Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №362/5126/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/5126/26

Провадження 3/362/1643/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 155594 від 12.06.2026, 12.06.2026 близько 16:00 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру, щодо свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалась нецензурною лайкою в його бік, чим завдала шкоду психологічному здоров`ю.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 155595 від 12.06.2026, 12.06.2026 близько 16:00 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру , щодо свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме висловлювалась нецензурною лайкою в його бік в присутності семи малолітніх дітей, чим завдала шкоду психологічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що того вечора чоловік повернувся додому в стані алкогольного сп`яніння та почав провокувати сварку. Вона не реагувала на провокації, перейшла в іншу кімнату, чоловік пішов за нею і продовжував конфліктувати. Старша дочка викликала поліцію на її, ОСОБА_1 , захист. Поліцейські оформили протоколи на обох, так як чоловік стверджував про свою невинуватість. Наголосила, що до цього моменту чоловік неодноразово притягався судом до відповідальності за скоєння домашнього насильства.

Захисник Задніпряний В.В. (діє на підставі ордеру серга АІ № 2241597 від 28.06.2026) підтримав пояснення ОСОБА_1 зазначивши, що протоколи дійсно були складені на обох. Окремо звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого, що є обов`язковою складовою даного правопорушення. Просив суд закрити провадження у справі на підставні п. 1 cт. 247 КУпАП.

ОСОБА_2 (потерпілий).у судові засідання жодного разу не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , та її захисника, приходить до висновку про таке.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про таке.

За правилами ст. 7 КУпAП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з aдміністративним прaвопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про aдміністративні прaвопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Щодо протоколу серія ВБА № 155594 від 12.06.2026 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так диспозиція ч. 1 ст. 173-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон України) визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Об`єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки, якою є можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Отже, законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Однак у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не конкретизовано, яка шкода була завдана у чому це проявилося, та докази її отримання, хоча це прямо випливає з диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Тобто, фактично об`єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 поставленого в провину правопорушення та спростували б його твердження щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства.

Щодо протоколу серія ВБА № 155595 від 12.06.2026 за ч. 2 ст. 172-2 КУпАП.

Диспозиція ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Зі змісту протоколу та викладеному у ньому суті правопорушення слідує, що ОСОБА_1 , не ставиться у провину завдання шкоди психічному чи фізичному здоров`ю особі, яка є малолітньою або неповнолітньою, а вказано, що вона вчинив домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 в присутності семи малолітніх дітей, у зв`язку з чим на нього складено протокол за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство саме відносно малолітньої дитини, а тому склад правопорушення за ч. 2 ст.173-2 КУпАП виключається.

Суд зазначає, що якщо правопорушення вчинено не безпосередньо стосовно дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції не має необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття,а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суд

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи за № 362/5126/26 (провадження № 3/362/1643/26) та № 362/5127/26 (провадження № 3/362/1644/26) про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ст. ч. 2 ст. 2 ст. 173-2 КУпАП, присвоїти об`єднаній справі № 362/2757/26.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставні п. 1 cт. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко