Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №940/964/26 — Тетіївський районний суд Київської області

11.08.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/121/26

Справа № 940/964/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві матеріали кримінального провадження № 12026111300000086 від 04.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Тетієва Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженої, на утриманні якої перебувають двоє малолітніх дітей, не працюючої, в силу ст. 89 КК України не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Так, 02.05.2026, близько 20 години, ОСОБА_4 , знаходячись в домогосподарстві АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_6 , під час сварки, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, умисно взяла ОСОБА_6 руками за волосся та потягнула у вітальню, де навмисно штовхнула на дерев`яний стілець, внаслідок чого остання впала на дерев`яний стілець та отримала тілесні ушкодження у вигляді садна в проекції 6-8-го ребер зліва, забою лівої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала, підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті та надала показання, що дійсно 02.05.2026, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , взяла ОСОБА_6 руками за волосся та потягнула у вітальню, де штовхнула на дерев`яний стілець, внаслідок чого остання впала на дерев`яний стілець.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не прибула. Згідно з інформацією Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.07.2026, наданої начальнику Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури, у архіві виявлено актовий запис про смерть № 265 від 26.06.2026, складений на ОСОБА_6 .

Прокурор підтримав висунуте ОСОБА_4 державне обвинувачення у суді у повному обсязі, заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України та просив суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, оцінка та мотиви суду

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції - роз`яснивши обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються та розглядає кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

ІV. Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого та призначення покарання

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

При вирішенні питання щодо міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує, що скоєне обвинуваченою кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винуватої, яка офіційно не працевлаштована, перебуває на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України не судимої, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, суд не встановив.

Враховуючи всі обставини кримінального провадження, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та необхідним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

V. Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись статтями 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання за ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_8