Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №572/1038/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________

Справа № 572/1038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б. К.

за участю секретаря Кардаш К. О.,

представника позивача адвоката Морозової В. В.

представника відповідача Данильчика В. І.

розглянувши у відритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок порушення прав споживача -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся через свого представника до суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 в якому просить стягнути грошові кошти у загальному розмірі 126123,76 грн., з яких: 112664,76 грн. – кошти сплачені на виконання умов договору про замовлення №1від 04.06.2025 року; 1810,64 грн. – інфляційні витрати; 1685,34 грн. – три проценти річних; 9962,40 грн. – неустойка; моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.06.2025 року між ОСОБА_1 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про замовлення №1, відповідно до якого виконавець зобов`язався виготовити замовнику або уповноваженій особі замовника комплект гібридної системи електропостачання на базі фотоелектро модулів потужністю 10 кВт, вартістю 332080 грн. без ПДВ та забезпечити його поставку та встановлення завчасно обумовленим шляхом у приміщенні замовника. Передоплата за умовами договору складала 85342 грн. на виконання умов договору 13.06.2025 року ОСОБА_1 було сплачено передоплату в розмірі 85342 грн. шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок відповідача. Крім того, 25.07.2025 року позивачем також було сплачено 42422 грн. в рахунок оплати матеріалів для конструкції під сонячні панелі. За умовами договору відповідач зобов`язувався здійснити поставку та встановлення товару у термін 30 днів з моменту підписання договору, але не пізніше ніж 18.07.2025 року, який відповідачем не був дотриманий. Станом на день подачі позову комплект гібридної системи електропостачання так і не було встановлено та не було повідомлено позивача про неможливість своєчасного виконання робіт.

Позивач звертався до відповідача з проханням повернути кошти, однак, кошти повернуті не були. Вказує, що у невиконанням договору йому було завдано також моральну шкоду, так як невиконання відповідачем свого обов`язку та не повернення коштів призвело до психоемоційного напруження, постійних переживань та відчуття невизначеності. Крім того, він не зміг використовувати товар в умовах масових тривалих відключень електроенергії.

Ухвалою від 05.03.2026 року було відкрито провадження в справі та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою від 04.05.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

До суду від представника відповідачки надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує у зв`язку з не укладанням та просить відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що 15.07.2024 відповідачка зареєструвалась фізичною особою підприємцем. Займатись підприємницькою діяльністю перестала восени 2024 року, офіційно припинила займатись підприємницькою діяльністю 16.10.2025 року та закрила поточний рахунок. Вказує, що позивач до позивачки не звертався з пропозицією щодо укладення договору про виготовлення гібридної системи електропостачання вартістю 332080 грн., договір нею не укладався та не підписувався. Про наявність вказаного договору їй відомо не було, позивач до неї не звертався.

Щодо вимоги про стягнення 10000 грн. моральної шкоди, зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів факту моральних страждань їх інтенсивності реальних негативних наслідків. Факт наявності спору сам по собі не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди. Відповідач діяв добросовісно, умислу на порушення прав споживача не мав та добровільно усунув порушення шляхом повернення коштів.

В судовому засіданні представниця позивача позов підтримала з підстав викладених у позові.

Представник відповідачки заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

04.06.2025 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про замовлення №1, за умовами якого виконавець зобов`язується виготовити замовнику або уповноваженій особі замовника комплект гібридної системи електропостачання на базі фотоелектро модулів потужністю 10кВт, вартістю 332080 грн. та забезпечити його поставку і встановлення (здійснення робіт по підключенню і налаштуванню) завчасно. Передоплата за даним договором складає 85342 грн. Загальна ціна договору складає 332080 грн. Оплата буде здійснюватися поетапно при закупівлі обладнання, розрахунки за договором провадяться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.2.1 договору виконавець зобов`язався здійснити поставку і встановлення (налаштування) товару замовнику у термін до 30 днів з моменту підписання договору , але не пізніше ніж до 18.07.2025 року, у кількості, номенклатурі зазначених у договорі.

Відповідно до п.5.1.1. договору за порушення умов договору та норм чинного законодавства України через невиконання (неналежне виконання) умов Договору, винна сторона відшкодовує своєму контрагенту заподіяні цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України, якщо інше не передбачено договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 9 липня 2025 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 Договору).

Реквізити виконавця: ФОП ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІВАN НОМЕР_2 .

13.06.2025 о 16 год.47 хв. позивач перерахував на рахунок відповідача зазначений у договорі в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІВАN НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 85342 грн. Призначення платежу передплата по рахунку від 13.06.2025, згідно квитанції №2.176868411.1

25.07.2025 о 14 год. 16 хв. позивач перерахував на рахунок відповідача зазначений у договорі в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ІВАN НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 42422 грн. Призначення платежу передплата по рахунку від 13.06.2025, згідно квитанції №2.232769357.1.

Зарахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується заключною випискою за період з 01.07.2024 по 16.10.2025 року з рахунку відповідачки, долученою нею до відзиву.

ОСОБА_2 15.07.2024 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а 16.10.2025 року знята з реєстрації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

31.07.2025 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених за договором про замовлення №1 від 04.06.2025 року, яка виконана не була.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо від-шкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовід-ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Крім того, позивач з просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від неповернутої суми попередньої оплати є відповідальністю сторони договору за допущене нею правопорушення.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими квитанціями.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення..

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом - ч. 1 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову стягнення суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат та неустойки в повному обсязі.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок по-рушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статі 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом.

З приводу завдання моральної шкоди в розмірі 30000 грн., позивачем зазначено, що невиконанням договору йому було завдано також моральну шкоду, так як невиконання відповідачем свого обов`язку та не повернення коштів призвело до психоемоційного напруження, постійних переживань та відчуття невизначеності. Крім того, він не зміг використовувати товар в умовах масових тривалих відключень електроенергії.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач, в результаті порушення його прав відповідачем щодо невиконання договору, має право на відшкодування моральної шкоди через душевні страждання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони прорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Позивач згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 1311,24 грн.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги №2573616838/3 від 07.01.2026, копію додатку до Договору про надання правничої, звіт (детальний опис робіт/послуг) про надану правову допомогу до договору від 23.06.2026 року, згідно з яким вартість наданих послуг становить 20000 грн. та копії квитанцій про оплату послуг.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивачу послуг суд вважає, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 8000 грн., що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої внаслідок порушення прав споживача – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 126123 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять три) грн. 14 коп., з яких: 112664,76 грн. – кошти сплачені на виконання умов договору про замовлення №1 від 04.06.2025 року; 1810,64 грн. – інфляційні витрати; 1685,34 грн. – три проценти річних; 9962,40 грн. – неустойка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн. судових витрат на правову допомогу.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 1311 (одну тисячу триста одинадцять) грн. 24 коп. судового збору в дохід держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня його проголошення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: