Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №369/12757/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/12757/23

номер провадження 22-ц/824/6996/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року /суддя Пінкевич Н.С./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку користування майном, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку користування майном.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 369/11420/25. /а.с. 172-175/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на порушення судом першої інстанції вимог частини 3 статті 210 ЦПК України. Зокрема, зазначав, що ухвалою суду від 22 травня 2024 року у даній справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали справа перебувала на стадії розгляду по суті. Згідно з частиною 3 статті 210 ЦПК України, на цій стадії провадження може бути зупинено виключно з підстав, передбачених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 ЦПК України. Натомість суд зупинив провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, що є неприпустимим. Крім того, апелянт зазначав про відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, оскільки предметом цього позову є захист вже набутих речових прав (усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку користування), а не підстави набуття цього права. Апелянт підкреслював, що позивач набула право власності на підставі чинного договору дарування від 18 грудня 2021 року, а справа № 369/11420/25 стосується лише питання дійсності цього договору. Також апелянт звертав увагу, що у даній квартирі на законних підставах зареєстрована малолітня донька позивача, яка до цього часу не може користуватися своїм правом на житло.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подала, про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформована належним чином, через електронну пошту.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/12757/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку користування майном.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року у справі № 369/12757/23 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали справа перебувала на стадії розгляду по суті.

07 січня 2026 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 369/11420/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири від 18 грудня 2021 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року клопотання відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 369/11420/25.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, посилаючись на наявність іншої справи № 369/11420/25, від вирішення якої, на думку суду, залежить розгляд цієї справи, а також статтею 253 ЦПК України.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи до набрання законної сили рішенням у справі № 369/11420/25.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 3 статті 210 ЦПК України, є обґрунтованими.

Відповідно до частини 3 статті 210 ЦПК України, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті провадження у справі може бути зупинено виключно з підстав, передбачених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального або адміністративного судочинства.

Згідно з пунктами 1-3 частини 1 статті 251 ЦПК України, підставами для зупинення провадження є:

1)

смерть або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) неможливість залучення до участі у справі іншого співвідповідача, залучення якого є обов`язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

На момент постановлення оскаржуваної ухвали (07 січня 2026 року) справа перебувала на стадії розгляду по суті. Відповідно до імперативних вимог частини 3 статті 210 ЦПК України, на цій стадії провадження може бути зупинено виключно з підстав, передбачених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 ЦПК України.

Пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України (наявність іншої справи) до цього переліку не входить. Отже, суд першої інстанції застосував норму процесуального права, яка не підлягала застосуванню на стадії розгляду справи по суті, що є порушенням норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що для зупинення провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд повинен встановити наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного цивільного суду від 12 червня 2024 року у справі № 761/24855/23, від 14 лютого 2024 року у справі № 584/35/22, об`єктивна неможливість розгляду справи має місце у випадках, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, у зв`язку з неможливістю самостійно надати оцінку іншим доказам у справі, а не у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що встановлюються іншим судом.

Суд першої інстанції не навів достатніх мотивів та не надав належної оцінки доказам, які вже наявні в матеріалах справи, зокрема договору дарування квартири від 18 грудня 2021 року, свідоцтву про право власності, відомостям про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивача. Наявність іншої справи № 369/11420/25 про визнання недійсним договору дарування сама по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки предметом позову у даній справі є захист вже набутих речових прав (усунення перешкод у користуванні майном, вселення та встановлення порядку користування), а не підстави набуття цього права. Суд може самостійно надати оцінку наявним доказам та вирішити спір по суті.

Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, неправильно застосував норми процесуального права (частину 3 статті 210, пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України), що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини 6 статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасовує таку ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо підстави для її постановлення були відсутні.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 665, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 січня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: