Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №372/3071/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 372/3071/25

номер провадження 22-ц/824/12069/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2026 року /суддя Шевченко І.І./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв`язку з невиконанням умов договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв`язку з невиконанням умов договору.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2026 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до закінчення перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань. /а.с. 155-157/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідач під час підготовчого засідання визнав позовні вимоги і лише заперечував проти подвійного стягнення, а тому суду нічого не заважає прийняти заочне рішення. Зазначає, що довідка військової частини від 25 вересня 2025 року, на яку послався суд, є застарілою та не підтверджує актуального перебування відповідача на військовій службі станом на 04 травня 2026 року. Крім того, апелянт вказує на суперечності у доказах щодо військової частини, у якій проходить службу відповідач (ВЧ НОМЕР_1 у заяві відповідача та ВЧ НОМЕР_2 у довідці), які суд не усунув та не надав їм оцінки. Апелянт наголошує, що зупинення провадження на невизначений строк порушує його право на розгляд справи у розумний строк, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а поведінка відповідача має ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки клопотання про зупинення подано лише після того, як справа перейшла до стадії активного розгляду, хоча відповідач перебуває на військовій службі з 2023 року. Отже, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав мотивованої відповіді на його доводи, чим порушив вимоги статті 263 ЦПК України.

Відповідач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронний кабінет, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 372/3071/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення подвійного розміру завдатку та додаткових платежів у зв`язку з невиконанням умов договору.

04 травня 2026 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням на військовій службі. На підтвердження зазначених обставин відповідач надав витяг з наказу № 100 від 30 березня 2023 року командира ВЧ НОМЕР_1 та довідку ВЧ НОМЕР_2 від 25 вересня 2025 року.

Представник позивача адвокат Чаруха Р.Р. заперечував проти зупинення провадження, зазначаючи, що відповідач під час підготовчого засідання визнав позовні вимоги і лише заперечував проти подвійного стягнення, а тому суду нічого не заважає прийняти заочне рішення.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2026 року клопотання відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до закінчення перебування відповідача на військовій службі.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України про те, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан; пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України про те, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі; правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою належними доказами для зупинення провадження є військовий квиток, накази командира військової частини, довідки, що містять інформацію про перебування особи на військовій службі.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що оскільки відповідач проходить військову службу в період дії воєнного стану, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином актуальність доказів перебування відповідача на військовій службі, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 дійшла висновку, що упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом зазначених норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець перебуває на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження перебування на військовій службі відповідач надав довідку військової частини НОМЕР_2 від 25 вересня 2025 року, яка містить інформацію про те, що ОСОБА_3 проходить військову службу у вказаній військовій частині. Наявність зазначеної довідки є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, оскільки обов`язок суду зупинити провадження у зв`язку з перебуванням сторони на військовій службі кореспондує з наявністю належних доказів, що підтверджують цей факт.

Щодо доводів апелянта про те, що довідка військової частини від 25 вересня 2025 року є застарілою та не підтверджує актуального перебування відповідача на військовій службі станом на 04 травня 2026 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі. Закон не встановлює строку дії довідки військової частини як доказу перебування особи на військовій службі. Наявність довідки військової частини, виданої у встановленому порядку, є належним доказом перебування особи на військовій службі до моменту її звільнення або зміни обставин.

Апелянт не надав суду доказів того, що відповідач був звільнений з військової служби або що його перебування на військовій службі припинилося з інших підстав. За відсутності таких доказів у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що відповідач не перебуває на військовій службі на момент постановлення ухвали.

Щодо суперечностей у доказах щодо військової частини (ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 ), колегія суддів зазначає, що вказані розбіжності не є суттєвими, оскільки обидва документи підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі. Крім того, різне позначення військових частин може бути пов`язане з організаційно-штатними заходами або переведенням військовослужбовця до іншого підрозділу. Суд першої інстанції обґрунтовано не надав оцінки цим розбіжностям, оскільки вони не впливають на факт перебування відповідача на військовій службі.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідач під час підготовчого засідання визнав позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов (повністю або частково) на будь-якій стадії провадження у справі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав позовні вимоги лише частково, заперечуючи проти стягнення подвійного розміру завдатку. Визнання позову в певній частині не є безумовною підставою для відмови у зупиненні провадження, оскільки питання зупинення провадження регулюється спеціальними нормами ЦПК України (статті 251, 253 ЦПК України), які мають пріоритетне застосування.

Щодо доводів апелянта про те, що зупинення провадження на невизначений строк порушує його право на розгляд справи у розумний строк, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі. Після припинення перебування на військовій службі відповідач або позивач не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі відповідно до статті 254 ЦПК України.

Таким чином, оскільки наявність довідки військової частини є достатньою підставою для зупинення провадження, а апелянтом не надано доказів звільнення відповідача з військової служби або зміни обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, підстави для скасування ухвали відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: