Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №357/16322/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 357/16322/25

номер провадження 22-ц/824/11192/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року /суддя Цукуров В.П./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі його законного представника - ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року задоволено клопотання представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 та зупинено провадження у справі до закінчення перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідач фактично не перебуває в Збройних Силах України, а є зниклим безвісти, що виключає можливість застосування цієї норми. Зазначає, що слово "перебування" трактується як фактична присутність, а зниклий безвісти не може одночасно бути відсутнім і перебувати в ЗСУ. Також апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою застосування правила про обов`язкове зупинення провадження всупереч волі особи, на захист якої воно спрямоване, є проявом надмірного формалізму. Оскільки суд позбавлений можливості з`ясувати думку військовослужбовця, який зник безвісти, зупинення провадження є неправомірним.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, не виключений із списків особового складу військової частини та зник безвісти під час виконання бойового завдання, участь відповідача у судовому процесі є фізично неможливою, а розгляд справи без урахування цього факту порушуватиме його права. Наголошує, що суд першої інстанції правильно застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд, а суд позбавлений можливості з`ясувати думку військовослужбовця щодо продовження розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/16322/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

02 березня 2026 року представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтоване тим, що відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ, не виключений із списків особового складу військової частини та є зниклим безвісти під час виконання бойового завдання.

16 квітня 2026 року у підготовчому судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти зупинення провадження, зазначаючи, що справу можливо розглянути за відсутності відповідача.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року клопотання представника третьої особи задоволено, провадження у справі зупинено до закінчення перебування відповідача на військовій службі.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України про те, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан; пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України про те, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі; правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою належними доказами для зупинення провадження є документи, що містять інформацію про перебування особи на військовій службі, а ключовим при вирішенні питання про зупинення є воля військовослужбовця.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки відповідач ОСОБА_3 є військовослужбовцем, який зник безвісти під час виконання бойового завдання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та суд позбавлений можливості з`ясувати його думку щодо продовження розгляду справи, наявні підстави для зупинення провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що застосування правила про обов`язкове зупинення провадження, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, всупереч волі особи, на захист якої воно спрямоване, є проявом надмірного формалізму (п. 110). Такий підхід перетворює процесуальну гарантію на перешкоду в доступі до правосуддя, призводить до невиправданого затягування розгляду справи та порушує право на судовий розгляд упродовж розумного строку, що несумісно із завданнями судочинства та стандартами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 110). Цей підхід зберігає чинність доти, доки військовослужбовець - сторона у справі чи третя особа з самостійними вимогами - не повідомить суд про бажання скористатися гарантією зупинення провадження, наданою зазначеним процесуальним приписом (п. 111).

Водночас, у даній справі відповідач ОСОБА_3 є зниклим безвісти, суд першої інстанції вірно вказував на те, що у судовому порядку він ані померлим, ані безвісно відсутнім не оголошений, факт його смерті судом не встановлений.

Отже, зупинення провадження саме з підстав того, що він перебуває у складі Збройних Сил України, саме в даному випадку, є неправильним, оскільки відповідач рахується зниклим безвісти.

І хоч і зниклий безвісти рахується в списках ЗСУ, оскільки його виключення зі списків передбачено за певних умов, застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до особи, яка зникла безвісти, є неправильним тлумаченням норми, оскільки ця норма передбачає зупинення провадження саме у зв`язку з перебуванням особи на військовій службі - неможливістю реалізувати свої права на захист, а не у зв`язку з її зникненням безвісти. Факт зникнення безвісти не може бути підставою для зупинення провадження, передбаченою статтею 251 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на даному етапі розгляду справи позивач фактично пред`явила позов до особи, правовий статус якої є невизначеним. Відповідно до статей 43, 46 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою виключно за рішенням суду в порядку окремого провадження. Такі рішення мають юридичне значення для встановлення обсягу цивільних прав та обов`язків особи, а також визначають можливість участі такої особи у цивільних правовідносинах. Оскільки відповідач ОСОБА_3 не визнаний безвісно відсутнім і не оголошений померлим у встановленому законом порядку, його цивільна процесуальна правоздатність не припинена. Водночас, з огляду на об`єктивну неможливість встановити його місцезнаходження, подальший розгляд справи за його відсутності без визначення його статусу унеможливлює повне та всебічне з`ясування обставин справи та створює ризик порушення прав як позивача, так і самого відповідача. За таких обставин суду першої інстанції слід вирішити питання про подальший розгляд справи з урахуванням необхідності визначення статусу відповідача в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, а не зупиняти провадження у справі, за клопотанням третьої особи, фактично на невизначений термін.

Таким чином, апеляційний суд скасовує ухвалу суду саме з підстав, викладених у постанові, тому апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року - скасувати.

У клопотанні представника третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 та зупиненні провадження у справі до закінчення перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань - відмовити.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: