Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №367/13046/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ

Справа №367/13046/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/7746/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Карабази Н.Ф. 08 січня 2026 року у м. Ірпінь,

у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2021 року у розмірі 74 276,41 грн, що складається із: заборгованість за тілом кредиту - 62 764,42 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 11 511,99 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 березня 2021 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту.

15 березня 2021 року відповідач підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн.; тип кредитної карти: Картка «Універсальна GOLD»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних: 40,8%; кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60 %.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії - 08/23, тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості у зв`язку з чим станом на 12 жовтня 2025 року має заборгованість 74 276 грн 41 коп, в тому числі 62 764 грн 42 коп - заборгованість за тілом кредиту та 11 511 грн 99 коп - заборгованість за простроченими відсотками.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 січня 2026 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що доводи позивача щодо видачі кредиту в розмірі 75000грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , типу Універсальна GOLD, строком дії - 08/23, розміру нарахованих сум заборгованості по договору від 15 березня 2021 року не підтверджені жодними належними доказами. До того ж, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є доказом наявності заборгованості. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів укладання кредитного договору з кредитним лімітом в розмірі 75 000 грн, фактичної заборгованості відповідача матеріали справи не містять. Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту будь-яких коштів. З огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилось із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк», його представником подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що 15 березня 2021 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту.

Посилається на те, що безпосередньо в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15 березня 2021 року, підписаній відповідачем, зазначено основні умови кредитування.

Позивач звертає увагу, що підписанням заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 15 березня 2021 року без - будь яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

Крім того, відповідач не заперечував факт отримання картки та факт видачі кредитних коштів.

Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не надав оцінки усім доказам у справі, а саме: виписці по рахунку та розрахунку заборгованості, які надавались позивачем до суду першої інстанції на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами.

Вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши порушення норм матеріального права. Суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків (безоплатно).

Посилається на те, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами (в тому числі щодо нарахування та сплати %), вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.

Вказує, що нарахування заборгованості з відсотками, що здійснювалося банком після підписання заяви від 15 березня 2021 року, цілком відповідає тим умовам, що викладені в ній.

Крім того, відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 08/23, тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку (додається до позовної заяви). Зазначені обставини підтверджуються як випискою, яка додавалася до позовної заяви так і довідкою про видані картки відповідачу, копію якої надаємо до апеляційної скарги та просимо долучити до матеріалів справи, та надати їй належну оцінку з метою винесення об`єктивного та законного рішення.

Вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 не може бути застосований, оскільки дана справа не є ідентичною справі, на основі якої Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, а отже застосування даного правового висновку є неможливим.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 08 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати.

Узагальнені доводи, заперечення учасників справи та процесуальні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Мартинюк М.Р. в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд повно з`ясував усі фактичні обставини справи та дослідив і надав належну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Одночасно з поданням апеляційної скарги до такої долучено документи, які не надано під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме:

- довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 ;

- довідку про видані ОСОБА_1 кредитні картки.

Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо прийняття документів, вказує на таке.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України).

Частиною 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас, апеляційний суд враховує, єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18, що вказує на усталеність судової практики з цього питання.

А відтак, колегія суддів вважає, що надані стороною позивача додаткові докази, за своєю правовою природою не є новим доказом та лише додатково свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що містить відомості про тип кредиту, строк кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту. (а.с. 28-37)

В матеріалах справи наявна копія паспорту споживчого кредиту від 15 березня 2021 року, із застереженням про чинність та актуальність інформації до 30 березня 2021 року. Вказаний паспорт споживчого кредиту містить підпис відповідача. (а.с. 38-41)

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 12 жовтня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за простроченим тілом кредиту становить 62764,428 грн, за простроченими відсотками становить 11511,99 грн. (а.с.17-21)

Із виписки по рахунку відповідача за договором за період з 01 квітня 2021 року по 21 жовтня 2025 року вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість в загальному розмірі 74 276,61 грн. (а.с. 22-27)

Також представником позивача до позовної заяви долучено копію паспорту ОСОБА_1 , копію статуту банку, копію витягу з державного реєстру банків АТ КБ «ПриватБанк». (а.с. 11-14)

Застосовані норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 12 цього Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/2018/16-ц, від 17 квітня 2025 року у справі № 280/1099/19, вказував на те, що виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року, справа № 381/1647/21.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що 15 березня 2021 року ОСОБА_1 в електронній формі підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», де чітко зафіксовано базові умови кредитування та, зокрема, процентна ставка.

В п. 4 заяви містить інформація, що Умови та Правила надання банківських послуг на дату приєднання та підписання їх клієнтом (розміщено https://privatbank.ua/terms).

Окрім цього, відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту від 15 березня 2021 року, який містить інформацію про реальну відсоткову ставку та загальну вартість кредиту, яка надається споживачу до укладення договору. Підпис відповідача на цих документах підтверджує, що вона була ознайомлена та погодилася з усіма умовами договору, зокрема й щодо розміру відсотків.

Колегія суддів зазначає, що відсутність безпосередньо в тексті самої заяви про приєднання деталізованих відомостей про конкретний номер картки, її тип та точний розмір відсоткової ставки не є підставою для відмови в позові, оскільки наявність та розмір кредитного зобов`язання повністю підтверджуються іншими наявними у справі первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та усталеної практики Верховного Суду банківська виписка по рахунку є належним первинним бухгалтерським документом, який фіксує рух коштів, підтверджує факт проведення господарських операцій та відображає динаміку заборгованості.

Долучена банком виписка по рахунку за період з 01 квітня 2021 року по 12 жовтня 2025 року оцінена у сукупності з довідкою про видані картки та довідкою про ліміти, беззаперечно підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 було видано платіжну картку № НОМЕР_1 типу «Універсальна GOLD» із відновлювальною кредитною лінією.

З виписки вбачається, що відповідач активно користувалася наданими їй кредитними коштами (здійснювала покупки, знімала готівку) та регулярно, протягом кількох років, вносила кошти для часткового погашення заборгованості й сплати нарахованих відсотків.

Такі дії позичальника за правилами ч. 2 ст. 205 ЦК України є конклюдентними діями, які свідчать про фактичне прийняття кредитної картки, користування відкритим рахунком та визнання зобов`язань за укладеним договором у повному обсязі. Позичальник не міг би здійснювати регулярні платежі на погашення кредиту, якого вона не отримувала чи з умовами якого не була згодна.

Окрім цього з наданого банком розрахунку та довідок вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося банком виключно в межах строку дії платіжної картки - до серпня 2023 року (08/23), що повністю відповідає визначеному строку кредитування. Після закінчення строку дії картки у серпні 2023 року нарахування договірних відсотків банком було припинено, а подальший розрахунок містить лише фіксацію вже утвореного боргу.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що застосовані банком у розрахунку щомісячні ставки у розмірі 1,7% та 3,4% не були передбачені умовами договору, а тому заборгованість за відсотками є недоведеною, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підписана ОСОБА_1 . Заява про приєднання у сукупності з Паспортом споживчого кредиту визначає базову відсоткову ставку за вказаним кредитним продуктом на рівні 40,8% річних. Зазначена ставка є граничним (максимальним) розміром плати за користування кредитними коштами, погодженим сторонами при укладенні договору.

Здійснюючи щомісячне нарахування відсотків за фактом користування кредитним лімітом, фінансова установа правомірно виходила з розрахунку місячного еквіваленту погодженої річної ставки.

Колегія суддів зауважує, що нарахування передбачених договором відсотків повністю відповідає змісту договірних зобов`язань, відображає стандартний період кредитування та не виходить за межі погоджених сторонами тарифів.

Оцінюючи динаміку нарахування відсотків, колегія суддів встановила, що банк у певні періоди правомірно відходив від стандартної ставки виключно в бік її зменшення на користь клієнта, що спростовує висновок місцевого суду про неузгодженість умов кредитування.

Так, у зв`язку з початком повномасштабної агресії проти України, з метою підтримки позичальників АТ КБ «ПриватБанк» запровадив загальнодоступні «кредитні канікули» для користувачів кредитних карток, що відображено у наданих суду розрахунках:

у період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року банком було встановлено пільгову відсоткову ставку у розмірі 0%, тобто плата за користування кредитом за цей місяць взагалі не нараховувалася;

у період з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року в межах дії кредитного пом`якшення банком було застосовано пільгову відсоткову ставку у розмірі 1,7% на місяць, тобто є вдвічі меншою, ніж стандартна договірна ставка.

Зазначені дії фінансової установи щодо добровільного зниження фінансового навантаження на споживача в односторонньому порядку не свідчать про зміну узгоджених істотних умов договору чи про нарахування непередбачених платежів. Такі дії повністю відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

Починаючи з 01 вересня 2022 року, після завершення дії програми «кредитних канікул», банк повернувся до застосування стандартної відсоткової ставки у розмірі 3,4% на місяць (40,8% річних), тобто саме тієї ставки, яка була первинно погоджена та підписана ОСОБА_1 у Заяві про приєднання від 15 березня 2021 року.

За таких обставин, встановивши факт укладення договору, відкриття рахунку, надання відповідачу кредиту та активного користування ним, що підтверджується діями позичальника у вигляді зняття коштів та часткового їх повернення, суд першої інстанції не мав жодних правових підстав для відмови у стягненні процентів за користування кредитом.

Уся заборгованість за відсотками у сумі 11 511,99 грн була нарахована банком виключно після підписання Заяви від 15 березня 2021 року, й у відповідності до її умов та в межах строку дії картки до серпня 2023 року. Оскільки наданий банком розрахунок повністю кореспондується з первинною випискою, а наявність боргу та правильність його обчислення не були спростовані відповідачем шляхом надання власного контррозрахунку, висновок місцевого суду про необґрунтованість позову є помилковим, а сума відсотків разом із тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача на користь банку в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки факт користування рахунком, отримання грошових коштів та наявність заборгованості повністю доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 січня 2026 року підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Розподіл судових витрат.

В порядку визначеному ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 6056 грн. (2422,40+3633,60)

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 січня 2026 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2021 року у розмірі 74 276 гривень 41 копійок, що складається із 62 764 гривень 42 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 11 511 гривень 99 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на відшкодування сплаченого судового збору 6056 грн.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук