Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №369/4381/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4381/26

Провадження № 2/369/10374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю спадкодавця, виключення його зі складу спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

представник позивача – адвокат Кільбурт Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно якого просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 з господарським будівлями та спорудами, земельну ділянку під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарським будівлями та спорудами, земельну ділянку під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути судові витрати.

В обґрунтування вимог представник позивача вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (батько позивача). Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за заповітом та за законом. До складу спадкового майна за заповітом входить: житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 90643032224 та земельна ділянка під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 223315932224, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , та земельна ділянка площею 1,67 га кадастровий номер 3222485800:03:003:5110, цільове призначення 01.02 «Для введення фермерського господарства», реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 600720932224, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та території Святопетрівської сільської ради. Відповідно до заповіту ОСОБА_5 заповідав житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 90643032224 та земельну ділянку під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 223315932224, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , - сину ОСОБА_1 (позивачу по справі), та земельну ділянку площею 1,67 га кадастровий номер 3222485800:03:003:5110, цільове призначення 01.02 «Для введення фермерського господарства», реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 600720932224, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та території Святопетрівської сільської ради, - доньці ОСОБА_6 . Як стало відомо позивачу, що дружина померлого — ОСОБА_2 висловила своє бажання на отримання частки заповідального майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним, у зв?язку з чим виник спір. Таким чином спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_5 є його син – ОСОБА_1 , дочка – ОСОБА_6 , та спадкоємці за законом смерті ОСОБА_5 є його син – ОСОБА_1 , дочка – ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_2 , син - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 всі спадкоємці звернулися до Вишневої державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за померлим. На скільки відомо позивачу, шлюб між батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено 22.02.2013 року. Проте, будівництво вищевказаного житлового будинку було повністю завершено у 1986 році, що підтверджується копією інвентаризаційної справи № 25 та з останніми поточними зміни, які відбулись у 2008 році. Оскільки будинок був збудований та набутий у власність ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу з відповідачем, він є його особистою приватною власністю, а отже, має успадковуватися в повному обсязі згідно з волевиявленням за заповітом. Як наслідок, за вищевикладених обставин, позивач не може оформити спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення 02.01 «Для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 223315932224, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який батько заповідав ОСОБА_1 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняли спадщину. Вказані обставини змушують позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2026 року відкрите провадження у справі, судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначене проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.07.2026 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надав суду заяву, згідно якої справу просив розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належим чином. Від відповідача до суду надійшла заява, згідно якої остання зазначила, що позовні вимоги в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 особистою приватною власністю Спадкодавця ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, та земельну ділянку під ним, площею 0,2006 га кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнає, та просить їх задовільнити, наслідки визнання позову розуміє.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належим чином, надала суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає, просить постановити рішення яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належим чином, надав суду заяву, в якій зазначив, що т позовні вимоги визнає та просить постановити рішення, яким задовольнити їх в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підтвердження заявлених вимог заявником надано та судом досліджено копію свідоцтва про смерть, відповідно до якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державну реєстрацію смерті проведено Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що 25 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис № 13174.

Згідно із заповітом, посвідченим 21 серпня 2021 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Єресько Тетяною Геннадіївною та зареєстрованим у реєстрі нотаріальних дій за № 1484, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном. Зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , заповідано його сину ОСОБА_1 . Іншу земельну ділянку площею 1,6700 га, кадастровий номер 3222485800:03:003:5110, заповідано його дочці ОСОБА_6 .

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 21 серпня 2021 року приватним нотаріусом Єресько Т.Г. зареєстровано заповіт ОСОБА_5 , номер у Спадковому реєстрі 68185961, номер реєстрації нотаріальної дії НРК 3710031484. Таким чином, наведений заповіт зареєстрований у встановленому порядку, а його зміст підтверджує волевиявлення спадкодавця щодо належного йому нерухомого майна.

На підтвердження родинних відносин заявником надано свідоцтво про народження, з якого вбачається факт його народження та відомості про батьків. Зазначений документ подано на підтвердження того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 .

Крім того, заявником надано заяву про прийняття спадщини, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько — ОСОБА_5 . У заяві ОСОБА_1 зазначив про наявність заповіту, яким йому заповідано житловий будинок АДРЕСА_5 , та повідомив про прийняття спадщини після смерті батька за заповітом та за законом.

Право власності спадкодавця на житловий будинок АДРЕСА_6 , підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до зазначених документів, власником житлового будинку загальною площею 88,9 кв. м, житловою площею 59,6 кв. м був ОСОБА_5 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право приватної власності ОСОБА_5 на зазначений житловий будинок зареєстровано 5 червня 2013 року, а реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна — 90643032224. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії та номера НОМЕР_2 , видане 25 червня 2013 року.

Також надано матеріали технічної інвентаризації житлового будинку № 5, з яких убачається характеристика об`єкта нерухомості, зокрема його склад, площа, рік побудови та інвентаризаційна вартість. Зазначені матеріали підтверджують існування та технічні характеристики житлового будинку, який відповідно до заповіту належав до майна, заповіданого ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 02 червня 2026 року Вишневою державною нотаріальною конторою до суду надіслано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавцем є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_7 , яка після перейменування має назву АДРЕСА_2 .

Факт родинних та сімейних відносин, а також відомості про спадкодавця підтверджуються документами, що містяться у спадковій справі, зокрема повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб. З указаного витягу вбачається, що 22 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис № 58, складений виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. У витягу також зазначено відомості про попередній шлюб ОСОБА_5 та його розірвання.

У спадковій справі міститься заповіт, посвідчений 21 серпня 2021 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Єресько Тетяною Геннадіївною та зареєстрований у реєстрі за № 1484.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном.

Зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90643032224, а також земельну ділянку площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення якої — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 223315932224, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , спадкодавець заповів своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Іншу земельну ділянку площею 1,6700 га, кадастровий номер 3222485800:03:003:5110, цільове призначення — для ведення фермерського господарства, розташовану на території Святопетрівської сільської ради Бучанського району Київської області, спадкодавець заповів своїй дочці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У спадковій справі міститься заява ОСОБА_3 від 10 вересня 2025 року про прийняття спадщини за заповітом та за законом.

У зазначеній заяві ОСОБА_7 вказала, що є дочкою померлого ОСОБА_5 , підтвердила факт його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначила, що приймає спадщину після смерті батька за заповітом та за законом.

У спадковій справі міститься заява ОСОБА_2 від 10 вересня 2025 року про відмову від прийняття спадщини за законом.

У цій заяві ОСОБА_2 зазначила, що є дружиною померлого ОСОБА_5 , повідомила про свою непрацездатність за віком та наявність права на обов`язкову частку у спадщині. Водночас вона зазначила, що за своєю волею відмовляється від обов`язкової частки у спадщині та від прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка на користь дочки померлого — ОСОБА_7 .

У цій же заяві ОСОБА_2 зазначила, що не претендує на видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, оскільки, за її твердженням, майно, яке входить до складу спадщини, є особистою приватною власністю померлого.

Разом із тим у спадковій справі міститься подальша заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом, якою вона повідомила, що є особою з інвалідністю третьої групи та має право на обов`язкову частку у спадщині.

У цій заяві ОСОБА_2 зазначила, що приймає спадщину за законом, а також повідомила про намір оформити право власності на частку у спільному майні подружжя відповідно до законодавства.

Одночасно ОСОБА_2 відкликала свою попередню заяву від 10 вересня 2025 року № 719 про відмову від прийняття спадщини за законом та заяву про те, що вона не претендує на свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя.

У спадковій справі міститься заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом та за законом.

Із цієї заяви вбачається, що ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 та приймає спадщину після смерті батька за заповітом та за законом.

У спадковій справі також міститься окрема заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом та за законом, у якій він підтвердив прийняття спадщини після смерті батька та зазначив майно, яке відповідно до заповіту заповідано йому.

Крім того, у спадковій справі міститься заява ОСОБА_8 від 16 грудня 2025 року про прийняття спадщини. У зазначеній заяві ОСОБА_9 повідомив, що є сином померлого ОСОБА_5 , та заявив про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті батька.

