Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №370/1482/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа № 370/1482/26

Провадження № 3/370/456/26

Суддя Макарівського районного суду Київської області Сініцина О.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення

у с т а н о в и л а:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 661252 від 09 травня 2026 року, що 09.05.2026 о 08 год 30 хв, дорога АД М-06 Київ-Чоп 49 км 780м, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , перед виїздом не перевірив правильність розміщення та кріплення вантажу, внаслідок чого при гальмуванні в автомобілі трапилось падіння вантажу (зсув дверей) на лобове скло з внутрішньої сторони автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, чим порушив підпункт «а» пункту 2.3, пункт 22.2 Правил дорожнього руху, за що визначена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що він їхав по трасі, коли на дорогу зненацька, у невстановленому для цього місці, вибіг пішохід, тож для уникнення зіткнення з пішоходом він мусив різко гальмувати.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 247 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Так, згідно із частиною другої статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Як вбачається, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно

ОСОБА_1 за вчинення ним 09 травня 2026 року адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Варто зазначити, що відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями статті 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Зі змісту статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Правовий аналіз змісту положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Перелік обставин, які виключають провадження у справі про адміністративні правопорушення закріплений у статті 247 КУпАП та є вичерпним.

Пунктом 7 статті 247 КУпАП передбачено закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тобто мова йде лише про можливість накладення адміністративного стягнення, що апріорі без визнання факту винуватості особи є неможливим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.

Крім того, статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справи суд встановив наявність підстав для закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, визначеного статтею 124 КУпАП, а тому підстави для закриття провадження за строками – відсутні.

Як зазначено у статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника.

Згідно з диспозицією статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за вказаною статтею настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення учасником дорожнього руху відповідного пункту Правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження, зокрема транспортних засобів.

Умовою настання адміністративної відповідальності є наявність причинного-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху (пункт 22.2 Правил дорожнього руху).

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність вини у діях порушника, а також наявність причинного-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Водночас, при встановленні причинного зв`язку слід враховувати у сукупності всіх обставин, зокрема, наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку та поводження інших учасників руху.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 , 09.05.2026 вона хотіла перейти дорогу

АД Київ-Чоп у невстановленому місці, автомобіль, який рухався у правій смузі почав різко гальмувати. Ці обставини підтвердив у судовому засіданні і ОСОБА_1 , що він мусив різко гальмувати, оскільки на проїжджу частину вибіг пішохід, тобто настання наслідків у вигляді майнової шкоди настали внаслідок різкого гальмування через наявність пішохода у невстановленому місці, а не правильність розміщення та кріплення вантажу.

Вчинені ОСОБА_1 дії відповідають вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з якими, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об`єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може бути доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо недоведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Керуючись статтями 7, 9, 154, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

у х в а л и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її ухвалення через Макарівський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо вона не була оскаржена. В інакшому разі після її перегляду апеляційним судом.

Суддя О.С. Сініцина