача ОСОБА_2 .

До того як судом було винесено постанову відносно ОСОБА_3 , тобто до 1 серпня 2025 року позивачка не могла знати про невинуватість в ДТП ОСОБА_3 . Відтак за будь-яких умов дії позивачки в даному випадку назвати недобросовісними не можна.

Страховик відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском нею строку звернення, що не позбавляє позивачку права на відшкодування шкоди безпосередньо з особи, яка її завдала, у заявленому розмірі.

Водночас місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки пошкодження автомобіля, тривала неможливість користування ним та пов`язані з цим побутові труднощі дійсно спричинили позивачці моральні страждання. Однак заявлений розмір моральної шкоди у 25 000 грн є завищеним, а тому з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості суд вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, адвокат Смірнов С. М. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення її недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 06 серпня 2026 року о 10 год 00 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року суддів Голоту Л. О., Рибчинського В. П. замінено на суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно суд першої інстанції відступив від правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/25-ц, тобто не виконав вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З матеріалів доданих до позовної заяви можливо встановити, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про страхове відшкодування до ТДВ СУ «Альфа-Гарант» де була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу. Їй було відмовлено через порушення строку звернення з відповідною заявою до страховика, оскільки ДТП сталося 28 травня 2024 року, а із заявою потерпіла особа звернулася 04 серпня 2025 року.

Ніхто не заважав ОСОБА_1 звернутися з відповідною заявою у визначені законодавством строки, про дорожньо-транспортну пригоду вона знала достовірно, що підтверджено матеріалами справи, а саме дослідженою в судовому засіданні справою № 152/806/24, хто був за кермом транспортних засобів також знала, про що свідчить її повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 31 травня 2024 року адресоване ТДВ СУ «Альфа-Гарант» (в якому її роз`яснено положення п. 37.1.4 Закону і їх не виконання є підставою для відмови у виплаті), також їй було відомо про складення протоколів про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 і на ОСОБА_3 . Ніщо не заважало їй за допомогою веб-порталу «Судова влада України» контролювати хід розгляду протоколу відносно ОСОБА_2 , так як вона цікавилася ходом розгляду протоколу відносно ОСОБА_3 , тим більше, що позивач була зазначена як потерпіла в обох протоколах.

При цьому відповідно до поліса № АТ/3642850 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, ліміт відповідальності страхової визначено в сумі 160000 (сто шістдесят тисяч) грн. за шкоду заподіяну майну, тобто повністю в межах завданої матеріальної шкоди, яку позивач визначила за допомогою Звіту № 7/24 підготовленого СПД ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, сторона відповідача вважає, що якби ОСОБА_1 звернулася до страховика вчасно з заявою про страхове відшкодування, отримала його, погодившись на визначену суму (підписавши протокол-узгодження розміру страхового відшкодування), завдана шкода не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому в позивача відсутні підстави для стягнення коштів з винної особи, оскільки це невілює як такий інститут страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо ж ОСОБА_1 не звернулася до страховика вчасно з заявою про страхове відшкодування, то даний позов є передчасним, оскільки у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, ОСОБА_2 обов`язок відшкодування виникає виключно у разі якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року за результатом розгляду справи № 147/66/17 вказано, що підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, а ні Закон №1961-IV, а ні ЦК України, а ні будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Отже, в даному випадку ОСОБА_1 повинна була звертатися з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з позовною заявою про стягнення регламентної виплати про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи осіб, які подали відзив апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власницею легкового автомобіля «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_5 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , (а. с. 15).

Згідно з копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №216444963, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Nissan Qashqai» (державний номер НОМЕР_5 ) була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зі строком дії з 25 серпня 2023 року по 24 серпня 2024 року (а. с. 20).

Відповідно до копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 28 травня 2024 року, позивачка повідомила ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», що дорожньо-транспортна пригода сталася у м. Шаргород по вул. Г. Майдану за участю автомобіля «Nissan Qashqai», який на момент події перебував у нерухомому стані, при цьому інший транспортний засіб здійснив зіткнення з ним, унаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження передньої, задньої та бокових частин, зокрема бампера, крил та інших елементів кузова і ходової частини (а. с. 19).

Згідно з копією протоколу огляду транспортного засобу № 24/404 від 28 травня 2024 року автомобіль «Nissan Qashqai» має численні механічні пошкодження кузова та його елементів (деформації, вм`ятини, подряпини), які мають істотний характер та впливають на технічний стан транспортного засобу (а. с. 16-18).

Відповідно до копії постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року по справі №152/806/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2024 року о 18 годині 25 хвилин в м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області по вулиці Героїв Майдану, керуючи автомобілем «NISSAN QASHQAI», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виконанні повороту ліворуч не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч та допустив з ним зіткнення, в результаті чого автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «NISSAN QASHQAI» державний номерний знак НОМЕР_5 та автомобілем «ВАЗ2131», державний номерний знак НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП усі автомобілі отримали механічні пошкодження. За вчинення цього адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України, на відповідача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а. с. 22-23). В судовому засіданні суду першої інстанції була досліджена справа №152/806/24, з якої вбачається, що позивачку, як потерпілу від вищевказаної ДТП, в судове засідання не викликали.

Згідно з копією страхового поліса № АТ/3642850 ТДВ СК «Альфа-Гарант», застраховано цивільну відповідальність власника автомобіля «Nissan Qashqai», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , поліс був чинним на момент ДТП (а. с. 86).

Відповідно до копії звіту №7/24 від 30 листопада 2024 року, складеного оцінювачем СПД ОСОБА_4 , проведено оцінку матеріального збитку, завданого автомобілю «Nissan Qashqai», 2007 року випуску, що належить ОСОБА_1 , унаслідок ДТП. Розмір збитку без урахування ПДВ визначено у сумі 92 090 грн (а. с. 38-64).

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордера №7/24, вартість звіту №7/24 від 30 листопада 2024 року складає 10000 грн (а. с. 65).

Відповідно до копії постанови Шаргородського районного суду Вінницької області від 1 серпня 2025 року по справі №152/807/24, провадження у справі відносно ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю у його діях події і складу цього адміністративного правопорушення. В цій справі постановою суду від 1 липня 2024 року було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Висновок експерта надійшов до суду 21 липня 2025 року (а. с. 24-25). В судовому засіданні була досліджена справа №152/807/24, з якої вбачається, що в судове засідання викликали всіх учасників вищевказаної ДТП, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з копією висновку експерта від 14 липня 2025 року №2215/2216/24-21, в заданій дорожній ситуації, перед ДТП, що мала місце 28 травня 2024 року в м. Шаргород, на вул. Героїв Майдану, о 18-25 год, водій автомобіля «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_9 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до технічних норм вимог п.п.12.4, 12.3 а водій автомобіля «Ніссан Кашкай» з номерним знаком НОМЕР_10 ОСОБА_2 у відповідності до технічних норм п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_9 ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити подію даної ДТП шляхом виконання норм вимог п.п 12.4, 12.3 ПДР України, а можливість попередження події ДТП, що сталася 28 травня 2024 року в м. Шаргород, на вул. Героїв Майдану, о 18-25 год у водія автомобіля «Ніссан Кашкай» з номерним знаком НОМЕР_10 ОСОБА_2 забезпечувалась виконанням ним технічних норм вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, для чого у нього не існувало перешкод технічного характеру. Зіткнення автомобілів «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_9 та «Ніссан Кашкай» з номерним знаком НОМЕР_10 під час ДТП, що мала місце 28 травня 2025 року в м. Шаргород, на вул. Героїв Майдану, о 18-25 год, сталося на смузі руху, по якій рухався ОСОБА_3 .. В заданій дорожній ситуації в діях водія «Ніссан Кашкай» з номерним знаком НОМЕР_10 ОСОБА_2 вбачається невиконання вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які, технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. З технічної точки зору, причиною виникнення події ДТП, що сталася 28 травня 2024 року в м. Шаргород, на вул. Героїв Майдану, о 18-25 год, стала невідповідність дій водія «Ніссан Кашкай» з номерним знаком НОМЕР_10 ОСОБА_2 технічним нормам вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість руху автомобіля «Volkswagen» з номерним знаком НОМЕР_9 до моменту ДТП з огляду на наявні на транспортних засобах механічні пошкодження та інших відомостей з матеріалів адміністративної справи, складала величину близько 60 км/год (а. с. 26-37).

Відповідно до листа ТДВ СК «Альфа-Гарант» від 07 серпня 2025 року, страховиком відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском встановленого законом річного строку подання заяви про страхове відшкодування (а. с. 21).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (який був чинним на момент вчинення ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною першою статті 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні за змістом норми містяться у ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, який набрав чинності на момент звернення ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплати страхового відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року по справі №152/806/24 було визнано винним у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено належний позивачці автомобіль.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», відтак в силу вказаних вище норм саме на ТДВ «СК «Альфа-Гарант» законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 .

Втім страховик із покликанням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском встановленого законом річного строку подання заяви про страхове відшкодування.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП

У постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути розмір завданої їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП із ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011.

Порядок залучення належного відповідача визначений ч. 1-3 ст. 51 ЦПК України. Так, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як зазначалося судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», тому саме на ТДВ «СК «Альфа-Гарант» законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 .

Проте ОСОБА_1 відповідачем по справі визначила лише ОСОБА_2 , натомість ТДВ «СК «Альфа-Гарант» був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а. с. 102).

Позивачка клопотання про залучення ТДВ «СК «Альфа-Гарант» співвідповідачем не заявляла.

З огляду на встановлені обставини справи, заявлені позивачкою вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ТДВ «СК «Альфа-Гарант» і не можуть бути розглянуті і вирішені судом без залучення його співвідповідачем у цій справі, оскільки лише за наявності належних відповідачів суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Установивши, що як відповідач у цій справі залучено лише винуватця ДТП ОСОБА_2 і не залучено як відповідача страховика – ТДВ «СК «Альфа-Гарант», у задоволенні позову слід відмовити через неналежний склад відповідачів.

Таким чином, колегія суддів виснує, що надання оцінки доводам сторін, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, має вирішуватися у справі з належним колом осіб, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність позовних вимог є передчасним.

При цьому колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що вона не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом, за умови визначення правильного складу сторін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у цій справі понесені ОСОБА_1 судові витрати слід залишити за нею.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з позивачки на його користь слід стягнути 1 816,60 грн сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Смірнова Сергія Михайловича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,60 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 60 коп) понесених ним судових витрат зі сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк