Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №556/1769/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1769/26

Номер провадження 3/556/1050/2026

П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 року Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Котик Л.О., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець, -

За ч.1 ст. 161-1 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №751375 від 10.06.2026 року, ОСОБА_1 10.06.2026 року, близько 15 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , здійснив продаж дизельного палива на суму 1500 грн. без відповідних дозвільних документів на право продажу, чим порушив вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини, вказані у протоколі, останній не вчиняв протиправне діяння, пояснив, що він являється фізичною особою-підприємцем, має ліцензію на право зберігання пального, має підприємство у якому знаходиться техніка, транспортні засоби, а також власна цистерна з паливом, яку він використовує для заправки власних транспортних засобів. ОСОБА_2 , який являється найманим працівником по контракту, перебуваючи на робочому місці, на прохання людей, які приїхали на територію підприємства продав останнім дизпаливо, яке ОСОБА_1 використовує для власних транспортних засобів. Умислу продавати пальне незнайомим особам у ОСОБА_1 не було. Просив закрити провадження по даній справі, оскільки будь-яких незаконних дій не вчиняв.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали, суд вважає, що справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Стаття 252 КУпАП передбачає орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу. Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.

Відповідно до ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коли яких визначається законом.

Вмотивованість це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3436, 40) - судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а є насамперед гарантією проти свавілля. Суддя зобов`язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення мають бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Як вказує Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди вмотивовувати свої рішення, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, з-поміж іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд звертає увагу на те, що у вказаному вище протоколі не вказано, яку норму матеріального права порушено ОСОБА_1 , адже норма ч. 1 ст. 161-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права.

В той же час, конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає деталізацію положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею КУпАП.

Суб`єкт господарювання це юридична особа будь-якої форми власності (підприємства, компанії, організації) або фізична особа-підємець (ФОП), які здійснюють самостійну господарську діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

За приписами КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в діях особи правопорушника складу адміністративного правопорушення. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення, унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері регулювання порядку торгівлі пальним.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формі оптової або роздрібної торгівлі пальним без державної реєстрації суб`єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом.

У протоколі про адміністративне правопорушення вказується, що ОСОБА_1 здійснював продаж пального без наявних дозвільних документів, ліцензії.

Пункт 4 ДСТУ 4303:2004 визначає види торговельної діяльності та основні поняття роздрібної і оптової торгівлі, зокрема роздрібну торгівлю та оптову торгівлю. Роздрібна торгівля: вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг. Оптова торгівля: вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання або переробляння та надання пов`язаних із цим послуг.

Отже, роздрібна торгівля передбачає собою процес обміну товарами на гроші (чи інший еквівалент вираження ціни товару) з метою задоволення потреби споживача й отримання прибутку.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь яких доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював продаж пального, тобто не підтверджено факту передачі товару та отримання прибутку за такий товар.

В порушення вимог ст.265 КУпАП під час виявлення вказаного адміністративного правопорушення не було вилучено грошових коштів, виручених під час реалізації дизпалива.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення має забезпечувати повне, всебічне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

За умовами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ПОГ СВГ ВП №1 Вараського РВП ГУНП в Рівненській області Бондар В.В., що склав протокол про адміністративне правопорушення ВАД №751375 від 10.06.2026 року, стверджує, що своїми діями ОСОБА_1 порушив Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який містить в собі 13 Розділів, які стосуються вимог до суб`єкта господарювання щодо виробництва, зберігання пального, нормування їх втрат, оптової та роздрібної торгівлі, ввезення на митну територію України та вивезення з митної території України пального. Відсутність у протоколі статті Закону є істотним порушенням вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться торгівля пальним без наявності ліцензії, тобто протокол про адміністративне правопорушення, в порушення ст. 256 КУпАП, не відповідає суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд констатує, що для кваліфікації правопорушення за ч.1 ст.161-1 КУпАП поряд з іншими обставинами, слід довести саме факт продажу ПММ, тобто передачу пального з отриманням плати в будь-якій формі.

Обов`язок доказування у справах про адміністративні правопорушення покладається на орган (посадову особу), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як це передбачено ч.2 ст.251 КУпАП.

Разом з тим, належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП, працівниками Національної поліції України не надано.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення немає належного викладення обставин події, а саме, що 10.06.2026 року, близько 15 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 здійснив продаж дизельного палива на суму 1500 грн. без відповідних дозвільних документів на право продажу, чим порушив вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». До протоколу не надано доказів того, що його дії мають ознаки підприємницької діяльності, метою здійснення ним торгівлі було отримання прибутку, який є обов`язковою умовою здійснення господарської діяльності, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей щодо того, за якою ціною здійснювалася реалізація пального, та чи були від продажу отримані будь-які грошові кошти. Також відсутні належні і достатні докази того, що саме він систематично, на свій власний ризик здійснював торгівлю пальним з метою отримання прибутку, тобто займався господарською діяльністю, оскільки саме такі дії передбачає об`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 161-1 КУпАП.

Отже, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_1 отримав прибуток (грошові кошти) від торгівлі пальним і взвгвлі, що торгував пальним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, оскільки на обґрунтування провини ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 2 ст. 251 КУпАП, не надано жодних об`єктивних та безсторонніх доказів, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту здійснення особою, в розумінні диспозиції ст. 161-1 КУпАП, ст.ст. 3, 263 ГК України, Податкового кодексу України, торгівлі пальним, як видом систематичної господарської діяльності, а не одноразового продажу майна, яке перебуває у власності особи, що не охоплюється згаданим складом правопорушення.

Необхідно зазначити, що відповідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст. 255 КУпАП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 161-1 КУпАП не доведена належними і допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.161-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 161-1 ч.1, 221, п.1 ст.247, ст.283, ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.161-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена на підставі ст.294 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: