Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №712/3568/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №712/3568/26

Провадження №2/712/2894/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

10 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Дремлюк А.В.,

представника позивача адвоката Гарбазея Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника – адвоката Гарбазея Д.О. звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 442 434,48 грн, зокрема основний борг за договором позики у розмірі 284 340,00 грн, пеня у розмірі 152 113,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 480,48 грн та 3% річних у розмірі 2 500,50 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 у період з березня 2023 по січень 2026 працювала у ТОВ «Стейбл Енерджі» на посаді офіс-адміністратора та маркетолога. Позивач працював на посаді технічного директора даного товариства. На початку серпня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з проханням надати у борг грошові кошти, за її словами, для лікування батька, на що позивач погодився.

18 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. за № 2446.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець - ОСОБА_1 передає у власність Позичальникові - ОСОБА_2 грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Позикодавець передає на умовах цього Договору у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до п. 2.2. Договору за домовленістю сторін встановлено такий порядок розрахунків між сторонами:

-до 30 вересня 2025 року Позичальник повертає 75000 грн;

-до 30 жовтня 2025 року Позичальник повертає 75000 грн;

-до 30 листопада 2025 року Позичальник повертає 75000 грн;

до 30 грудня 2025 року Позичальник повертає 75000 грн, які сплачуються готівкою Позичальнику.

02.09.2025 на виконання п. 2.2. Договору Відповідач частково передала Позивачу грошові кошти в сумі 15 660 гривень 00 копійок, що підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 від 02.09.2025.

Проте у подальшому повернення грошових коштів Відповідачем здійснено не було, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.03.2026 прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2026 постановлено підготовче судове засідання закрити та призначити справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позові, зазначив, що укладення договору підтверджується нотаріально посвідченим договором, відповідачем заборгованість за договором погашена лише на суму 15 660 грн. Крім того, за час несплати заборгованості позивачем розраховані сума пені та інфляційних витрат, які теж просив стягнути. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначив, що докази витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дати ухвалення рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час, день та місце судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було встановлено в ході судового розгляду, між позивачкою та відповідачем 18.08.2025 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у позику 300 000 грн.

Договір позики від 18.08.2025 підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., вказано, що договір зареєстрований у реєстрі за № 2446.

Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець - ОСОБА_1 передає у власність Позичальникові - ОСОБА_2 грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Позикодавець передає на умовах цього Договору у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 300 000 гривень, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю тапку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до п. 2.3. Договору Сторони підтверджують, що Позикодавець передав Позичальникові, а Позичальник отримав від Позикодавця грошові кошти в сумі, що передбачено п. 1.2. цього Договору до підписання цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що позика надається строком до 31 грудня 2025 року.

Відповідно до п. 2.2. Договору відповідач мала повернути кошти позивачу у наступному порядку: до 30 вересня 2025 року Позичальник повертає 75000 грн; до 30 жовтня 2025 року Позичальник повертає 75000 грн; до 30 листопада 2025 року Позичальник повертає 75000 грн; до 30 грудня 2025 року Позичальник повертає 75000 гривень 00 копійок (п.2.2 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору за домовленістю сторін позика є безпроцентною.

02.09.2025 на виконання Договору позики від 18.08.2025 Відповідач передала Позивачу грошові кошти в сумі 15 660 гривень, що підтверджується написаною розпискою ОСОБА_2 від 02.09.2025.

Позивач вказав, що оскільки відповідачем отримана позика у повному обсязі не повернута, він змушений був звернутися із позовом до суду.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.

За приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У цій справі договір позики від 18.08.2025, укладений між позивачем та відповідачем у письмовій формі, посвідчений нотаріально, підписаний сторонами, містить підтвердження отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 300 000 грн, а також умову про обов`язок повернення цієї суми до 31.12.2025. Отже матеріалами справи доведено укладення між сторонами договору позики на суму 300000 грн.

Позивачем зазначено та долучено до справи розписку про часткове повернення отриманих грошових коштів відповідачем в сумі 15660 грн, вказано про неповернення іншої суми позики.

Відповідач відзиву не подала, доказів повернення позики, зміни умов договору, припинення зобов`язання або недійсності договору суду не надала.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 284 340 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені та інфляційних збитків, то такі вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до долучених до позовної заяви розрахунків позивачем розрахована сума пені, виходячи із сум заборгованості за період з 01.10.2025 по 04.03.2026 та складає загальну суму 152 113, 50 грн; сума інфляційних збитків розрахована за період з жовтня 2025 по січень 2026 року та складає загальну суму 3 480, 48 грн; сума 3% річних розрахована за період з 01.10.2025 по 04.03.2026 та складає загальну суму 2500,50 грн.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду України у справі №6-2311цс16 від 22 березня 2017 року наведено висновок про те, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц, провадження № 14-241 цс 19 та №646/14523/15-ц, провадження № 14-591 цс 18. Крім того, Верховним Судом у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17, провадження № 61-30148 св 18, зроблено аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження своїх вимог, вбачається, що ним нараховані пеня, інфляційні збитки та 3% річних за періоди з 01.10.2025 по 04.03.2026, з жовтня 2025 по січень 2026 року, без урахування вищезазначених вимог закону та за період воєнного стану в Україні.

Касаційний суд робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Зокрема, у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 Верховний Суд виснував наступне:

тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Таким чином, оскільки позивач просить стягнути пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нарахованих за період жовтня 2025 року-березня 2026 року у правовідносинах за договором позики, такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заборгованість нарахована після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії на території України воєнного стану, підлягає списанню позикодавцем відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 843, 40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не надані остаточні докази витрат на правничу допомогу, водночас надані розрахунки таких витрат та заявлено про подання доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення, у зв`язку з чим розподіл судових витрат на правничу допомогу не проводиться.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 223, 247, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 13,15, 16, 526, 610, 614, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 284 340 грн та 2 843, 40 грн судового збору, а всього стягнути 287 183, 40 грн (двісті вісімдесят сім тисяч сто вісімдесят три гривні 40 коп).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Соснівським районним судом м. Черкаси за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя Чапліна Н.М.