Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №294/1666/24 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/71/26

справа № 294/1666/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,за участі

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ;

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024065470000083 від 15.08.2024 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. П`ятка Чуднівського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою професійною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб не має, раніше судимого:

04.11.2025 вироком Романівського районного суду Житомирської області за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

14.08.2024 близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_4 перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , де між ним та співмешканцем його матері ОСОБА_5 , тобто особою, з якою він спільно проживає однією сім`єю, і перебуває у сімейних відносинах, виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_4 виник раптовий умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, в цей же час, день, місці та за вказаних обставин ОСОБА_4 умисно наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока потерпілого ОСОБА_5 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді синця внутрішнього кута лівого ока з переходом на нижню повіку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором 30.08.2024.

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважав встановленим те, що обвинувачений вчинив проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України та, зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

В судових дебатах прокурор просив суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді 160 годин громадських робіт та, з урахуванням ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи вирок Романівського районного суду Житомирської області від 04.11.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Захисник в судовому засіданні просив врахувати пом`якшуючі покарання обставини, зауваживши, що згідно СК України обвинувачений з потерпілим не є однією сім`єю, а тому вважав обтяжуючу обставину надуманою. Щодо міри покарання погодився з позицією прокурора.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав у повному обсязі, фактичні обставини його вчинення, а також правову кваліфікацію не оспорював. Надав показання, що знає ОСОБА_5 з дитинства, він йому допомагав по господарству, вважав його членом родини, оскільки потерпілий був співмешканцем його матері. Через що виник між ними конфлікт 14.08.2026 не пам`ятає, однак дійсно вдарив потерпілого кулаком в обличчя, в яке саме око, не пам`ятає, однак зробив це через те, що він взяв у нього гроші без дозволу.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

У судових дебатах обвинувачений не заперечував щодо запропонованої прокурором та захисником міри покарання, висловив бажання продовжити військову службу.

Потерпілий ОСОБА_5 висловився в судовому засіданні про відсутність претензій до обвинуваченого, просив його не карати.

ІІІ. Межі судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані ними обставини, які не досліджувались судом, в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо характеризуючих особу обвинуваченого даних, речових доказів та судових витрат.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Висновки суду

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має повну загальну середню освіту, не одружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, малолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується …., раніше судимий вироком Романівського районного суду Житомирської області від 04.11.2025 за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. На даний час відбуває покарання у ДУ «Житомирська виправна колонія №4».

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до вимог, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

При цьому, суд відкидає доводи захисту щодо відсутності обтяжуючої осбставини, оскеільки відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дія цього закону поширюється на обвинуваченого та потерпілого.

Відповідно до вимог статтей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, наявність пом`якшуючих покарання обставин та однієї обтяжуючої обставини, дані про особу обвинуваченого, зазначені вище, у зв`язку з чим вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт.

Перешкод для призначення даного виду покарання суд не вбачає та не вказані такі обставини, що перешкоджають призначенню даного покарання, учасниками провадження.

При цьому, суд враховую позицію потерпілого, який не висловив претензій до обвинуваченого, а також те,що відомостей про наявність офіційних джерел доходів у обвинуваченого суду не надано, у зв`язку з чим суд не вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт або штрафу, передбачених санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

Покарання у виді громадських робіт, на думку суду, відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є адекватним та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, а також таким, яке відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Дане кримінальне правопорушення скоєно 14.08.2024, тобто до засудження ОСОБА_4 за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 04.11.2025 за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, а тому після призначення покарання за даним вироком належить призначити покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за попереднім вироком, зарахувавши у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте ним за попереднім вироком.

Крім того, враховуючи, що обвинувачений на час розгляду цього кримінального провадження вже відбуває покарання у виді позбавлення волі, за змістом приписів ст. 91-1 КК України обмежувальні заходи йому як особі, яка вчинила домашнє насильство, визначати недоцільно.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався і, з урахуванням факту відбування ним на даний час покарання за вироком Романівського районного суду Житомирської області, підстав для його обрання не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 70,75, 76, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 04.11.2025 призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 частково відбуте ним покарання за вироком Романівського районного суду Житомирської області від 04.11.2025, відбування якого розпочате з моменту затримання 10.04.2025.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_7