Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №148/67/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/67/26

Провадження №2/148/543/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

29 липня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , про захист прав споживача, за участі: позивача – ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 , про захист прав споживача, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач, який є пенсіонером за вислугою років, 10.11.2025 уклав угоду з ФОП ОСОБА_2 , про покупку вугілля кам`яного антрацитового сорт «Горіх» в кількості 2 (дві) тони, загальною вартістю 13400 грн., для особистого використання.

У подальшому, о 16:05 год 10.11.2025 позивач здійснив оплату вартості товару у розмірі 13400 грн, комісія банку 67 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8TMX-26ET-6C02-666K.

Інформацію щодо надання послуг з продажу вугілля кам`яного, отримав з розміщеного оголошення на платформі «ОЛХ», яке на даний час не є активним. Спілкування з ФОП ОСОБА_2 відбувалося по телефону « НОМЕР_1 » та у месенджері «Телеграм» за вказаним номером телефону. Через вищевказаний месенджер 19.11.2025 ФОП ОСОБА_2 повідомив позивача про неможливість поставки вугілля у встановлений строк та запропонував його зачекати 5-6 днів або написати заяву на повернення коштів, на що позивач погодився зачекати поставку вугілля. Проте, після спливу 6 днів, 26.11.2025 ФОП ОСОБА_2 повідомив позивача про неможливість виконання договору та необхідність написати заяву про повернення коштів, у зв`язку з цим, 27.11.2025 ОСОБА_1 подав заяву про повернення грошових коштів у розмірі 13400 грн. Крім того, позивач зазначає, що на електронну пошту відповідача та рекомендованим листом через Укрпошту, ним подано заяву-претензію до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору постачання №454 від 10.11.2025, повернення на його рахунок грошових коштів та виплату неустойки.

У подальшому, ФОП ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок, кам`яне вугілля позивач не отримав, грошові кошти не повернено, умови договору №454 від 10.11.2025 відповідачем не виконано, чим порушив його права як споживача, передбачених Законом України Про захист прав споживачів, чим останньому завдано матеріальних збитків, спричинено моральні страждання, які пов`язані з витратою часу на підготовки позовної заяви, з врахуванням графіків вимкнення світла, зверненням до кіберполіції та до Держпродспооживслужби щодо даних обставин.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, пенсіонером за вислугою років, має значні затримки у виплаті пенсії, а тому витратити 13400 грн., які позивач витратив на купівлю вугілля є для нього досить значною сумою коштів та не виконання договору №454 від 10.11.2025, неповернення сплачених грошових коштів має для нього негативні наслідки, у зв`язку з чим, розмір нанесеної моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 4500 грн.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 1% від суми за порушення строку поставки товару, позивач зазначає, що відповідно до умов пп. 7.3 п. 7 укладеного договору постачання №454 від 10.11.2025, Покупець може стягнути з Продавця неустойку у розмірі 1% від суми недопоставленого Товару за кожен день прострочення, у разі порушення строку поставки (несвоєчасне відвантаження Товару), який зазначений у п. 2.2 цього договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів.

Відповідно до п. 2.2 Договору, відвантаження Товару здійснюється Продавцем не пізніше 10-ти (десяти) банківських днів із дня отримання 100 відсоткової попередньої оплати, якщо інше не передбачено Додатком, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Оплату товару позивач здійснив 10.11.2025, та відповідно до Системи електронних платежів (СЕП-4), яка працює у режимі 24/7 з 2023 року, 10 банківських днів починаються з 11.11.2025 (враховуючи вихідні дні). Останній десятий день – 20.11.2025. Для стягнення неустойки дні повинні рахуватися з 21.11.2025 по 12.01.2026 (день розірвання договору), що складатиме 53 дні, а отже 53дні*134 грн. = 7102 грн. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1% від суми недопоставленого Товару, за кожні 53 дні прострочення в сумі 7102 грн.

Щодо позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди та збитків, позивач зазначає наступне.

Відповідно до умов підпункту 7.2 пункту 7 укладеного договору постачання, сторона, яка порушила зобов`язання, зобов`язана відшкодувати завдані збитки стороні за правилами, установленими Господарським кодексом України.

Невиконання умов договору постачання № 454 від 10.11.2025 зі сторони відповідача завдало майнової шкоди позивачу, а саме: витрати на претензійну роботу, витрати на звернення до Держпродспоживслужби, витрати на позовну діяльність для поновлення порушеного права, витрати на газове опалення приватного будинку, заподіяння моральної шкоди.

Також, позивач зазначає про супутні збитки 67 грн. за переказ коштів на рахунок ФОП, за відправлення Укрпоштою рекомендованих листів до відповідача, поїздки до поліції у справі про кіберзлочин (звернення зареєстроване за номером ID НОМЕР_2 ), направлення листів до Держпродспоживслужби, витрати папіру для роздруківки позовної заяви з додатками, тому, завдану майнову шкоду позивач оцінює в розмірі: 12246,18 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом в якому просить визнати договір № 454 від 10.11.2025 укладений з ФОП ОСОБА_2 невиконаним; стягнути з відповідача: кошти за оплату вартості непоставленого товару у розмірі 13400 грн.; вартість комісії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 67 грн.; моральну шкоду у розмірі 4500 грн.; неустойку в розмірі 1% від суми вартості недопоставленого Товару в розмірі 7102 грн.; майнову шкоду в розмірі 12246,18 грн. та витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечує. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача кошти, які він сплатив за надсилання відповідачу заяв через послуги АТ «Укрпошта».

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день і час судового засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відомостей про причини своєї неявки суду не надав, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу заочно, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Між ФОП ОСОБА_2 (далі Постачальник) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі Покупець), укладено договір постачання № 454 від 10.11.2025, згідно якого Продавець зобов`язується продати та передати у власність Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується оплатити й прийняти Товар в асортименті, кількості та по цінам за одиницю виміру визначеними Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, відвантаження Товару здійснюється Продавцем не пізніше 10-ти (десяти) банківських днів із дня отримання 100 відсоткової попередньої оплати, якщо інше не передбачено Додатком, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що оплата за Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом 100-відсоткової передплати на підставі виставленого Продавцем рахунку протягом 3-х (трьох) банківських днів, якщо інше не передбачено відповідним Додатком до цього Договору.

Згідно п. 7.1 – 7.3 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами цього Договору та діючим законодавством України. Сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим Договором та або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані збитки Стороні, права або законні інтереси якої порушено. Склад та розмір відшкодування збитків визначаються Сторонами за правилами, установленими Господарським кодексом України. За порушення строку поставки (несвоєчасне відвантаження Товару), який зазначений у п. 2.2 цього Договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Покупець може стягнути з Продавця неустойку у розмірі 1 % від суми недопоставленого Товару за кожен день прострочення.

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що у випадку порушення (прострочення) Продавцем строків, визначених у п.2.2. цього Договору, більше ніж 30-ть (тридцять) календарних днів, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, про що Покупець зобов`язаний у письмовій формі повідомити Продавця. При цьому Продавець зобов`язаний повернути суму оплати (яка не була покрита поставкою Товару) на поточний рахунок Покупця протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати отримання такого повідомлення (а.с. 9-12).

Відповідно до рахунку на оплату № 454 від 10.11.2025, Постачальник ФОП ОСОБА_2 виписав ОСОБА_1 рахунок на оплату товару, а саме: вугілля кам`яне антрацитове сорт «Горіх» (у бігбегах), кількістю 2.0 тонн, на загальну суму 13400 грн (а.с. 13).

Згідно платіжної інструкції № 8ТМХ-26ЕТ-6С02-666К від 10.11.2025 (а.с. 15), ОСОБА_1 за допомогою банку АТ «Універсал Банк» сплатив 10.11.2025 ФОП ОСОБА_2 13400 грн, призначення платежу «Оплата рахунку 545 від 10.11.25 вугілля антрацит 2т».

Позивач 27.11.2025 надіслав відповідачу заяву на повернення коштів (а.с. 17), в якій вказано, що у зв`язку з неможливістю виконати замовлення на підставі договору № 454 від 10.11.2025, просить повернути йому сплачені грошові коши в сумі 13400 грн. за вугілля кам`яне антрацитове Горіх у кількості 2 (дві) тони.

Також, 12.01.2026 позивач надіслав відповідачу заяву-вимогу про розірвання договору постачання № 454 від 10.11.2025 та виплату неустойки у розмірі 1% від сплаченої суми 13400 грн. за порушення строку поставки товару відповідно до укладеного договору в розмірі 7102 грн., відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 укладеного договору постачання №454 від 10.11.2025 (а.с. 18).

Позивачем до матеріалів справи долучено паперові копії електронних доказів, а саме — скріншоти електронного листування у месенджері «Telegram», зміст яких підтверджує факт укладення між сторонами договору та виникнення договірних зобов`язань щодо купівлі-продажу товару. Окрім цього, скріншоти підтверджують подальшу комунікацію позивача з ФОП ОСОБА_2 , яка спочатку стосувалася строків та умов отримання оплаченої продукції, а у подальшому, вимоги позивача про повернення грошових коштів, у зв`язку з неотриманням замовленого товару (а.с. 20-28).

У позивача є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 10.07.2020 Суворовським районним у місті Херсоні відділом ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 29).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно довідки № 522-7000917760 від 22.04.2022 (а.с. 30).

Крім того, позивач звертався до Головного управління Держпродспоживслужби, із заявою про проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 на дотримання законодавства про захист прав споживачів та вжити заходи відновлення його прав як споживача (а.с. 41), та за результатами розгляду його звернення встановлено, що викладені обставини не містять достатньої інформації щодо існування загрози яка може мати негативний вплив на життя та здоров`я людини, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування в межах повноважень визначених законодавством України.

Ухвалою суду від 28.04.2026 з Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області витребовувалась інформація з приводу звернення ОСОБА_1 до кіберполіції зареєстрованого за №ID 463594 від 06.01.2026, та відповідно до наданих матеріалів у вказаній події відсутні дані, які вказують на наявність кримінального правопорушення. Подальший розгляд звернення здійснено у порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 , укладено договір постачання № 454 від 10.11.2025, а саме: ФОП ОСОБА_2 зобов`язався за пізніше 10-ти (десяти) банківських днів із дня отримання 100 відсоткової попередньої оплати (13400 грн), відвантажити товар «Вугілля кам`яне антрацитове сорт «Гріх» (у бігбегах) 2.0 тонн ОСОБА_1 . Однак, відповідач умови договору не виконав, товар в узгоджений термін не передав, кошти сплачені позивачем не повернув.

Внаслідок невиконання договору відповідачем, позивач 27.11.2025 надіслав відповідачу заяву на повернення коштів (а.с. 17), в якій вказано, що у зв`язку з неможливістю виконати замовлення на підставі договору № 454 від 10.11.2025, просить повернути йому сплачені грошові коши в сумі 13400 грн. за вугілля кам`яне антрацитове Горіх у кількості 2 (дві) тони.

Також, 12.01.2026 позивач надіслав відповідачу заяву-вимогу про розірвання договору постачання № 454 від 10.11.2025 та виплату неустойки у розмірі 1% від сплаченої суми 13400 грн. за порушення строку поставки товару відповідно до укладеного договору в розмірі 7102 грн., відповідно до підпункту 7.3 пункту 7 укладеного договору постачання №454 від 10.11.2025 (а.с. 18).

Тобто, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не передав позивачу оплачений товар у встановлений строк. За таких обставин укладений між сторонами договір купівлі-продажу залишився невиконаним з вини відповідача, що відповідно до частини другої статті 693 ЦК України надає позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини 3 статті 651, частини 4 статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц, від 31.03.2021 у справі №363/3555/17, від 22.12.2021 у справі №465/5790/17.

Договір постачання № 454 від 10.11.2025 є не виконаним, однак позивач ОСОБА_1 здійснив повну оплату товару у розмірі 13400 грн, та не отримав його, тому у даному випадку застосовуються норм частини 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 13400 грн як безпідставно збережених коштів.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Оплату товару позивач здійснив 10.11.2025, згідно платіжної інструкції № 8ТМХ-26ЕТ-6С02-666К від 10.11.2025 (а.с. 15), та відповідно до умов функціонування Системи електронних платежів Національного банку України (СЕП-4), яка з 2023 року працює у цілодобовому режимі 24/7/365, операційні (банківські) дні для розрахунків зараховуються безперервно, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні. За таких обставин, визначений договором строк поставки тривалістю 10 банківських днів розпочався з наступного дня після оплати з 11.11.2025, а останнім (десятим) днем для виконання відповідачем свого зобов`язання - 20.11.2025.

З огляду на неотримання товару, період прострочення виконання зобов`язання для нарахування неустойки розпочався з 21.11.2025 і тривав до дня розірвання договору — 12.01.2026, що сукупно становить 53 дні. Враховуючи, що розмір пені за кожен день прострочення складає 1% від вартості недопоставленого товару (що в грошовому еквіваленті становить 134 грн на день), загальний розмір неустойки за вказаний період правомірно визначено позивачем у сумі 7102 грн (53 дні * 134 грн = 7102 грн).

На підстави вищевикладеного, вимога про стягнення неустойки у розмірі 7102 грн підлягає задоволенню.

За змістом частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Тобто, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень п. 3 вказаної Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на викладене, оскільки позивач поніс моральні страждання, які пов`язані з витратою часу на підготовки позовної заяви, зверненням до кіберполіції та до Держпродспооживслужби щодо даних обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 4500 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача банківську комісію у сумі 67 грн, яку останній сплатив при оплаті товару 10.11.2025 та витрати на надсилання відповідачу заяв і клопотань у сумі 386 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що витрати у розмірі 67 грн - є комісією банку, сплаченою позивачем під час перерахунку коштів за товар, а витрати у розмірі 386 грн - документально підтверджені витрати на поштове відправлення відповідачу досудових заяв та процесуальних клопотань. Вказані витрати понесені позивачем виключно у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та з метою захисту і відновлення порушеного права, вони є реальними збитками позивача, тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Шодо вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 12246,18 грн, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні цією вимоги, з огляду на таке.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру заподіяних збитків, суд встановив, що до позовної заяви долучено копії платіжних інструкцій АТ КБ "ПриватБанк" щодо сплати грошових коштів за спожитий природний газ (а.с. 35-40).

Разом з тим, із змісту вказаних розрахункових документів вбачається, що платником за цими операціями зазначено ОСОБА_4 , тоді як сам позивач не значиться особою, яка здійснювала вказані платежі та зазнала відповідних витрат, у даних платіжних інструкціях.

Також, суд не може віднести витрати понесені позивачем за спожитий природний газ, як майнова шкода спричинена відповідачем, у зв`язку з не виконанням умов договору щодо поставки вугілля.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України, докази повинні бути належними та підтверджувати обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним особисто витрат на оплату газу, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог у цій частині.

В свою чергу, відповідач будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача до суду не надав, та не спростував.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для їх частково задоволення.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2891,12 грн, який складається: з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 894,32 грн.; за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 665,60 грн. та за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 16, 23, 625, 626, 627, 655, 656, 693 ЦК України, ст. 1, 10, 12, 13, 15, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити частково.

Визнати договір №454 від 10.11.2025, який укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -невиконаним.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , кошти за оплату вартості непоставленого товару у розмірі 13400 грн. (тринадцять тисяч чотириста гривень).

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , вартість комісії АТ «Універсал Банк» за перерахунок коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 67 грн. (шістдесят сім гривень).

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , моральну шкоду у розмірі 4500 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , неустойку в розмірі 1% від суми вартості недопоставленого товару в розмірі 7102 грн. (сім тисяч сто дві гривні).

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , який проживає, за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судові витрати за вчинення дій необхідних для розгляду справи в сумі 386 грн (триста вісімдесят шість гривень).

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в розмірі 2891,12 грн (дві тисячі вісімсот дев`яності одну гривню дванадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.08.2026.

Суддя: