Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №363/155/26 — Вишгородський районний суд Київської області

11.08.2026 Справа № 363/155/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 в режимі відеконференції поза межами приміщення суду

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вишгороді кримінальне провадження № 12025111150000604 від 02.07.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, військовослужбовця, стрільця-зенітника 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за ст. 126-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» у період з 27.08.2024 року по 02.08.2025 року умисно, безпричинно та систематично вчиняв домашнє насильство у формі психологічного та фізичного насильства по відношенню до своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою він спільно проживає однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_3 , яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, принижені, залякуванні, висловлюванні погроз фізичним насильством у бік останньої, штовханням, не спричинивши тілесних ушкоджень, кидався в бійку, принижував її, що призвело у ОСОБА_5 до комплексу негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров`я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, що призвело до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Так, 27.08.2024 року приблизно о 21 години 50 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , а саме кидався в бійку, погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою та принижував її, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

За вказані дії постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13.09.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень 00 коп.

Крім того, 21.09.2024 року о 18 год 30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

За вказані дії постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень 00 коп.

Крім того, 14.02.2025 року близького 08 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_5 домашнє насильство, а саме висловлювався та ображав її нецензурною лексикою, кидався в бійку, погрожував та ліз у штовханину, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю останньої.

За вказані дії постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.02.2025 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп.

Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 15.06.2025 року близько 23 год 00 хв, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , будучи особою, яку неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій єдиний умисел на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , діючи умисно, систематично, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел на спричинення психологічних та фізичних страждань своїй матері ОСОБА_5 , з якою останній проживає однією сім`єю, вчинив домашнє насильство відносно останньої, а саме безпідставно розпочав сварку в ході якої вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного та фізичного характеру відносно останньої, а саме: словесно ображав, виражався в її сторону нецензурною лайкою, принижував, залякував, висловлював погрози фізичним насильством та штовхав останню, чим принизив її людську честь та гідність, викликав психологічні та фізичні страждання, а також побоювання за свою безпеку, та тим самим ОСОБА_4 вчинив психологічне та фізичне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 .

У подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , 18.06.2025 року близько 22 год 12 хв, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою свого місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел на спричинення психологічних страждань своїй матері ОСОБА_5 , вчинив відносно останньої домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно останньої, а саме: словесно ображав, виражався в її сторону нецензурною лайкою, принижував, залякував, чим принизив її людську честь та гідність, викликав психологічні страждання, а також побоювання за свою безпеку, та тим самим ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 .

У подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , 14.07.2025 року близько 08 год 00 хв, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою свого місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел на спричинення психологічних страждань своїй матері ОСОБА_5 , вчинив відносно останньої домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно останньої, а саме: словесно ображав, виражався в її сторону нецензурною лайкою, принижував, залякував, чим принизив її людську честь та гідність, викликав психологічні страждання, а також побоювання за свою безпеку, та тим самим ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 .

У подальшому, ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_5 , 02.08.2025 року близько 09 год 00 хв, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою свого місця проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи прямий умисел на спричинення психологічних страждань своїй матері ОСОБА_5 , вчинив відносно останньої домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру відносно останньої, а саме: словесно ображав, виражався в її сторону нецензурною лайкою, принижував, залякував, чим принизив її людську честь та гідність, викликав психологічні страждання а також побоювання за свою безпеку, та тим самим ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство відносно потерпілої ОСОБА_5 .

Вказані систематичні протиправні дії ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, призвели ОСОБА_5 до комплексу негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров`я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, тому суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За згодою учасників процесу, судом вирішено провести допит обвинуваченого, потерпілої та дослідити обліково-характеризуючі дані щодо обвинуваченого.

Так обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив обставини викладанні в обвинувальному акті, свою вину визнав у повному обсязі, та пояснив, що дійсно ОСОБА_5 є його матір`ю, в період зазначений в обвинувальному акті, а саме з 27.08.2024 року по 02.08.2025 року вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 . Під час спільного проживання в цей період він неодноразово та систематично виражався на адресу матері нецензурними словами, ображав її, принижував та залякував, за що неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Наразі усвідомив протиправність своїй дій та дуже жалкує щодо вчиненого. Від матері переїхав та більше насилля щодо останньої не чинить.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні 08.06.2026 року підтвердила, що дійсно у період з 2024 по 2025 рік проживала за адресою: АДРЕСА_3 з сином ОСОБА_4 , який систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство, а саме виражався на її адресу нецензурними словами, ображав, принижував, залякував та іноді кидався у бійку. Таке його поводження призвело до нервових зривів, психоемоційної напруги та погіршення якості її життя. Наразі все змінилось, син на початку 2026 року переїхав до Києва, та більше не вчиняє щодо неї домашнього насильства. Вона вибачила сина за вчинене, тож при призначенні покарання просить врахувати, що син виправився та не позбавляти останнього волі. В подальшому в судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій просила подальший розгляд справи проводити без її участі, при призначенні покарання, врахувати її позицію та не позбавляти волі обвинуваченого.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої особи.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; щире каяття обвинуваченого, що відповідно до вимог ст. 66 КК України є обставиною, що пом`якшує покарання; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби та реєстрації характеризується посередньо, одружений та має на утриманні малолітню дитину, позицію потерпілої у справі, яка у судовому засіданні просила не позбавляти обвинуваченого волі, а також досудову доповідь Голосіївського РВ Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області відносно ОСОБА_4 , згідно з якою орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без ізоляції від суспільства є можливим за умови здійснення органом пробації нагляду та реалізації індивідуальних соціально-виховних заходів, суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, є призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді пробаційного нагляду в межах санкції ст. 126-1 КК України, з покладанням на останнього обов`язків, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 59-1 КК України.

На думку суду, саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 349, 368-370,373-374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 на час пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Здійснення пробаційного нагляду покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.

Строк відбування покарання згідно ст. 49-2 КВК України слід обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1