Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №607/17245/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 Справа №607/17245/26 Провадження №2-о/607/460/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

учасників справи:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

представника заінтересованої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що здня реєстрації шлюбу вона з ОСОБА_3 проживали у місті Тернопіль в його квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Від шлюбу у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 02 серпня 2021 року, шлюб було розірвано, але вони проживають по теперішній час разом. Під час спільного проживання її чоловік систематично вчиняє психологічне, фізичне та економічне насильство. Спричиняв їй тілесні ушкодження, висловлювався на її адресу непристойною лайкою, створював конфліктні ситуації, сварки, принижував її гідність, влаштовував сварки та усіляко її принижував в присутності їх доньки, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу чого вона ОСОБА_6 , неодноразово викликала працівників поліції. Протягом 2026 року відносно гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено 9 адміністративних протоколів за ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та ст.173-8 КУпАП (невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису).

Також у відношенні ОСОБА_3 поліцейськими було застосовано спеціальний захід щодо протидії домашньому насильству, а саме ТЗПсК протягом 2026 року – 6 разів. Останній раз ОСОБА_3 постановою від 05 серпня 2026 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області було притягнено до адміністративної відповідальності за порушення термінового заборонного припису та призначено йому покарання у виді виправних робіт. Враховуючі вище викладене, таким чином вона є особою, яка постраждала від домашнього насильства. На цей час вона разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 проживають у квартирі, що належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Проживання у зазначеній квартирі здійснюється за їх попередньою спільною домовленістю. З 12 листопада 2025 року ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Проте під час його перебування за місцем проживання факти домашнього насильства щодо неї та їх малолітньої доньки не припинилися. Він і надалі вчиняє конфлікти, принижує її, висловлює погрози та вчиняє інші насильницькі дії, у тому числі в присутності дитини. Вона працює та самостійно вживає заходів для пошуку й оренди іншого житла, оскільки не має наміру надалі спільно проживати з ОСОБА_3 . Водночас на цей час вона ще не накопичила достатньої суми для сплати орендної плати, заставного платежу та інших витрат, необхідних для переїзду разом із дитиною. ОСОБА_3 сплачує аліменти на утримання доньки в розмірі 3 000 грн щомісячно, однак цих коштів недостатньо для забезпечення дитини та негайної оренди окремого житла.

Таким чином, їх тимчасове проживання у квартирі ОСОБА_3 зумовлене виключно складним матеріальним становищем та необхідністю забезпечити малолітню дитину житлом. Воно не свідчить про примирення з кривдником, поновлення сімейних відносин або відсутність загрози повторного вчинення домашнього насильства.

Особливе занепокоєння викликає те, що ОСОБА_3 проходить військову службу. їй невідомо, чи має він за місцем проживання зброю, боєприпаси або вибухонебезпечні предмети, однак з огляду на характер його служби та попередню агресивну поведінку вона обґрунтовано побоюється можливої ескалації насильства та виникнення безпосередньої загрози її життю і здоров`ю, а також життю і здоров`ю їх малолітньої доньки.

Донька неодноразово була свідком конфліктів, образ, погроз та інших проявів домашнього насильства щодо неї, у зв`язку із чим зазнає страху, емоційного напруження та психологічних страждань. Тому дитина, яка стала свідком (очевидцем) домашнього насильства, визнається дитиною, яка постраждала від домашнього насильства. Наявні обставини свідчать, що раніше застосовані заходи не забезпечили припинення насильства, а ризик його продовження та повторного вчинення залишається високим. Вона постійно відчуває страх за власне життя і здоров`я та за безпеку доньки. Самостійно забезпечити належний захист від кривдника вона не може.

У зв`язку з цим, заявник просить заяву задовольнити та видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на шість місяців згідно якого: заборонити перебувати в місці мешкання його колишньої дружини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 як з постраждалою особою за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити перебувати в місці мешкання його доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як з постраждалою особою за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на певну відстань до місця мешкання та проживання заявниці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , роботи, інших місць частого відвідування нею як постраждалою особою; заборонити наближатися на певну відстань до дитячого садка доньки ОСОБА_5 та Тернопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 (де буде навчатися донька з першого вересня 2026 року), як постраждалої особи; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю ОСОБА_1 , як постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривдникові, переслідувати її і в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести телефонні переговори та смс - листування з нею як з постраждалою особою або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали повністю та просили її задовольнити.

Заінтересована особа та її представник у судовому засіданні пояснилит, що він не вчиняв фізичного та психологічного насильства відносно колишньої дружини та доньки, а між ними був побутовий конфлікт, який виник через дії дружини. Також вона проживає у його квартирі і не хоче виселятися

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 04 липня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №1115.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 16.11.2019 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №2502.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх донька ОСОБА_5 спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло належить на праві власності ОСОБА_3 . Через відсутність коштів на оренду житла ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжують проживати у вказаній квартирі.

ОСОБА_3 являється військовослужбовцем і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2026 №901.

ОСОБА_1 звернулася 06.07.2026, 07.07.2026 до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію відносно ОСОБА_3 .

