Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №290/638/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/638/26

2/290/738/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Шакалова А. В.,

за участю секретаря судового засідання Кліменчук С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У червні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Барановського І. І. - звернулася до суду з позовом, у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач ОСОБА_2 за час спільного проживання народили доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі сторони не перебували, протягом останніх трьох років спільно не проживають.

На цей час дитина проживає разом з позивачкою, яка створила іншу сім`ю з ОСОБА_4 та має спільну з ним дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 02.09.2025 донька навчається у Поліському ліцеї Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Позивачка вказала, що протягом останніх трьох років відповідач доньку не відвідує, не цікавиться її життям, здоров`ям, вихованням та навчанням, безпосередньо з дитиною не спілкується, лише інколи спілкується з нею по телефону. Судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.05.2026 у справі № 279/2618/26 з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки.

Позивачка зазначила, що згоди на реєстрацію місця проживання дитини за адресою реєстрації матері відповідач не надає, унаслідок чого малолітня дитина фактично проживає без зареєстрованого місця проживання, а вона позбавлена можливості самостійно провести відповідну реєстраційну дію.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Романівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15 липня 2026 року.

Заявою від 11.07.2026 представник позивача просив проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; заяву задоволено.

У підготовче судове засідання прибув представник позивачки; відповідач до суду не прибув, причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 11 серпня 2026 року, явку відповідача визнано обов`язковою.

Клопотанням від 18.07.2026 представник позивача просив долучити до матеріалів справи копію листа Ушомирської сільської ради «Щодо реєстрації місця проживання» від 13.10.2025 № 909/02-20. Керуючись ст.ст. 43, 83 ЦПК України, суд задовольнив клопотання та долучив зазначений доказ до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судові засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не подав, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду не заявляв. Явку відповідача було визнано обов`язковою, проте він до суду не прибув і у судове засідання 11 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи таке.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі між собою сторони не перебували. На день ухвалення рішення дитина не досягла десятирічного віку.

Батьки дитини проживають окремо: позивачка - у с. Поліське Коростенського району Житомирської області, відповідач - у с. Соболівка Житомирського району Житомирської області. Спільне проживання сторін припинено, що підтверджується поясненнями позивачки та не спростовано відповідачем.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2024/007031625 від 17.06.2024 позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Поліського старостинського округу Ушомирської сільської ради № 93 від 23.04.2026 за вказаною адресою разом з позивачкою проживають: співмешканець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає без реєстрації місця проживання.

З Акта обстеження умов проживання від 23.04.2026, складеного комісією у складі начальника служби у справах дітей Ушомирської сільської ради, спеціаліста служби у справах дітей та Поліського старости, вбачається, що для дитини створені належні умови проживання, вона має окрему кімнату та місце для навчання; будинок опалюваний, забезпечений водопостачанням, санвузлом; потреби дитини задовольняються відповідно до віку.

Згідно з характеристикою Поліського ліцею Ушомирської сільської ради від 24.04.2026 дитина навчається у 2-А класі з 02.09.2025, є старанною, дисциплінованою ученицею, конфліктів з однокласниками не має, регулярно відвідує заняття, доглянута та забезпечена всім необхідним для навчання; мати відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами дитини, спілкується з класним керівником; батько контакту з ліцеєм не підтримує.

Судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.05.2026 у справі № 279/2618/26 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Листом Ушомирської сільської ради «Щодо реєстрації місця проживання» від 13.10.2025 № 909/02-20 позивачці відмовлено в реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою реєстрації матері. Підставою відмови зазначено подання не в повному обсязі необхідних документів (відомостей), а саме відсутність згоди батька ОСОБА_2 на реєстрацію дитини за адресою реєстрації матері ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що станом на день ухвалення цього рішення, тобто протягом майже десяти місяців з дати відмови органу реєстрації, згода відповідача на реєстрацію місця проживання дитини за місцем її фактичного проживання не надана; відповідач у судовому засіданні своєї позиції не висловив, письмової згоди суду не надав, про намір її надати не повідомив.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після припинення спільного проживання брав участь у вихованні, розвитку та повсякденному житті дитини, підтримував з нею особисте спілкування, цікавився станом її здоров`я та навчання, а так само доказів того, що він створював чи має намір створити умови для проживання дитини разом з ним.

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

За ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Наявність спору між батьками щодо місця проживання дитини

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, який породжує спір у розумінні ст. 161 СК України, є недосягнення батьками згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина. Закон не пов`язує виникнення такого спору з обов`язковою наявністю активних заперечень з боку одного з батьків, з висуненням ним зустрічних вимог або з учиненням ним перешкод. Спір існує вже тоді, коли необхідна за законом згода між батьками об`єктивно відсутня і не може бути досягнута.

Аналогічний за змістом підхід викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 288/39/20, згідно з яким спір щодо місця проживання дитини виникає у зв`язку з недосягненням батьками згоди з цього питання, а зовнішні обставини самі по собі такого спору не усувають.

У цій справі відсутність згоди батьків не є припущенням позивачки - вона об`єктивно зафіксована документально. Листом Ушомирської сільської ради від 13.10.2025 № 909/02-20 у проведенні реєстраційної дії відмовлено саме з підстав відсутності згоди батька дитини. Ця обставина зберігається незмінною протягом майже десяти місяців: відповідач, будучи належним чином повідомленим про предмет спору, не надав своєї згоди ані позивачці, ані суду, не повідомив про намір її надати, відзиву не подав і у судові засідання, явка до яких визнавалася обов`язковою, не з`явився.

Суд наголошує, що поведінка відповідача, який упродовж тривалого часу не надає згоди, необхідної за законом для реалізації прав дитини, і водночас ухиляється від будь-якого висловлення своєї позиції, за своїми правовими наслідками є тотожною недосягненню згоди у розумінні ч. 1 ст. 160 СК України. Протилежний підхід означав би, що батько, який самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, самим лише мовчанням позбавляє другого з батьків доступу до передбаченого законом механізму вирішення питання, а дитину - можливості реалізувати свої права. Такий результат суперечив би ч. 8 ст. 7 СК України та ст. 3 Конвенції ООН про права дитини.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спір між батьками щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 є наявним, а право позивачки, як матері, що фактично здійснює догляд і виховання дитини, є невизнаним відповідачем.

Обраний позивачкою спосіб захисту є належним та ефективним

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України у разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до п. 33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників, крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

Отже, законодавець прямо і безальтернативно визначив рішення суду про визначення місця проживання дитини як юридичний факт, що замінює собою згоду другого з батьків для цілей проведення реєстраційної дії. Звернення позивачки до суду з відповідним позовом у ситуації, коли така згода не надається, є не «технічним» використанням сімейно-правового інституту, а реалізацією саме того механізму, який передбачений чинним законодавством для подолання відсутності згоди.

Суд враховує, що жоден інший спосіб захисту не забезпечив би реального поновлення прав позивачки та інтересів дитини. Оскарження відмови органу реєстрації в порядку адміністративного судочинства є безперспективним, оскільки така відмова за формальними ознаками відповідає п. 33 Порядку № 265, а адміністративний суд не наділений повноваженнями замінити собою відсутню згоду одного з батьків. Позов про усунення перешкод у здійсненні батьківських прав (ст. 157 СК України) також не усуває правову перешкоду, зафіксовану в п. 33 Порядку № 265.

За таких обставин обраний позивачкою спосіб захисту є належним, ефективним та відповідає змісту невизнаного права.

Найкращі інтереси дитини

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За ст.ст. 141, 150 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц відступила від висновку про обов`язкове врахування принципу 6 Декларації прав дитини, наголосивши, що визначення місця проживання дитини не може ґрунтуватися на перевазі жодного з батьків за ознакою статі, а має ґрунтуватися виключно на найкращих інтересах дитини.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2022 у справі № 466/1017/20, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. У постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 359/6726/20 зазначено, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінюючи обставини цієї справи крізь призму найкращих інтересів дитини, суд виходить з такого: сталість середовища проживання. Дитина безперервно проживає з матір`ю, у неї сформовані стійкі побутові та родинні зв`язки, вона проживає в одному домогосподарстві з малолітньою сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; належні умови проживання. Актом обстеження умов проживання від 23.04.2026 підтверджено наявність окремої кімнати, місця для навчання, опалення, водопостачання та санвузла, задоволення потреб дитини відповідно до віку; сталі соціальні зв`язки та освітнє середовище. З 02.09.2025 дитина навчається у 2-А класі Поліського ліцею, характеризується позитивно, конфліктів у колективі не має, регулярно відвідує заняття, забезпечена всім необхідним для навчання; ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків. Мати повсякденно здійснює догляд і виховання, підтримує зв`язок із закладом освіти, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами дитини. Батько з ліцеєм контакту не підтримує, у житті дитини участі не бере, аліменти стягнуто з нього в примусовому порядку на підставі судового наказу від 21.05.2026; вік і стан здоров`я дитини. Дитина є малолітньою, доказів наявності обставин, що потребували б зміни її звичного середовища, не встановлено; правова визначеність становища дитини. Дитина фактично проживає без зареєстрованого місця проживання, що об`єктивно ускладнює реалізацію її прав у сферах охорони здоров`я, освіти, соціального захисту та отримання документів. Усунення цієї невизначеності безпосередньо відповідає найкращим інтересам дитини.

Відповідачем жодної з наведених обставин не спростовано, доказів на підтвердження того, що проживання дитини разом з ним більшою мірою відповідало б її інтересам, не надано.

Щодо думки дитини суд зазначає, що відповідно до ст. 171 СК України та ст. 12 Конвенції ООН про права дитини дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її місця проживання. Водночас у цій справі визначення місця проживання дитини з матір`ю не спричиняє жодної зміни фактично сформованого і звичного для дитини середовища, а закріплює його; за таких обставин, з урахуванням віку дитини (8 років) та з метою недопущення її залучення до конфлікту між батьками, суд не вбачає необхідності у безпосередньому опитуванні дитини.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не позбавляє відповідача батьківських прав, не звільняє його від батьківських обов`язків і не обмежує його права на спілкування з дитиною та участь у її вихованні (ст.ст. 141, 153, 157 СК України). Отже, баланс між інтересами дитини та правами обох батьків цим рішенням не порушується.

Застереження щодо прав сторін у майбутньому

Суд зазначає, що кожен із батьків не позбавлений права порушити у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення, а також щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною в порядку ст. 159 СК України.

Висновок суду

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні (ст. 89 ЦПК України), суд дійшов висновку, що: батьки дитини проживають окремо і не дійшли згоди щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , що утворює спір у розумінні ч. 1 ст. 161 СК України; відсутність згоди відповідача підтверджена листом Ушомирської сільської ради від 13.10.2025 № 909/02-20 та зберігається станом на день ухвалення рішення; визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідає найкращим інтересам дитини з огляду на сталість її середовища, належні побутові умови, сформовані соціальні зв`язки, освітнє середовище та фактичне виконання батьківських обов`язків саме позивачкою; обраний позивачкою спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки прямо передбачений п. 33 Порядку № 265 як альтернатива згоді другого з батьків.

За таких обставин позов є обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Визначаючи місце проживання дитини разом з матір`ю, суд не зазначає конкретну адресу, оскільки місце проживання одного з батьків може змінюватися, а зазначення адреси у резолютивній частині створювало б перешкоди у виконанні рішення в разі такої зміни. Це не є виходом за межі позовних вимог, а становить уточнення способу їх задоволення відповідно до змісту ч. 4 ст. 29 ЦК України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1331,20грн підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 150, 153, 157, 159, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 15, 16, 29 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