Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №163/2725/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2725/25

Провадження № 1-кп/163/101/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12025030560000457, внесене до ЄРДР 22.10.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Украї-

ни, який народився у м. Любомль Любомль-

ського району Волинської області, зареєстро-

ваний за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживає по

АДРЕСА_1 , з повною загальною

середньою освітою, студента ІІ курсу Шаць-

кого лісового фахового коледжу імені В.

Сулька, одруженого, військовозобов`язаного,

має на утриманні малолітню дитину, раніше

не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за таких обставин.

22 жовтня 2025 року майстер лісу Замлинського лісництва Любомльського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» ОСОБА_5 , який відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, виконує завдання державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського господарства, використанням лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу, будучи відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, тобто службовою особою, перебуваючи у форменому одязі, виконував обов`язки з охорони та захисту лісу, а саме спільно із майстром по лісозаготівельних роботах Замлинського лісництва Любомльського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» ОСОБА_8 та помічником лісничого Замлинського лісництва Любомльського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» ОСОБА_9 , здійснювали об`їзд лісового масиву у кварталі 2 виділу 23 Замлинського лісництва Любомльського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що неподалік с. Бережці Ковельського району Волинської області, у зв`язку з виконанням службових обов`язків із забезпечення охорони лісу.

Під час цього, 22 жовтня 2025 року приблизно о 13:00 у лісовому масиві кварталу 2 виділу 23 Замлинського лісництва майстер лісу ОСОБА_5 виявив ОСОБА_6 , який завантажував у багажне відділення транспортного засобу марки «FORD» моделі «TRANSIT» зеленого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 порізані стовбури дерева породи сосна.

Майстер лісу ОСОБА_5 , підійшовши до ОСОБА_6 , почав з`ясовувати причину перебування його у лісовому масиві, походження зрізаної деревини, підстави її завантаження у транспортний засіб та інші обставини, пов`язані зі складанням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

ОСОБА_6 , розуміючи, що перед ним знаходиться працівник лісової охорони, який має статус працівника правоохоронного органу, з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, завдав два удари кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5 , внаслідок чого спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я на строк більше шести діб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що він дійсно за вказаних в обвинувальному акті обставин вчинив зазначене кримінальне правопорушення. Крім того, показав, що 22 жовтня 2025 року, прокинувшись вранці, дружина запропонувала поїхати до лісу за грибами, на що він погодився. Поїхали разом з дружиною та дитиною в урочище «Кузло» в селі Бережці, збирали гриби і він побачив сухостій сосни, який вирішив загрузити в свій автомобіль, вважаючи, що будь-яких порушень не вчиняє. Коли він завантажував у багажне відділення транспортного засобу марки «Форд» сухостій деревини породи сосна, до нього підійшов майстер лісу ОСОБА_10 ще з двома працівниками лісу, які були у форменому одязі, він почав запитувати його про те, що він робить у лісі, чому завантажує деревину у транспортний засіб та ставив інші запитання. Він розумів, що ОСОБА_5 є працівником лісової охорони. Помічник ОСОБА_11 почав фотографувати на телефон його автомобіль разом з дровами, а потерпілий вказав, що будуть складати протокол. Так як це була приблизно 13 година і дитина хотіла спати, обвинувачений повідомив, що вони поїдуть додому, після цього з потерпілим виник словесний конфлікт, в ході якого він наніс два удари кулаком правої руки ОСОБА_12 . Приїхали поліцейські, провели обшук, його затримали і помістили в ІТТ.

ОСОБА_6 щиро покаявся у вчиненому, просив його суворо не карати. Він запевнив суд, що повністю усвідомив свою протиправну поведінку, відшкодував в повному обсязі завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду і ОСОБА_5 на цей час жодних претензій матеріального та/або морального характеру до нього не має.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що він працює на посаді майстра лісу Замлинського лісництва Любомльського надлісництва. 22 жовтня 2025 року він, перебуваючи у форменому одязі, виконував обов`язки з охорони та захисту лісу, а саме спільно із майстром Замлинського лісництва ОСОБА_8 та помічником лісничого Замлинського лісництва ОСОБА_9 , вони здійснювали об`їзд лісового масиву у кварталі 2 виділу 23 Замлинського лісництва, що неподалік с. Бережці Ковельського району Волинської області. Під час цього у лісовому масиві кварталу 2 виділу 23 Замлинського лісництва він почув звук пилки, після чого вони підійшли і побачили, що ОСОБА_6 завантажував у багажне відділення транспортного засобу марки «FORD» сухостій сосни, порізаний на колоди. Підійшовши до ОСОБА_6 , почав з`ясовувати підстави завантаження деревини у транспортний засіб. Він вважає, що ОСОБА_6 розумів, що перед ним працівник лісової охорони. Після цього виник конфлікт і обвинувачений завдав йому два удари кулаком правої руки в обличчя. Вважає, що на цей час ОСОБА_6 щиро покаявся у вчиненому, у нього попросив вибачення, яке він прийняв, тому на його суворому покаранні не наполягає. Крім того, ОСОБА_6 вже відшкодував в повному обсязі завдану йому матеріальну та моральну шкоду, і він, як потерпілий, на цей час жодних претензій матеріального та/або морального характеру до обвинуваченого не має.

З огляду на те, що фактичні обставини учасники судового провадження не оспорюють і суд установив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позицій відсутні; роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини кримінального правопорушення доведеними наявними у кримінальному провадженні доказами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття, відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив умисний нетяжкий злочин, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем якого характеризується позитивно, навчається у лісовому фаховому коледжі, де характеризується позитивно, є членом районної організації українського товариства мисливців та рибалок, де зарекомендував себе з позитивної сторони, мисливцем та власником мисливських собак, з якими бере участь на виставках; потерпілий до нього жодних претензій майнового та/або морального характеру не має, на його суворому покаранні не наполягає. Відомості про вчинення ОСОБА_6 протиправних дій після повідомлення йому про підозру у цьому кримінальному провадження відсутні, тому є підстави вважати, що він дійсно свідомо став на шлях виправлення.

З огляду на усі встановлені судом обставин у їх сукупності ОСОБА_6 необхідно призначити основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. На думку суду, таке покарання є необхідним та буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення інших кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

З огляду на конкретні обставини кримінального провадження і дані, що позитивно характеризують обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, але в умовах здійснення уповноваженим органом з питань пробації контролю за його поведінкою протягом дворічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків.

Що стосується тверджень захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Суд зазначає, що наявність щирого каяття та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди у цьому кримінальному провадженні не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду №712/4384/20 від 27.04.2021 року.

Також судом враховано вимоги рішення Конституційного Суду України № 15 - рп/2004 від 02.11.2004, де серед іншого зазначено, що «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім дискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати в справедливому відношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України».

Таким чином, у суду відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

До початку підготовчого засідання у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.

Оскільки потерпілий ОСОБА_5 подав заяву про залишення цивільного позову без розгляду, тому цивільний позов ОСОБА_5 суд залишає без розгляду.

Суд установив, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 був затриманий о 20:10 22 жовтня 2025 року, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22.10.2025 року та був звільнений з-під варти 25.10.2025 року. Тобто обвинувачений перебував під вартою 4 доби.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 27.10.2025 року щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням певних обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, строк дії яких закінчився 23.12.2025 року. Під час судового розгляду кримінального провадження клопотання про застосування запобіжного заходу не заявлене, а підстави для ухвалення такого рішення з ініціативи суду відсутні.

Питання про речові докази у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а накладеного арешту – згідно із ч.4 ст.174 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Долю речових доказів вирішити таким чином:

-два зрізи пнів, які поміщено на зберігання у камеру схову ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, знищити; скасувавши накладений на них ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2025 року арешт.

-дерев`яний плетений кошик, який поміщено на зберігання у камеру схову ВП № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, повернути власнику;

-автомобіль марки «FORD» моделі TRANSIT Connect зеленого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; три коротких циліндричних відрізки дерева довжиною приблизно 35-40 см, діаметрами 29х31 см, 33х32 см, 23х21 см, які передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 , - залишити у володінні останнього;

-медичну картку на ім`я ОСОБА_5 № НОМЕР_2 , результати МРТ, які передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , залишити у володінні останнього;

-оптичний носій інформації CD-R диск для лазерних систем зчитування, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя ОСОБА_1