Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №477/1711/25 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1711/25

Провадження №3/477/54/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Миколаїв

Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Саукова А. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 КУпАП,

за участі представника ОСОБА_1 – адвоката Мамая А.С.,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 08 серпня 2025 року о 01-18 год., водій ОСОБА_1 за адресою Миколаївська область, Миколаївський район, с. Мішково-Погорілове, траса А/Д Н-11 Дніпро-Миколаїв 263 200 км, керував транспортним засобом – автомобілем PEUGEOT LANDTREK, державний номерний знак – НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, різка зміна забарвлення обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в медичному закладі в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Мамай А.С. підтримав раніше надані заперечення, просив врахувати доводи, викладені у додаткових поясненнях. Зазначав про те, що огляд на стан сп`яніння проведено неуповноваженою особою, оскільки ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що є діючим військовослужбовцем, тому огляд мав проводитись тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7ст. 266-1 КУпАП, у разі відмови необхідно було складати протокол за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП. Адвокат Мамай А.С. наголошував на тому, що працівники поліції умисно не зазначили кому належить транспортний засіб, оскільки ОСОБА_1 повідомляв, що він військовослужбовцеь, який рухається до місця служби на т/з, який належить ЗСУ. На підставі вищевикладеного просив процедуру огляду ОСОБА_1 визнати недійсною у зв`язку з грубим порушенням норм та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях правопорушення

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.

Згідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.

Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Огляд на стан сп`яніння це один із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, порядок застосування та наслідки порушення якого встановлені ст.266 КУпАП.

За змістом ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто із системного аналізу наведеного законодавства слідує, що Військова служба правопорядку є належним органом по складанню протоколу відносно лише тих військовослужбовців, які безпосередньо в момент вчинення (припинення або виявлення) правопорушення виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

При цьому, суд зауважує, що ч 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 травня 1992 року №2232-XII встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

При цьому, за виконання обов`язків військової служби військовослужбовцем у стані алкогольного сп`яніння, передбачена відповдальність за ст. 172-20 КУпАП.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що на початку відеозапису видно як 08 серпня 2025 року службовий автомобіль працівників поліції слідує за транспортним засобом PEUGEOT LANDTREK, номерний знак - НОМЕР_2 . Згодом, ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, водій ОСОБА_1 виходить з-за керма даного транспортного засобу.

Під час спілкування, перевірки документів та огляду транспортного засобу, працівники поліції підозрюють ОСОБА_1 в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та пропонують пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовляється.

Разом з тим, на відеозаписі ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що виконує обов`язки військової служби прямуючи з питань служби на спеціальному автомобілі, про що ним неодноразово зазначалося, але проігноровано поліцейськими. Окрім цього, на відеозаписі зафіксовано момент як ОСОБА_1 пояснює, що транспортний засіб належить військовій частині, показує працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію т/з та свої документи і ще раз пояснює, що т/з належить військовій частині, а він є військовослужбовцем. Документи, які надає ОСОБА_1 , на відеозаписі не зафіксовані.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в протоколі зазначено інший номер т/з – 302С2, що не збігається з тим, який зафіксовано на початку відеозапису та з якого виходить ОСОБА_1 - DW927XP.

Окрім цього, працівники поліції в процесі розмови зазначали, що вони мають викликати ВСП, однак на відеозаписі не відображено, чи встановили працівники поліції що ОСОБА_1 в даний час виконує службові завдання і протокол відносно ОСОБА_1 складений як стосовно цивільної особи.

Отже, якщо ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу керував ним, будучи чинним військовослужбовцем та виконуючи обов`язки військової служби, то відповідно огляд мав проводитись на підставі ст. 266-1 КУпАП, тобто згідно п. 2 ч 3ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому, за підозри, що останній керує транспортним засобом у стані сп`яніння, його огляд на визначення такого стану мав проводитись посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7ст. 266-1 КУпАП.

Однак, з урахуванням вищенаведеного, суд позбавлений можливості з`ясувати чи був дотриманий установлений законом порядок і чи були працівники поліції належним суб`єктом складання адміністративних матеріалів за ч. 1ст. 130 КУпАП відносно військовослужбовця ОСОБА_1 .

У суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку про складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою та вирішення питання щоод відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАп або за ст. 172-20 КУпАП.

Сам по собі протокол не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки він містить опис обставин, які поліцейський вважав встановленими на час його складення. Вказаний протокол може підтверджувати вину порушника лише в сукупності з іншими матеріалами справи, перелік який визначено у статті 251 КУпАП.

У відповідності до рішень ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04 та рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно статті 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючись принципом "поза розумним сумнівом".

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та відсутність події і складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України.

Внаслідок зазначеного, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 247, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, через відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складений 06 липня 2026 року.

Суддя А. А. Саукова