Таким чином, із матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , а ОСОБА_2 подавала заяву про відмову від прийняття спадщини, яку в подальшому відкликала та подала заяву про прийняття спадщини за законом. Також у спадковій справі міститься документ щодо наявності у складі спадщини корпоративних прав померлого.

З відповідного свідоцтва державного нотаріуса Вишневої державної нотаріальної контори від 16 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 належала частка у статутному капіталі фермерського господарства «Світанок-III» у розмірі 100 грн.

У зазначеному документі наведено відомості про фермерське господарство, його ідентифікаційний код, місцезнаходження та документи, на підставі яких підтверджується належність спадкодавцю відповідних корпоративних прав. Цим же свідоцтвом для управління зазначеними корпоративними правами з числа спадкоємців призначено ОСОБА_7 як управителя спадщини. У документі зазначено, що до її повноважень належить управління корпоративними правами, які входять до складу спадщини.

У спадковій справі також міститься документ про право власності на земельну ділянку площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 .

З указаного документа вбачається, що власником зазначеної земельної ділянки був ОСОБА_5 , а право власності на неї було зареєстровано як приватну власність.

Таким чином, зазначений документ підтверджує належність спадкодавцю земельної ділянки площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, яка разом із житловим будинком та господарськими будівлями була предметом заповіту від 21 серпня 2021 року.

Отже, сукупністю досліджених судом письмових доказів підтверджується факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявність складеного ним 21 серпня 2021 року заповіту, склад спадкового майна, визначення спадкоємців за заповітом, звернення спадкоємців до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, наявність заяви ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини та її подальше відкликання, а також наявність у складі спадщини нерухомого майна та корпоративних прав.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входять житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002.

Право власності спадкодавця на зазначену земельну ділянку підтверджується наявним у спадковій справі документом про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого власником земельної ділянки площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , зазначено ОСОБА_5 . Також матеріалами спадкової справи підтверджується, що зазначене нерухоме майно було предметом заповіту, складеного ОСОБА_5 21 серпня 2021 року та посвідченого приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Єресько Тетяною Геннадіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1484.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_5 заповів своєму сину ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 90643032224, та земельну ділянку під ним площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 223315932224, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Іншу земельну ділянку площею 1,6700 га, кадастровий номер 3222485800:03:003:5110, цільове призначення якої — для ведення фермерського господарства, спадкодавець заповів своїй дочці ОСОБА_3 .

Таким чином, воля спадкодавця щодо належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,2006 га була чітко визначена у заповіті на користь позивача ОСОБА_1 .

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Вишневої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 .

Отже, позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті спадкодавця.

Разом із тим із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 , яка є дружиною спадкодавця, спочатку подала заяву про відмову від прийняття спадщини за законом та від обов`язкової частки у спадщині на користь дочки померлого — ОСОБА_7 , а в подальшому подала заяву про прийняття спадщини за законом, у якій відкликала свою попередню заяву про відмову від прийняття спадщини та повідомила про намір оформити право власності на частку у спільному майні подружжя.

Водночас предметом цього спору є питання правового режиму конкретного нерухомого майна — житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, а також право позивача на спадкування цього майна за заповітом.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було зареєстровано 22 лютого 2013 року, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, який міститься у спадковій справі.

Водночас із наданої суду копії інвентаризаційної справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 був повністю завершений будівництвом у 1986 році, а останні поточні зміни щодо об`єкта нерухомості проводилися у 2008 році.

Отже, будинок був створений та набутий спадкодавцем задовго до укладення шлюбу з ОСОБА_2 , який зареєстрований лише 22 лютого 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Отже, правовий режим майна подружжя визначається, зокрема, моментом його набуття.

Оскільки відповідно до досліджених судом доказів житловий будинок АДРЕСА_1 був завершений будівництвом до державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що зазначений житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами є особистою приватною власністю ОСОБА_5 , а не спільною сумісною власністю подружжя.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що за час шлюбу спірний будинок був істотно збільшений у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя або затрат другого з подружжя, що могло б бути підставою для зміни його правового режиму.

