Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №377/1309/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026року м. Київ

Справа № 377/1309/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12241/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області про зупинення провадження, постановлену під головуванням судді Бабич Н.С. 06 травня 2026 року в м. Славутич,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 відсотків від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 06 травня 2026 року клопотання представника третьої особи Міністерства оборони України ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі - задоволено.

Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вирішуючи клопотання представника Міністерства оборони України суд виходив з того, що відповідач перебуваючи на військовій службі в ході виконання обов`язку щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісти. В той же час вимоги закону чітко визначають обов`язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони на військовій службі. А тому суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд вказав на те, що норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Суд не погодився з доводами позивача про те, що зупинення провадження у справі на невизначений строк (до моменту зміни статусу відповідача) позбавляє дитину матеріальної підтримки та забезпечення належного рівня життя дитини, з огляду на те, що у зв`язку із наявністю у відповідача, який є військовослужбовцем, статусу безвісти зниклої особи, члени його сім`ї, зокрема дитина, син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого позивач просить стягнути аліменти з відповідача, має право на відповідне соціальне забезпечення відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не суперечитиме інтересам дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Не погодилась з вказаною ухвалою позивач, нею подано апеляційну скаргу, в якій вона посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та порушує права та законні інтереси позивача та малолітньої дитини.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що спір стосується стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Згідно з практикою Верховного Суду, зупинення провадження у справах щодо стягнення аліментів у зв`язку з перебуванням відповідача у Збройних Силах України не є безумовним. Зупинення розгляду такої справи фактично позбавляє дитину гарантованого державою права на утримання.

Суд першої інстанції не врахував той факт, що набуття статусу військовослужбовця у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, а також статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не припиняє цивільну правоздатність та обов`язок батька утримувати неповнолітню дитину. Зупинення провадження у справі на невизначений строк позбавляє дитину матеріальної підтримки та забезпечення належного рівня життя дитини.

Суд першої інстанції просто проігнорував з невідомих причин статтю 3 Конвенції ООН Про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, яка наголошує на неприпустимості порушення прав та законних інтересів дитини. Європейський Суд з прав людини у справі «М.С. проти України» встановив, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється їхнім інтересам. А зупинення провадження у справі на невизначений строк створює загрозу залишення дитини без засобів для існування на роки, що є кричущим порушенням прав дитини.

Окрім цього вказує, що за військовослужбовцем, який зник безвісти зберігаються виплати грошового забезпечення, з якого закон дозволяє стягнення аліментів.

Враховуючи зазначене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, його представником Стеценком О.Г. вказано, що зупинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.

У зв`язку з чим вважає, що районний суд дійшов законного рішення, оскільки норма закону покладає на нього безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До позову долучено в копіях: картка платника податків та паспорт позивача, свідоцтво про народження ОСОБА_5 , свідоцтво про одруження (а.с.6-10).

З довідки Корюківської сільської ради Чернігівської області № 724/05-08 від 25 грудня 2025 року, наданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27)

Згідно зі сповіщенням № 3 від 31 березня 2023 солдат ОСОБА_2 , 1993 року народження, старший стрілець третього відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону прийнятий на військову службу 16 вересня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, 16 січня 2023 року в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області зник безвісти (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20231018-1146 від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , внесений до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 28 серпня 2023 року. (т. 1 а.с 5)

З довідки Пенсійного фонду України від 08 січня 2026 року вбачається, що станом на 08 січня 2026 року ОСОБА_1 не перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги і придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (правом на пільгу скористався ОСОБА_3 - батько військовослужбовця, який вважається зниклим безвісти). (т.1 а.с. 57)

12 лютого 2026 року Міністерство оборони України у своїх поясненнях просило про зупинення провадження у даній справі до моменту зміни статусу ОСОБА_2 - зниклого безвісти військовослужбовця.

Свою вимогу про зупинення третя особа обґрунтувала тим, що відповідачем у справі є ОСОБА_2 , який з огляду на вимоги частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», наразі має статус зниклого безвісти військовослужбовця, тому його права та інтереси, а також його майно підлягають захисту до моменту припинення його розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення його померлим відповідно до законодавства. Нормами Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, передбачено, що виключення із списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки: осіб, визнаних у встановленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошених померлими- з дня набрання законної сили рішенням суду. Оскільки відповідач на даний час перебуває у списках особового складу військової частини, то є підстави відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України зупинити провадження у справі. (т.1 а.с.66-70).

З довідки, про грошове забезпечення та відрахування за січень 2025-грудень 2025 р., виданої військовою частиною НОМЕР_1 03 квітня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_2 здійснюється нарахування грошового забезпечення. Окремою графою зазначено про здійснення перерахування коштів на СКР ОСОБА_1 щомісячно, загальний розмір якого за вказаний період становить 482 484,94 грн (т.1 а.с.211).

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка про доходи №2037 8707 0000 6027, видана пенсіонеру ОСОБА_1 , відповідно до якої вона перебуває на обліку як отримувач пенсії у разі втрати годувальника, за період з січня 2025 року по грудень 2025 року отримала пенсії на суму 35 830,00 грн (т.1 а.с.215).

Застосовані норми права.

В силу ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Разом з цим за змістом положень статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

В Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який було затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", та який діє до цього часу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч.ч.1, 5 ст. 4 ЦПК України).

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 10 ЦПК України).

Положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (Avotins v. Latvia) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274)..

Так, ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення ЄСПЛ від 03 жовтня 2018 року у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13, § 6, 7).

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зробила правовий висновок, що зазначені норми права (ст. 251 ЦПК України) забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд (п.п.75,76).

Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами (п.п.97-101).

Ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду визначила саме волю військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (пункт 112 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, від 30 червня 2026 року у справі № 699/1569/25 вказав на те, що зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Це пов`язано з тим, що право на судовий захист є фундаментом сучасного конституційного ладу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що її предметом є стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Відповідач у справі ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який має статус зниклий без вісті при виконанні бойового завдання, про що 28 серпня 2023 року внесені відповідні дані до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

В порядку визначеному Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», з моменту внесення даних про особу до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, така особа користується всіма правами, визначеними Конституцією та законами України, а її цивільна правоздатність не припиняється. У зв`язку з цим пред`явлення позову до такої особи не суперечить вимогам чинного законодавства.

Поряд з цим правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, рівності, змагальності, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Принципи рівності і змагальності передбачають, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положення п. 2 ч.1 статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

У справі, що переглядається відповідач є військовослужбовцем і має статус зниклий без вісті при виконанні бойового завдання. Вказана обставина унеможливлює здійснення повідомлення відповідача, забезпечення йому можливості ознайомлення з пред`явленими до нього позовними вимогами та доказами, висловлення його позиції та/або представлення його інтересів представником, що ставить його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Аотже відповідач об`єктивно позбавлений можливості брати активну участь у судовому процесі. Вказане у свою чергу ставить під сумнів ухвалення судового рішення з додержанням вимог процесуального закону та норм міжнародного права.

Дотримання приписів статті 251 ЦПК України не вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.

Урахувавши наведені обставини, а також те, що приписи п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан та покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про доцільність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Доводи позивача щодо неврахування та порушення прав дитини також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Виходячи з положень за зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення і, як вбачається з наявних в матеріалах справи даних позивач отримує відповідну частину грошового забезпечення відповідача та інші соціальні виплати. Таким чином державою забезпечено право членам сім`ї військовослужбовця, що зник без вісті, до яких віднесено, зокрема, дітей. Це право реалізовано позивачем, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій справі зупинення провадження не порушує прав малолітньої дитини, так як воно забезпечено державою.

З огляду на це, висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у справі відповідає вимогам процесуального закону, судовій практиці Верховного Суду та ЄСПЛ, і не суперечить інтересам дитини.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду щодо зупинення провадження у справі, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як таку що постановлена з додержанням норм процесуального права без змін.

Керуючись ст. ст.,374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 06 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук