Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №760/32812/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/271/2026 Категорія: ст. 473 МК України

ЄУН: 760/32812/24 Суддя у І інстанції: Усатова І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

представників митної служби Паньківа Д.В., Кучер Л.О.

Ніконова К.В.,

захисника Гончарова М.С.

особи, стосовно якої складено протокол

про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Гончарова Михайла Сергійовича в інтересах

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківський області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адрес проживання: АДРЕСА_1 ,

за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 473 МК України,

на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме: металевий оптичний приціл з маркуванням «6,5Х105» - 1 шт.

За постановою суду з протоколу про порушення митних правил № 1017/10000/24 від 19 листопада 2024 року вбачається, що 1 вересня 2024 року в зоні митного контролю Київської митниці на території АТ «Укрпошта» (м. Київ, вул. Г.Кірпи, 2), під час проведення митного огляду міжнародного поштового відправлення № EA063636076UA, яке відправлялось з України, відправником ОСОБА_2 / ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4.) до США, - Dean Goodine co Msnk Goldern ( 2820 underhill Ave, Burnaby, V4A 4W2, Canada ), виявлено металевий оптичний приціл з маркуванням «6,5Х105» - 1 шт.

В митній декларації CN 23 № EA063636076UA, в графі «Докладний опис вкладення / Кількість» відправником МПВ громадянином ОСОБА_2 / ОСОБА_2 зазначено «optical instrument», що в перекладі на українську мову означає «оптичний прилад».

Відправник міжнародного поштового відправлення - ОСОБА_2 / ОСОБА_2 , особисто своїм підписом завірив інформацію, зазначену в митній декларації CN23 № EA063636076UA.

Листом Київської митниці від 13 вересня 2024 року № 7.8-28-12/28-12/7/131 вказаний предмет направлено для проведення експертного дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (СЛЕД Держмитслужби).

Відповідно до висновку СЛЕД Держмитслужби від 20 вересня 2024 року № 142000-3302-0338 надані на дослідження предмет ідентифіковані як військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни.

Наданий на дослідження військовий артилерійський оптичний приціл має ознаки оптичного збройового прицілу зазначеного в позиції ML2 для зброї, яка контролюється згідно з позицією ML2а Списку товарів військового призначення, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення».

Відповідно до Закону України від 20 лютого 2003 року № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»експертизу в галузі державного експортного контролю, одним із основних завдань якої є визначення належності найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, проводить Держекспортконтроль України.

Міжнародна передача таких товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів або іноземним суб`єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю, оригінал якого під час митного оформлення разом з іншими документами, необхідними для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, зобов`язаний надати відповідний суб`єкт.

Оригінал дозволу або висновку Держекспортконтролю до митного органу не надавався.

Суд дійшов висновку, що у діях відправника міжнародного поштового відправлення № EA063636076UA, громадянина України ОСОБА_2 наявні ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 473 Митного кодексу України, а саме пересилання у міжнародних відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Гончаров М.С. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на вказану постанову.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, захисник посилається на те, що постанову в справі про адміністративне правопорушення винесено суддею місцевого суду 21 лютого 2025 року. Однак, ОСОБА_2 взагалі не знав про існування цієї судової справи, а її розгляд здійснювався без належного виклику останнього. Наявні у матеріалах справи роздруківки, начебто, з сайту «Укрпошти» про спрямування кореспонденції не дають можливості чітко визначити, які саме документи або документ надсилався судом ОСОБА_2 , та чи саме за певним трек-номером саме ОСОБА_2 суд надсилав відповідні документи, при тому, як зазначає захисник з посиланням на практику Верховного Суду, що суд першої інстанції був зобов`язаний в силу закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом. Таким чином, як наголошує захисник, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення.

Щодо можливості самостійно ознайомитись із судовим рішенням у ЄДРСР, то оприлюднення такого рішення не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм такі копії у встановленому законом порядку. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, суд взагалі не надсилав у паперовій формі рекомендованим листом ОСОБА_2 копію оскаржуваної постанови. Долучений до матеріалів справи примірник супровідного листа з суду на адресу ОСОБА_2 , не рекомендованої форми, взагалі датований лише 22 квітня 2025 року, тобто, як вказує захисник, суд здійснив спробу повідомити ОСОБА_2 про наявність ухваленого рішення лише зі спливом 2-х місяців.

Щодо термінів звернення ОСОБА_2 за правовою допомогою, що відбулось вже після отримання інформації про існування оскаржуваної постанови суду від 21 лютого 2025 року, то вони є незначними, оскільки випадково 21 квітня поточного року він дізнався про це судове рішення з інформації у мобільному додатку «ДІЯ». Наступного дня, тобто 22 квітня поточного року, з ним ( Гончаровим М.С. ) як з адвокатом ОСОБА_2. уклав Договір про надання професійної правничої допомоги, а ознайомлення з матеріалами справи було проведено вже 24 квітня поточного року, тобто на другий день після укладання Договору. Раніше він ( Гончаров М.С. ) не був обізнаний про цю судову справу і не надавав будь-якої правової допомоги ОСОБА_2 .

Надалі, після ознайомлення з матеріалами справи та виготовлення фотокопій, отримання примірника оскаржуваної постанови суду від 21лютого 2025 року ним, як захисником, в інтересах ОСОБА_2 було підготовлено апеляційну скаргу. На виконання приписів КУпАП та інших норм законодавства України 3 травня 2025 року засобами поштового зв`язку із використанням послуг АТ «Укрпошта» було направлено до Солом`янського районного суду м. Києва примірник апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами, тобто, апеляційну скаргу було подано в установлений Законом строк. На підтвердження факту поштового відправлення у нього залишився примірник Опису з трек-номером «0813800093288». Згідно з даними сайту АТ «Укрпошта» це поштове відправлення було вручено Отримувачу (тобто Солом`янському районному суду м. Києва) 6 травня 2025 року.

Не зважаючи реалії воєнного часу, що могли впливати на тривалість обміну поштовою та іншою кореспонденцією, ОСОБА_2 і він ( Гончаров М.С. ) поцікавились в Солом`янському районному суді м. Києва, чи відправлено матеріали справи разом з направленою 3 травня 2025 року апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, оскільки до 24 червня 2025 року не було жодної інформації про результати опрацювання отриманих документів Солом`янським районним судом міста Києва за поштовим відправленням номер «0813800093288». У зв`язку з цим він (захисник) звернувся до голови суду із запитом, на що отримав листа від 30 червня 2025 року за підписом голови Солом`янського районного суду м. Києва, згідно з яким останній повідомив, шо поштове відправлення номер «0813800093288» не могло бути вручено відповідальному працівникові суду, оскільки відділення «03505» не обслуговує Солом`янський районний суд міста Києва. Після цього він ( Гончаров М.С. ) звернувся на «гарячу лінію» АТ «Укрпошта», повідомив про викладені у листі обставини і дізнався, що відділення «03505» - це відділення кур`єрської доставки, що один з його працівників вручав вищевказане поштове відправлення і про певний спосіб вручення його просив саме працівник (представник) Солом`янського районного суду міста Києва. З метою перевірки цієї інформації він (захисник) звернувся з письмовим зверненням до АТ «Укрпошта». Після додаткового листування з приводу розгляду поданої заяви від АТ «Укрпошта» 20 серпня 2025 року він отримав листа з долученням копії відповіді на його адресу від 5 серпня 2025 року та копією запису з Реєстру вручення поштової кореспонденції. Згідно з отриманим даними від АТ «Укрпошта» за повідомленням відповідного структурного підрозділу та інформації в автоматизованій системі Укрпошти, відправлення Укрпошта Експрес № 0813800093288 від 3 травня 2025 року, адресоване Солом`янському районному суду м. Києва (вул. Грушецька, буд. 1, м. Київ, 03505), надійшло до Центру кур`єрської доставки, 5 травня 2025 року та вручене кур`єром ЦКД при пред`явленні посвідчення представнику Суду 6 травня 2025 року під підпис, без зазначення дати отримання та посади. Тобто лише внаслідок ініціювання ним перевірки всіх цих обставин та отримання письмового підтвердження від АТ «Укрпошта» про вручення поштової кореспонденції Солом`янському районному суду м. Києва він клопоче перед Київським апеляційним судом про прийняття до розгляду повторної апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_2 на постанову суду від 21 лютого 2025 року.

За викладених обставин, які не залежали від його волі, він змушений звергатися з апеляційною скаргою повторно.

Щодо вимог апеляційної скарги, то захисник просить постанову скасувати, а провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_2 не погоджується із висновками, до яких дійшов суд за результатами розгляду справи та вважає, що вищезазначену постанову прийнято судом першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Так, апелянт наголошує, що у процесі розгляду справи судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені матеріали справи, належним чином не з`ясовані обставини справи та не надано належної оцінки доказам, що в результаті призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.

На переконання ОСОБА_2 в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 473 МК України, оскільки він не вчинив дій, зазначених у вказаній нормі, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 473 Митного кодексу України підлягає закриттю.

Так, апелянт вказує про те, що не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін. З посиланням на положення Закону України «Про судову експертизу», захисник наголошує, що висновок експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби від 20 вересня 2024 року №142000-3302-0338 засвідчив, що його проведено не судовими експертами державної спеціалізованої установи; жоден із наведених спеціалістів не отримав кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і відомості про них відсутні в Реєстрі атестованих судових експертів; всупереч приписам ст. 102 КПК України у долученому висновку експертного дослідження не вказані відомості про ім`я, освіту, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної робот, науковий ступінь, вчене звання, посаду кожного з «експертів» та не зазначено, що кожного з «експертів» попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків; митним органом не доведено ту обставину, що конфіскований предмет - військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни - є товаром військового призначення, оскільки за висновком СЛЕД Держмитслужби, на який посилається Суд в оскаржуваній постанові, встановлено, що наданий на дослідження предмет лише має ознаки оптичного бойового прицілу згідно з позицією МL.2 Списку товарів військового призначення, що за своєю суттю не є рівнозначними поняттями і відповідно такий Висновок є припущенням та не має категоричного характеру.

Незгоду з висновком СЛЕД Держмитслужби висловлював і ОСОБА_2 , надаючи пояснення працівнику митної служби, зауваживши, що відбувалось пересилання предмету не військового призначення, з долученням фотозображень, тощо, які суд мав у розпорядження, проте залишив їх поза увагою.

Окрім того, одне з наведених у висновку СЛЕД Держмитслужби посилань на джерела використаної інформації в мережі Інтернет взагалі не існує, що ставить під сумнів об`єктивність проведеного дослідження, оскільки у ньому наведено відомості, які неможливо перевірити.

Також захисник підкреслює, що при оформленні представниками митної служби протоколу про порушення ним митних правил були допущені істотні порушення вимог ст 494 Митного кодексу України, що у відповідності до вимог ст. 531 МК України є підставою для скасування постанови та закриття провадження по справі, оскільки жодних документів, які підтверджували наявність повноважень у ОСОБА_9 на складання подібних протоколів в матеріалах судової справи немає, з митної служби вони не надавались, а судом не витребовувались. Також за даними складеного протоколу ОСОБА_9 , який не є штатним співробітником Солом`янського районного суду м. Києва, вже заздалегідь було відомо про дату та час судового розгляду, що підтверджується даними автоматизованого розподілу справ, згідно якими матеріали було подано до суду 18 грудня 2024 року, тобто, незадовго до дати, яку вказав ОСОБА_9 в протоколі, що, на переконання захисника, ставить під сумнів подальшу об`єктивність під час судового розгляду справи, оскільки сторонній особі вже заздалегідь відомі дані, до яких він не може мати доступу за власним місцем роботи.

З посиланням на положення Митного кодексу України, беручи до уваги всі вищезазначені обставини справи, на переконання захисника, очевидним є факт, що при ухваленні рішення суд першої інстанції розглянув справу без належного дотримання вимог ст.ст. 247, 279, 280 КУпАП, не надав належної оцінки вказаним обставинам, при тому, що докази, наявні у справі, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП не були перевірені та оцінені належним чином, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 473 МК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_2 на підтримку доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та апеляційної скарги, які додатково вказали про те, що посилання у висновку СЛЕД на Інтернет-сайти не є висновком експерта, тим більше, що вказані сайти не є офіційними сайтами; представників митного органу, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову місцевого суду законною та обґрунтованою, опитавши експерта СЛЕД Держмитслужби України, дослідивши наявні у справі докази, а також додатково надані під час апеляційного розгляду, оглянувши прилад, який є предметом даного провадження. перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

З матеріалів судового провадження встановлено, що відносно ОСОБА_2 19 листопада 2024 року складений протокол про порушення митних правил за ст. 473 МК України за відсутності останнього, про що зазначено у змісті протоколу. Окрім того, у протоколі зазначено про те, що розгляд справи відбудеться 20 грудня 2024 року.

21 листопада 2024 року на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_5, направлена копія протоколу, яка вручена ОСОБА_2 1 грудня 2024 року згідно з даними трекінгу з офіційного сайту «Укрпошта».

18 грудня 2024 року матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 473 МК України надійшли до Солом`янського районного суду м. Києва.

30 грудня 2024 року на адресу ОСОБА_2 направлена судова повістка-повідомлення про розгляду справи 21 лютого 2025 року об 11.25 год.

Згідно з даними трекінгу з офіційного сайту «Укрпошта» судова повістка-повідомлення 6 лютого 2025 року повернута Відправнику, з позначкою «за закінченням терміну зберігання», і отримана судом 11 лютого 2025 року.

Про те, що судом направлялось саме вказане поштове відправлення, свідчить однаковий номер відправлення, який зазначений на конверті та у роздруківці з офіційного сайту «Укрпошти».

Таким чином, як встановлено з наявних у справі матеріалів, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи відносно нього - 21 лютого 2025 року, а висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, спростовується наявними у справі доказами.

Разом з тим, 21 лютого 2025 року за результатами розгляду справи суддею винесена оскаржувана постанова.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Водночас апеляційний суд враховує, що правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична особа може звернутися до суду з апеляційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Так у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Так, у низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», п. п. 51, 52, «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Матеріали справи містять лист, за змістом якого 22 квітня 2025 року на адресу проживання ОСОБА_2 направлена копія постанови. Проте, матеріали справи не містять будь-яких даних як про направлення вказаного поштового відправлення, так і про вручення його ОСОБА_2 або повернення до суду.

Таким чином, доводи захисника про те, що ОСОБА_2 про наявність постанови дізнався з електронного додатку «Дія» 21 квітня 2025 року, матеріалами справи не спростовані.

24 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гончаров М.С. ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови.

З долучених до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду встановлено, що 3 травня 2025 року захисником Гончаровим М.С. до Солом`янського районного суду м. Києва направлена апеляційна скарга з додатками, серед яких міститься клопотання про поновлення строку.

За номером поштового відправлення та даних з офіційного сайту «Укрпошта» вбачається, що 6 травня 2025 року вказане поштове відправлення вручено одержувачу.

Проте, на запит захисника Солом`янським районним судом м. Києва листом від 30 червня 2025 року повідомлено, що апеляційна скарга до суду не надходила.

На заяву адвоката Гончарова М.С. на адресу АТ «Укрпошта» листом від 20 серпня 2025 року захисника повідомлено про те, що направлене ним 3 травня 2025 року поштове відправлення на адресу Солом`янського районного суду м. Києва вручено представнику суду 6 травня 2025 року під підпис без зазначення дати отримання та посади. До вказаного листа долучено копію витягу з реєстру.

Повторно апеляційна скарга захисником в інтересах ОСОБА_2 подана безпосередньо до Солом`янського районного суду м. Києва 22 серпня 2025 року.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 21 лютого 2025 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то слід дійти такого висновку.

Статтею 473 МК Українипередбачена відповідальність за пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу.

За змістом ст. 196 МК України(в редакції на час інкримінованого правопорушення), не можуть бути пропущені через митний кордон України:

1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) товари (крім товарів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та порядку, встановлених статтями 376 і 378 цього Кодексу), на пропуск яких відповідно до закону потрібні документи державних органів, установ та організацій, уповноважених на їх видачу, - в разі відсутності таких документів;

3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 235 Митного кодексу Українизабороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях, серед іншого, товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території.

Згідно зі ст. 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 листопада 2003 року № 1807, в редакції, яка діяла станом на час досліджуємих подій, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів (далі - суб`єкт) або іноземним суб`єктом господарської діяльності (далі - іноземний суб`єкт) за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю. Дозвіл чи висновок Держекспортконтролю на право здійснення відповідної міжнародної передачі будь-якого виробу військового призначення є підставою для передачі імпортеру (кінцевому споживачеві) комплекту технічної документації (технічних даних), необхідної для налагодження, експлуатації та використання такого виробу за цільовим призначенням в обсягах, визначених цим дозволом чи висновком.

За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 року (із змінами та доповненнями) товари військового призначення в сукупності чи окремо - це вироби військового призначення - озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів.

Порушення наведених норм повинно бути доведено доказами у справі.

Відповідно до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Згідно з протоколом про порушення митних правил № 1017/10000/24 від 19 листопада 2024 року та постановою суду ОСОБА_2 інкримінувалось та він визнаний винуватим у тому, що 1 вересня 2024 року в зоні митного контролю Київської митниці на території АТ «Укрпошта» (м. Київ, вул. Г.Кірпи, 2), ОСОБА_2 відправив міжнародне поштове відправлення та під час проведення митного огляду міжнародного поштового відправлення № EA063636076UA, яке відправлялось з України, відправником ОСОБА_2 / ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4.) до США, - Dean Goodine co Msnk Goldern ( 2820 underhill Ave, Burnaby, V4A 4W2, Canada ), виявлено металевий оптичний приціл з маркуванням «6,5Х105» - 1 шт. В митній декларації CN 23 № EA063636076UA, в графі «Докладний опис вкладення / Кількість» відправником МПВ громадянином ОСОБА_2 / ОСОБА_2 зазначено «optical instrument», що в перекладі на українську мову означає «оптичний прилад», і ОСОБА_2 особисто своїм підписом завірив інформацію, зазначену в митній декларації CN23 № EA063636076UA.

Однак, відповідно до висновку СЛЕД Держмитслужби від 20 вересня 2024 року № 142000-3302-0338, проведеному на підставі листа Київської митниці від 13 вересня 2024 року № 7.8-28-12/28-12/7/131, надані на дослідження предмет ідентифіковані як військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни, має ознаки оптичного збройового прицілу зазначеного в позиції ML2 для зброї, яка контролюється згідно з позицією ML2а Списку товарів військового призначення, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення».

З урахуванням вимог Закону України від 20 лютого 2003 року № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», на вказаний предмет необхідний дозвіл або висновок Держекспортконтролю, який до митного органу не надавався.

Таким чином, єдиним доказом на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 у міжнародному відправленні було відправлено предмет, який відноситься до товарів військового призначення та на пересилання якого потрібен дозвіл Держекспортконтролю, є висновок СЛЕД Держмитслужби від 20 вересня 2024 року № 142000-3302-0338.

Згідно з вказаним висновком за результатами досліджень, проведених в рамках процедур митного контролю і оформлення, з метою встановлення характеристик, визначальних для ідентифікації товарів, з урахуванням положень ч. 10 ст. 357 Митного кодексу України встановлено, що наданий на дослідження пристрій ідентифіковано як військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни. Наданий на дослідження військовий артилерійський оптичний приціл має ознаки оптичного збройового прицілу, зазначено в позиціях ML2.c для зброї, яка контролюється згідно з позицією ML2.a Списку товарів військового призначення, що є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 листопада 2003 року № 1807.

Відповідно до Закону України від 20 лютого 2003 року № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання»експертизу в галузі державного експортного контролю, одним із основних завдань якої є визначення належності найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, проводить Держекспортконтроль України.

До компетенції та уповноважень СЛЕД Держмитслужби не входить проведення експертизи в розумінні та для цілей, описаних в ст. 11 Закону України від 20 лютого 2003 року № 549-ІV.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти висновку СЛЕД Держмитслужби, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно з даними супровідного листа для проведення експертного дослідження вже було зазначено про дослідження збройового оптичного прицілу. Саме експертне дослідження проведено на підставі інформації, яка здобута на іноземних Інтернет-сайтах, при перевірці яких було встановлено, що один із сайтів належить фізичній особі, яка є колекціонером і продавцем, і на вказаній сторінці висловлена позиція цієї людини; на монокуляр, який ОСОБА_2 пересилав; друге посилання з мережі Інтернет є пошуковим сайтом, а третє посилання - є сайтом Інтернет-аукціона. На жодному сайті немає висновків саме експертів, а висловлені бачення фізичних осіб, кожний з яких називає предмети на свій розсуд. Окрім того, експерт, який проводив експертне дослідження, не є атестованим, не має фахової освіти. Також ОСОБА_2 та захисник наголосили на тому, що СЛЕД не має відповідної акредитації.

Апеляційний суд частково погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ст. 502 МК України експерт призначається посадовою особою митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях. Експертом може бути особа, яка має необхідні знання для надання відповідного висновку.

Згідно з положеннями ст. 515 МК України експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Проте, матеріали справи не містять процесуального документу про призначення експертизи, а містять лише запит про проведення дослідження.

Водночас апеляційний суд враховує, що відповідно до пп. 64. п. 4 Положення про Державну митну службу України Держмитслужба організовує у встановленому законодавством порядку проведення митних експертиз та досліджень і провадження експертної діяльності у Держмитслужбі та її територіальних органах.

Згідно з Положенням про СЛЕД Держмитслужби, затвердженим наказом Держмитслужби від 23 жовтня 2019 року № 18 (зі змінами), СЛЕД Держмитслужби є спеціалізованим територіальним органом Держмитслужби з питань експертизи у системі територіальних органів Державної митної служби.

Відповідно до п. 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби одним з її основних завдань є забезпечення реалізації державної митної політики та державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил, а також проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері.

СЛЕД Держмитслужби проводить дослідження (аналізи, експертизи) проб (зразків) товарів у рамках процедур митного контролю та оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: ідентифікації (визначення складу, фізичних, фізико-хімічних характеристик тощо) товарів, класифікації товарів згідно з УКТЗЕД та для інших цілей, визначених Митним кодексом України та Положенням про СЛЕД Держмитслужби.

Окрім цього, Положенням про СЛЕД Держмитслужби передбачено здійснення СЛЕД Держмитслужби експертного забезпечення заходів Держмитслужби щодо запобігання та протидії контрабанді, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Апеляційний суд враховує, що згідно з Атестатом про акредитацію з додатком СЛЕД Держмитслужби має повноваження на комплексні класифікаційні та ідентифікаційні дослідження візуальним методом, методом вимірювання лінійних кутових розмірів, ваговим методом, методом порівняльного дослідження шляхом зіставлення конструктивних ознак і параметрів досліджуваних об`єктів з довідковими даними технічної документації, нормативних документів, відкритих довідникових джерел інформації, і об`єктом дослідження є машини механізми, їх складові частини та комплектуючі, виробниче та технологічне обладнання й устаткування, вироби побутового, виробничого, медичного призначення, їх частини та комплектуючі, мікросхеми та радіоелементи, комп`ютерна і офісна техніка, засоби зв`язку, їх частини, деталі та частини готових виробів, спеціальні технічні засоби, у тому числі, товари подвійного використання, вироби військового призначення, їх частини та конструктивно схожі з ними вироби.

При цьому СЛЕД Держмитслужби не здійснює проведення експертизи в галузі державного експортного контролю в розумінні та для цілей,описаних в ст. 11 Закону України від 20 лютого 2003 року № 549-ІV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», однак, одним із основних завдань СЛЕД Держмитслужби є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, та яку проводить Держекспортконтроль України.

Підсумовуючи вищезазначене, до компетенції та уповноважень СЛЕД Держмитслужби та її фахівців, що мають право на проведення досліджень за відповідним напрямом, відноситься визначення характеристик зразків товарів з метою їх ідентифікації та класифікації тощо (для цілей митного контролю та оформлення або з`ясування питань в справі про порушення митних правил), за якими вони можуть бути віднесені до товарів військового призначення та подвійного використання відповідним уповноваженим державним органом.

З огляду на наведені положення, апеляційний суд приймає до уваги, що СЛЕД Держмитслужби має право на проведення експертних досліджень та шляхом проведення певних методик визначати за певними ознаками можливість належності об`єктів предметам, які вказані у відповідних списках, проте, не має повноважень безпосередньо визначати, чи відноситься той чи інший товар до товарів військового призначення.

Однак, за змістом експертного дослідження експертами СЛЕД зроблений висновок, що наданий на дослідження пристрій ідентифіковано як військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни, який має ознаки оптичного збройового прицілу, зазначеного в позиціях ML2.c для зброї, яка контролюється згідно з позицією ML2.a Списку товарів військового призначення, що є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 листопада 2003 року № 1807.

Такий висновок має відповідні суперечності, оскільки, з одного боку, експертами чітко вказано, що зазначений товар ідентифіковано. Разом з тим наголошується, що наданий на дослідження предмет має ознаки оптичного збройового прицілу, що свідчить про відсутність безумовного висновку про належність вказаного предмету до товарів військового призначення.

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновок СЛЕД не містить детального опису дослідження, проведеного експертами, що давало б експертам підстави дійти висновку про належність предметів до товарів військового призначення. Посилання в експертному висновку для ідентифікації предмету дослідження на інформацію з мережі Інтернет, а саме, на три іноземні Інтернет-сайти, не є беззаперечним доказом належного проведення дослідження, тим більше, з урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, у т.ч. і щодо належності цих сайтів фізичним особам.

При цьому апеляційний суд враховує, що до Переліку товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України«Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України віднесені товари позиції ML2.с: Приціли для зброї та кріплення прицілів для зброї, що мають всі наведені нижче характеристики:

1) «спеціально призначені для військового використання»;

2) «спеціально призначені» для зброї, зазначеної у позиції ML2.a.

Позицією ML2.a передбачено:

ML2.aгармати, гаубиці, артилерійська зброя, міномети, протитанкова зброя, пускові установки, військові вогнемети, гвинтівки, безвідкатні гармати, гладкоствольна зброя та пристрої до них для зменшення демаскувальних ознак;

Примітка 1. Згідно з позицією ML2.a контролю також підлягають форсунки, вимірювальні пристрої, резервуари для зберігання та інші «спеціально призначені» «компоненти» для використання з рідкими метальними зарядами до будь-якої техніки, зазначеної в позиції ML2.a.

Примітка 2.Згідно з позицією ML2.a контролю не підлягають:

а) гвинтівки, гладкоствольна зброя та «комбінована зброя», виготовлені до 1938 року;

b) репродукції гвинтівок, гладкоствольної зброї та «комбінованої зброї», оригінали яких були виготовлені до 1890 року;

с) гармати, гаубиці, артилерійська зброя, міномети, виготовлені до 1890 року;

d) гладкоствольна зброя, що призначена для мисливських чи спортивних цілей і не є «спеціально призначеною для військового використання» чи повністю автоматичного ведення вогню;

е) гладкоствольна зброя «спеціально призначена» для будь-чого з наведеного нижче:

1) забою свійських тварин;

2) транквілізації тварин;

3) сейсмічних випробувань;

4) відстрілу промислових снарядів; або

5) руйнування (підриву) саморобних вибухових пристроїв (IEDs - Improvised Explosive Devices).

Відповідно до ст. 9 Закону Україну «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, які складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об`єднань, і таки Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Окрім цього, згідно з положеннями ст. 11 вищевказаного Закону експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб`єктів господарювання, державних замовників у сфері оборони у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб`єктам, державним замовникам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Цією ж нормою закону визначено, зокрема, що основними завданнями експертизи в галузі державного експортного контролю є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Таким чином, експертиза в галузі державного експортного контролю, завданням якої є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, може буди проведено лише центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Перелік юридичних осіб, які мають повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю, відображений на сайті ДСЕК (https://www.dsecu.gov.ua/ua/poperednia-identifikacia-tovaru_perelik-uridicnih-osib).

СЛЕД Держмитслужби до вказаного переліку не входить.

Під час апеляційного розгляду досліджені посилання у мережі Інтернет, зазначені у висновку СЛЕД, які викладені іноземною мовою, і на першому сайті міститься фотознімок предмету, схожого на предмет, який пересилався ОСОБА_2 . Предмет датований 1870 роком. Третє посилання містить зображення предмету, схожому на предмет у першому посиланні, і переклад - артилерійський приціл італійської армії Другої світової війни «SAN GIORGIO PANENTE» № 1098. Іншої інформації на даному сайті немає, окрім даних про доставку до США, тощо.

Під час апеляційного розгляду опитаний експерт лабораторії СЛЕД Держмитслужби ОСОБА_10 , який пояснив, що має свідоцтво № 556 - на самостійне дослідження машин, механізмів, складових, виробничого обладнання, устаткування, побутових приладів, мікросхем комп`ютерної технічки та засобів зв`язку. По даній справі встановлювали ознаки товарів на належність до товарів військового призначення чи товарі подвійного використання. Ними було встановлено, що даний товар підпадає під ознаки товарів військового призначення. Це було визначено візуальним методом, шляхом використання засобів мережі Інтернет, застосовано порівняльний метод, у даному приладі наявна прицільна сітка, за рахунок якої можна було вираховувати відстань стрільби, робити поправки, похибки вносити. Мережа Інтернет - основний засіб інформації, оскільки даний прилад часі Другої світової війни, штучний предмет, дуже рідкий на даний час. Дослідження даного приладу відноситься до інженерно-технічної експертизи.

Наданий на дослідження предмет ідентифіковано як військовий артилерійський оптичний приціл часів Другої світової війни, який має ознаки оптичного збройового прицілу, який використовувався на гарматі, але до якої гармати він підходить, назвати не може, оскільки ті гармати використовувались під час Другої світової війни. Інформація була взята з мережі Інтернет, на що є посилання у висновку, і на цю інформацію він спирався. По одному посиланню - фірма, яка займалась оптикою і прицілами, не вказуючи, до яких гармат воно підходить. Він використовував саме інформацію з мережі Інтернет. Щоб довести зворотнє, відповідно до ст. 12 Закону України № 549 клієнт повинен був провести попередню ідентифікацію товарів, а також здійснення необхідних заходів, пов`язаних з отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач.

Наполягає, що цей об`єкт дослідження має ознаки товарів, оскільки містить військову прицільну сітку, за допомогою якої можна вирахувати відстань стрільби та робити поправки.

Обмеження було знято на стрілецьку зброю (більше 100 років), а не на приціли. Що таке бусоль, артилерійська бусоль, не може сказати.

Відповідаючи на запитання захисника, експерт вказав, що на період проведення дослідження та на даний час обіймав посаду головного державного інспектора-експерта. Свідоцтво видане Державною митною служби України, експертно-кваліфікаційною комісією. В його обов`язки входить проведення експертиз. Він не є судовим експертом. Проводить експертизу в межах митного оформлення. Наразі закінчує Ніжинський аграрний інститут, продовжує навчання. У вересні 2024 року на момент проведення експертного дослідження мав освіту - Київський електромеханічний технікум за спеціалізацією «Автоматизована система управління рухом на залізничному транспорті», станом на вересень 2024 року не було закінченої вищої освіти. Повна вища освіта не є обов`язковою вимогою для проведення експертиз. Він не є судовим експертом і не перебуває в Реєстрі судових експертів. Проводила дослідження експерт Марина Хлистова , яка на даний час перебуває у декретній відпустці. Вона - судовий експерт, але у них вона працювала звичайним експертом. Саме М.Хлистова надала інформацію, він звірив цю інформацію (перейшов на посилання, звіряв). Окрім цих трьох посилань, більше нічого не було знайдено. Даний предмет був у нього на дослідженні. Висновок складав інший експерт. Він особисто інформацію не шукав, йому була надана інформація, він її перевірив. Начальник управління після складання висновку перечитує висновок, перевіряє правильність віднесення товару до військового призначення.

20 років володіє вогнепальною зброєю. Предмети, які дають право відносити предмет до військового призначення, у технікумі не було. На даний момент він, не знає, чи використовується товар для військового призначення. Товар має ознаки товару військового призначення, про що і зазначено у висновку. В експертній установі вони проходили відповідне навчання. Фотознімку цього предмету на зброї немає. Навіть, якщо річ є вживаною, то все одно має бути дозвіл Держекспортконтролю.

Оцінюючи та аналізуючи зібрані у справі та досліджені під час апеляційного розгляду докази, слід дійти висновку, що митним органом беззаперечно не доведено обставини вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, а наявні у справі докази містять суперечності, які на даному етапі судового розгляду неможливо усунути, та не підтверджують безумовно пересилання ОСОБА_2 приладу, який належить до товарів військового призначення, на який необхідний дозвіл Держекспортконтролю України.

Окремо апеляційний суд звертає увагу, що 2 жовтня 2024 року митним органом направлено до СБУ повідомлення № 535 про кримінальне правопорушення за ст. 333 КК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесені. Однак, до матеріалів справи відповідні дані не долучені.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, те, щозбір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених як в оскаржуваній постанові, так і у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України.

Оскільки винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення за викладених у протоколі про правопорушення не доведена, а Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено рішення суду у разі недоведеності винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення.

Керуючись ст.529 МК України, ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Поновити строк захиснику Гончарову Михайлу Сергійовичу на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Гончарова Михайла Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 473 МК України, - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за порушення митних правил за ст. 473 МК України закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Вилучений оптичний прилад з маркуванням «6,5х105» - повернути ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А.Васильєва