Навпаки, матеріалами інвентаризаційної справи підтверджується, що будинок був завершений до укладення шлюбу, а останні поточні зміни щодо нього мали місце у 2008 році, тобто також до укладення шлюбу між сторонами.

Щодо земельної ділянки площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, суд враховує, що вона призначена для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та є земельною ділянкою, на якій розташований спірний житловий будинок.

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5 . Відтак спірна земельна ділянка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 та підлягає спадкуванню з урахуванням його волевиявлення, викладеного у заповіті.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом та належним чином прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку є неможливим у зв`язку зі спором щодо правового режиму спірного майна та заявленими відповідачем правами на нього.

Разом з тим відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги в частині визнання спірного житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю спадкодавця, а також в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначене майно в порядку спадкування за заповітом визнала у повному обсязі та зазначила, що наслідки визнання позову їй зрозумілі.

Третя особа ОСОБА_7 також подала заяву, в якій позовні вимоги визнала та просила їх задовольнити в повному обсязі. Третя особа ОСОБА_4 подав заяву, в якій позовні вимоги визнав та просив постановити рішення про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При цьому суд не обмежується самим фактом визнання позову відповідачем, а відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства перевіряє, чи не суперечить таке визнання закону, чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У даному випадку судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Навпаки, визнання позову узгоджується з дослідженими судом письмовими доказами, зокрема із заповітом від 21 серпня 2021 року, документами щодо права власності спадкодавця на земельну ділянку, матеріалами інвентаризаційної справи, документами спадкової справи та заявами спадкоємців.

Суд також враховує, що третя особа ОСОБА_7 , яка є спадкоємцем за заповітом щодо іншого спадкового майна — земельної ділянки площею 1,6700 га, — не заперечує проти задоволення позову щодо спірного житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2006 га. Так само не заперечує проти задоволення позову третя особа ОСОБА_4 .

Таким чином, судом не встановлено осіб, які б заперечували проти визначення спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,2006 га особистою приватною власністю спадкодавця та переходу права власності на це майно до позивача як спадкоємця за заповітом.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був набутий спадкодавцем до укладення шлюбу з відповідачем, а тому є його особистою приватною власністю. Відповідно, зазначене майно входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Оскільки заповітом від 21 серпня 2021 року спадкодавець заповів спірний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,2006 га саме ОСОБА_1 , а останній прийняв спадщину, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права власності на зазначене майно в порядку спадкування за заповітом.

Разом з тим суд вважає, що вимога про визнання спірного майна особистою приватною власністю померлого ОСОБА_5 не може бути задоволена як самостійна позовна вимога.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільна правоздатність) припиняється у момент смерті фізичної особи. Відтак після смерті ОСОБА_5 суд не може вирішувати питання про визнання за ним права власності як за суб`єктом цивільного права.

Водночас встановлення правового режиму спірного майна, а саме того, що житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, належали ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, має істотне значення для правильного вирішення спору про спадкування.

Таким чином, обставина щодо особистого характеру права власності спадкодавця є підставою заявленого позову та юридично значимою обставиною, яку суд має встановити при вирішенні спору, однак не є самостійним способом захисту порушеного права після смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання права. З урахуванням характеру спірних правовідносин належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Разом з тим, з урахуванням положень статті 25 Цивільного кодексу України та правової природи заявлених вимог, суд вважає, що вимога про визнання спірного майна особистою приватною власністю ОСОБА_5 , як померлої особи, не є належним самостійним способом захисту цивільного права.

При цьому така відмова не перешкоджає встановленню судом у межах розгляду цієї справи обставини, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були особистою приватною власністю спадкодавця та входили до складу спадщини, оскільки саме ця обставина є підставою для задоволення належної позовної вимоги про визнання права власності за спадкоємцем.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту права позивача у спірних правовідносинах є визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

З огляду на встановлені обставини та досліджені докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат зі сплати судового збору позивачем надано платіжний документ, відповідно до якого 04 березня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 16 640,00 грн за подання позовної заяви у цій справі.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом підлягають задоволенню, а також беручи до уваги положення статті 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом — задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_4 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,2006 га, кадастровий номер 3222485801:01:025:5002, цільове призначення 02.01 «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

10.08.2026 року