Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №712/6787/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/6787/26

Провадження №3/712/1954/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пронька В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №666245 від 15.05.2026) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є військовослужбовцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 о 02 год. 25 хв. в м. Черкаси, вул. Канівська, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобомMitsubishi Carisma, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився в повному обсязі, подія фіксувалася на боді-камери №470999/ 468611, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Внаслідок таких дій було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №666245 від 15.05.2026 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.

В судовому засіданні захисник Рвачов О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив провадження у справі про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема, передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Захисник звернув увагу суду на те, що обов`язковою передумовою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку є встановлення самого факту керування транспортним засобом саме цією особою.

Посилаючись на положення п. 1.10 Правил дорожнього руху України, захисник зазначив, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом, а поняття керування транспортним засобом пов`язане із виконанням функцій водія під час руху такого транспортного засобу.

При цьому захисник послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, відповідно до якої керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Захисник зазначив, що відповідно до обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 666245, ОСОБА_1 15.05.2026 о 02 год. 25 хв. у м. Черкаси по вул. Канівській, 5 нібито керував автомобілем Mitsubishi Carisma, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Водночас сторона захисту заперечує сам факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом та вказує, що на час події автомобіль перебував припаркованим на узбіччі дороги.

Як зазначив захисник, наявні у матеріалах справи відеозаписи не містять підтвердження того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та здійснював його рух до моменту спілкування з працівниками поліції.

Крім того, захисник звернув увагу суду на зміст відеозапису № Clip-0, з якого, на думку сторони захисту, вбачається, що ОСОБА_1 протягом спілкування з працівниками поліції заперечував факт керування транспортним засобом, зокрема висловлювався: «А чого ви взяли, що водій?» (10 хв. 01 сек.), «Я не водій» (11 хв. 08 сек.), «Я не водій» (12 хв. 07 сек.), «Я не водій» (22 хв. 19 сек.).

За таких обставин захисник вважає, що твердження працівників поліції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджено належними та допустимими доказами, а факт керування фактично ґрунтується на припущеннях.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, захисник зазначив, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності складення протоколу про адміністративне правопорушення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Також захисник послався на положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності доведення вини поза розумним сумнівом.

Окремо захисник звернув увагу суду на положення ст. 245 та ст. 252 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, а оцінка доказів повинна ґрунтуватися на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в сукупності.

Захисник також послався на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.01.2025 у справі № 712/12461/24, у якій суд зазначив, що найважливішою складовою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є факт керування особою транспортним засобом, а за відсутності достатніх доказів такого керування склад адміністративного правопорушення не може вважатися встановленим.

Крім того, захисник зазначив, що навіть за умови встановлення факту керування транспортним засобом, матеріали справи не підтверджують належного дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я, що передбачено ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735.

За твердженням захисника, з відеозапису № Clip-0 вбачається, що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», від проходження якого останній відмовився.

Разом з тим, на думку захисту, подальші дії працівників поліції не відповідали встановленому порядку проведення огляду, оскільки після відмови від проходження огляду на місці зупинки ОСОБА_1 не було належним чином направлено та доставлено до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення огляду.

Захисник зазначив, що прохання ОСОБА_1 надати йому докази того, що саме він керував транспортним засобом, працівники поліції неправильно розцінили як відмову від проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

На переконання сторони захисту, за таких обставин відмова від огляду на місці зупинки сама по собі не може бути ототожнена з відмовою від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки законодавством передбачено послідовний порядок дій працівників поліції у випадку відмови водія від проведення огляду на місці.

Захисник вважає, що недотримання встановленого законом порядку направлення особи до закладу охорони здоров`я має істотне значення для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, захисник звернув увагу суду на те, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Також захисник послався на положення ст. 251 КУпАП щодо доказів у справах про адміністративні правопорушення та зазначив, що докази мають бути належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин правопорушення.

Окремо захисник заперечував доказове значення рапорту працівника поліції, посилаючись на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а.

Таким чином, сторона захисту вважає, що у матеріалах справи відсутня достатня сукупність належних, допустимих та достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі, а також його відмову саме від проходження огляду у встановленому законом порядку.

За наведених обставин захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим просив суд провадження у справі № 712/6787/26 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується низкою наступних доказів.

Відповідно до акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота та порушенням координації рухів, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. За результатами запропонованого огляду останній відмовився від його проходження.

Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.05.2026. Відповідно до зазначеного направлення ОСОБА_1 було видано направлення на огляд у зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до рапорту командира взводу №1 роти №4 УШІ в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Владислава Савченка від 15.05.2026, вбачається, що 15.05.2026, під час несення службових обов`язків у складі наряду АГАТ-141 спільно зі старшим лейтенантом поліції Шепель І.О., під час вільного патрулювання м. Черкаси по вул. Канівській біля буд. №5 ними було зупинено автомобіль «Mitsubishi Carisma», д.н.з. НОМЕР_2 , за порушення комендантської години. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінку, що не відповідала обстановці. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» або у найближчому спеціалізованому медичному закладі, однак, останній ухилявся від проходження огляду у встановленому законом порядку та не бажав їхати до медичного закладу. У зв`язку з цим на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №666245 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову серії ЕНА №7196487 за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв`язку з ненаданням для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та відсутністю поліса обов`язкового страхування. Крім того, ОСОБА_1 було відсторонено від права керування транспортним засобом, а подія фіксувалася на нагрудні відеокамери №470999 та №468611.

З досліджених у судовому засіданні відеозаписів, долучених до матеріалів справи, встановлено, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції підійшли до автомобіля «Mitsubishi Carisma», при цьому ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні автомобіля, двигун якого був запущений, та був пристебнутий ременем безпеки. На вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія ОСОБА_1 не заперечував факту того, що є водієм, та намагався відшукати відповідний документ. У подальшому, після перевірки працівниками поліції автомобіля та його багажного відділення, ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному закладі охорони здоров`я. Водночас конкретної відповіді щодо проходження огляду від ОСОБА_1 працівники поліції не отримали. При цьому останнього було попереджено, що у разі ненадання відповіді його поведінка буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім вищезазначених доказів, матеріали справи також містять довідку інспектора відділу АП УПП в Черкаській області майора поліції Яковлєва А. від 15.05.2026, а також витяг ГСЦ щодо пошуку посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд виходить з такого.

Посилання захисника на відсутність належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд вважає необґрунтованими.

Дійсно, як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а, керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі.

Разом з тим, зазначена правова позиція не свідчить про те, що факт керування може бути встановлений виключно шляхом безпосередньої фіксації моменту руху транспортного засобу на відеозаписі. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні.

У даному випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом встановлюється не на підставі припущень працівників поліції, а на підставі сукупності досліджених судом доказів.

Так, з відеозаписів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, вбачається, що після зупинки автомобіля «Mitsubishi Carisma» ОСОБА_1 перебував саме на водійському сидінні транспортного засобу, двигун якого був запущений, та був пристебнутий ременем безпеки. На вимогу працівників поліції пред`явити посвідчення водія він не повідомив, що транспортним засобом не керував, а почав шукати відповідний документ.

При цьому працівниками поліції безпосередньо під час спілкування із ОСОБА_1 останній сприймався саме як особа, яка керувала транспортним засобом, у зв`язку з чим у нього перевіряли документи водія, а надалі його було відсторонено від права керування та складено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Зміст відеозаписів також узгоджується з відомостями, викладеними у рапорті командира взводу №1 роти №4 УШІ в Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Владислава Савченка від 15.05.2026, відповідно до якого працівниками поліції було зупинено автомобіль «Mitsubishi Carisma», д.н.з. НОМЕР_2 , а під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння.

Таким чином, рапорт працівника поліції у цій справі не є єдиним доказом, на якому ґрунтується висновок суду про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Його зміст узгоджується з безпосередньо дослідженими судом відеозаписами, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою серії ЕНА №7196487 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також іншими матеріалами справи.

Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а суд також не вважає таким, що спростовує наведені висновки. У зазначеній справі суд дійшов висновку про недостатність саме рапорту працівника поліції за відсутності інших належних доказів вчинення правопорушення. Натомість у цій справі судом досліджено сукупність доказів, серед яких наявні відеозаписи події, протокол, акт огляду, направлення на огляд, рапорт працівника поліції та інші документи, які взаємно узгоджуються між собою.

За таких обставин суд вважає доведеним факт того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Carisma» безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції.

Судом дійсно встановлено, що на окремих етапах спілкування ОСОБА_1 висловлював фрази про те, що він не є водієм. Водночас такі пояснення суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються іншими об`єктивними даними, зафіксованими на відеозаписах. Зокрема, на момент підходу працівників поліції ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні автомобіля із запущеним двигуном, був пристебнутий ременем безпеки, а після вимоги пред`явити посвідчення водія почав його шукати.

Отже, подальше заперечення факту керування транспортним засобом саме по собі не спростовує об`єктивних обставин, встановлених судом за результатами дослідження відеозаписів та інших матеріалів справи.

Щодо доводів захисника про недотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічний порядок передбачений пунктами 6, 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008.

Отже, у разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки працівники поліції повинні забезпечити можливість проходження ним огляду у відповідному закладі охорони здоров`я.

Разом з тим, у цій справі судом встановлено, що працівники поліції не обмежилися пропозицією пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки. Як убачається з досліджених відеозаписів, ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я.

При цьому ОСОБА_1 не повідомив працівникам поліції про свою згоду на проходження медичного огляду та не виявив наміру пройти такий огляд. Навпаки, після неодноразових пропозицій працівників поліції він не надав конкретної відповіді щодо проходження огляду, у зв`язку з чим був прямо попереджений, що ненадання відповіді буде розцінене як відмова від проходження огляду.

За таких обставин доводи захисту про те, що працівники поліції неправильно розцінили відмову від огляду на місці зупинки як відмову від огляду у закладі охорони здоров`я, не відповідають встановленим судом обставинам.

З відеозаписів вбачається, що питання щодо проходження огляду у закладі охорони здоров`я також ставилося ОСОБА_1 безпосередньо, тобто останній мав реальну можливість погодитися на проведення медичного огляду. Однак такої згоди ним висловлено не було.

При цьому матеріали справи містять окреме направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 15.05.2026, складене у зв`язку з наявністю встановлених працівниками поліції ознак сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та поведінки, що не відповідала обстановці.

Таким чином, твердження захисту про те, що ОСОБА_1 взагалі не пропонувалося пройти огляд у закладі охорони здоров`я, спростовується безпосередньо дослідженими судом відеозаписами та письмовими матеріалами справи.

Водночас суд звертає увагу, що для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку не є необхідним встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння особи шляхом проведення медичного огляду, оскільки законодавець окремо встановлює адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, предметом оцінки суду є саме факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому порядку, а не встановлення фактичного вмісту алкоголю в його організмі.

Щодо посилання захисника на ст. 62 Конституції України та необхідність доведення вини поза розумним сумнівом суд зазначає, що цей принцип судом дотримано.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності доказів, які були безпосередньо досліджені судом та оцінені відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. При цьому кожен доказ окремо та всі докази в їх сукупності були перевірені судом на належність, допустимість та достатність.

Таким чином, суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що вина ОСОБА_1 ґрунтується виключно на поясненнях працівників поліції чи припущеннях.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд враховує, що відеозаписи об`єктивно фіксують обставини спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , його місцезнаходження на водійському сидінні автомобіля із запущеним двигуном, поведінку під час перевірки документів, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння та відсутність з його боку чіткої згоди на проходження такого огляду.

У сукупності з актом огляду, направленням на медичний огляд, протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції та іншими матеріалами справи зазначені докази утворюють узгоджену систему доказів, яка підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відтак суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту щодо відсутності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та недотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими доказами.

З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, за наявності встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, ч.1 ст. 130, ст. ст. 268, 278, 283, 284, 294, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.) грн. який зарахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікацій доходів бюджету 22030106.

Строк пред`явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В.В. Пронька