Постановами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.08.2021, 13.11.2020, 14.05.2021, 12.04.2022, 13.01.2022, 13.07.2023, 13.10.2023, 02.02.2026, 03.02.2026, 06.07.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства та вчинення домашнього насильства повторно протягом року) та застосовано до нього адміністративні стягнення у вигляді штрафу.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.04.2022, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст.. 126-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктів 2 частини 1 статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 14, 17 частини 1статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У судовому засіданні з`ясовано, що заявник ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_3 , а тому на них розповсюджується дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та відповідно, може вирішуватись питання про видачу обмежувального припису.

Встановлено, що заявник ОСОБА_1 систематично протягом тривалого часу потерпає від насильства, яке вчиняє відносно неї її колишній чоловік ОСОБА_3 , яке виражається у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, постійних погрозах та образах, що завдає їй моральних та фізичних страждань, зокрема душевного болю, постійного переживання за своє життя і здоров`я, приниження її честі та гідності.

Також заявнику ОСОБА_1 у 2021-2022 було заподіяно фізичне насильство, внаслідок чого завдана шкода її фізичному здоров`ю.

При цьому суд зазначає, що заявником не подано доказів про заподіяння їй у 2026 році фізичного насильства.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_3 є кривдником в розумінні пункту 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», який вчиняє домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , свідком якого стала малолітня дочка ОСОБА_1 .

Заперечення ОСОБА_3 з приводу доводів заяви та посилання на те, що між ними був побутовий конфлікт не відповідають дійсності, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах доказами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 у справі №754/11171/19 вказав, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Крім того, як свідчить практика Верховного Суду, при вирішенні питання щодо застосування такого заходу як позбавлення права на користування житлом, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи,враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Оцінюючи пропорційність втручання у право користування нерухомим майном ОСОБА_3 , суд бере до уваги той факт, що насильство з його сторони мало систематичний характер, яке тривало протягом тривалого періоду, могло спричинити настання тяжких або особливо тяжких наслідків, а тому такий захід є пропорційним легітимній меті втручання у право користування нерухомим майном.

Суд також враховує, що житло за адресою АДРЕСА_1 , євласність ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_1 та їх спільна дочка ОСОБА_5 проживають у вказаному житлі за згодою ОСОБА_3 .. Також у дочки ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_1 відсутнє інше житло для постійного проживання, а також відсутні кошти для оренди житла.

Посилання ОСОБА_3 , щоб заявник проживав в іншому житлі суд відхиляє, оскільки на даний час у ОСОБА_1 відсутні кошти на проживання з дочкою в іншому житлі.

Окрім цього, суд бере до уваги, ті факти, що ОСОБА_3 має фінансову можливість проживати в іншому місці.

З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності психологічного насильства, що вчинив ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , свідком якого була малолітня дочка ОСОБА_5 , враховуючи відсутність коштів ОСОБА_1 на оренду житла, виходячи з найкращих інтересів дитини, яка проживає разом з матір`ю,а також наявність об`єктивних ризиків загрози психологічного тиску ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , у якої виникли побоювання за свою безпеку, емоційною невпевненістю, нездатністю захистити себе, суд вважає, що заявник, як жертва такого насильства, потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення частково заявлених вимог ОСОБА_1 , шляхом видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , визначивши заходи тимчасового покладення на нього обов`язків: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) із ОСОБА_1 , та донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань 50 метрів до місця спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 , та доньки ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та вести з нею листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Оцінюючи встановленні судом обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 бажає здійснювати піклування про дитину, домашнє насильство відбувалося за адресою АДРЕСА_1 , відсутні докази, що ОСОБА_3 розшукував заявницю, а тому суд вважає, що відсутні підстави для покладення на нього обов`язку заборони наближатися на певну відстань до дитячого садка доньки ОСОБА_5 та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24, а також заборони особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю ОСОБА_1 , як постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривдникові, переслідувати її і в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Разом з тим, суд вважає, що на цьому етапі передчасно встановлювати заборону строком на шість місяців. Для виправлення кривдника та усвідомлення ним своїх дій, на думку суду достатнім часом для видачі обмежувального припису є один місяць з дня винесення рішення суду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 сплачує аліменти, надає все необхідне і турбується про фінансове становище доньки, насильство виникло через проживання заявниці в його квартирі, і цього часу буде достатнім, щоб ОСОБА_3 усвідомив свої дії і здійснив запобігання виникнення і продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід видати обмежувальний припис на строк один місяць.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1 350-8, 352-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Видати обмежувальний припис на строк на один місяць, встановити заходи тимчасового обмеження прав та покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язки, а саме:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) із ОСОБА_1 , та донькою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатися на відстань 50 метрів до місця спільного проживання (перебування) ОСОБА_1 , та доньки ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та вести з нею листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відмовити у задоволенні інших вимог заяви.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Попередити ОСОБА_3 , що за умисне невиконання обмежувальних приписів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України.

Копію рішення суду направити до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік та до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко