Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №369/21928/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/21928/25

номер провадження № 22-ц/824/11092/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року /суддя Пінкевич Н.С./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. /а.с. 98-100/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права без урахування особливостей справи про розірвання шлюбу. Зазначає, що справа є малозначною та не потребує особистої участі сторін, відповідач має представника, який бере участь у справі, а зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу фактично призводить до примусового збереження шлюбу всупереч волі позивача, що порушує статтю 51 Конституції України, статті 24, 56 Сімейного кодексу України, статті 8, 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Також апелянт зазначає, що зупинення провадження порушує майнові права позивачки, оскільки будь-яке майно, придбане під час шлюбу, презюмується як спільна сумісна власність подружжя.

Представник відповідача адвокат Деняк В.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка є імперативною нормою, та врахував належні докази перебування відповідача на військовій службі. Наголошує, що наявність представника не є перешкодою для зупинення провадження, оскільки закон не ставить можливість зупинення в залежність від цього, а зупинення провадження є виключно процесуальним заходом і не змінює сімейного статусу сторін.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/21928/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

10 квітня 2026 року у судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі. На підтвердження зазначених обставин надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 10 березня 2026 року, військовий квиток та посвідчення офіцера.

Представник позивача заперечував проти зупинення провадження, зазначаючи, що участь відповідача може бути забезпечена через представника, а зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу призведе до примусового збереження шлюбу всупереч волі позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року клопотання представника відповідача задоволено, провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України про те, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан; пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України про те, що провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони на військовій службі; правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22, згідно з якою за наявності належних доказів проходження військової служби суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки відповідач перебуває на військовій службі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України без урахування особливостей справи про розірвання шлюбу, є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має представника - адвоката Деняк В.І., яка бере участь у справі та може забезпечити захист його інтересів, що свідчить про можливість розгляду справи без зупинення провадження.

Особливого значення при вирішенні питання про зупинення провадження, набуває той факт, що предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Статтею 24 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, а примушування до їх збереження є порушенням права на свободу та особисту недоторканність.

Зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу на невизначений строк (до припинення перебування відповідача на військовій службі) фактично позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на припинення шлюбних відносин у розумний строк, що порушує її право на повагу до приватного та сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також право на шлюб, гарантоване статтею 12 Конвенції. Європейський суд з прав людини у справі «В. К. проти Хорватії» (2012 р.) зазначив, що неспроможність національних органів провести процес розірвання шлюбу ефективно та залишення заявника у стані тривалої невизначеності становить необґрунтоване обмеження його права на шлюб.

Коли інтереси відповідача представляє адвокат, суд не зобов`язаний переривати розгляд.

Хоча стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок суду зупинити провадження у разі перебування сторони у складі ЗСУ, судова практика (зокрема й позиція Верховного Суду) вказує: факт надання представницької допомоги, особливо адвокатом, який здійснює активні процесуальні дії, є підставою для висновку про відсутність перешкод для реалізації права на захист (постанова ВС від 13 березня 2025 року у справі №557/1226/23).

Відповідач, який має змогу подати клопотання через адвоката, забезпечує реалізацію своїх процесуальних прав. Відтак, відсутні об`єктивні підстави для відтермінування розгляду. Такий підхід є правозастосовчим компромісом між формальним змістом норми статті 251 ЦПК України та конституційними принципами доступу до правосуддя, розумності строків розгляду справ і заборони зловживання процесуальними правами.

Шлюб в Україні ґрунтується на добровільній згоді чоловіка та жінки (ст. 24 Сімейного кодексу України). Якщо така згода на подальше перебування у шлюбі відсутня хоча б в однієї сторони, суд повинен констатувати неможливість подальшого спільного життя.

Відтак зупинення провадження у такій категорії справ, обмежує позивача-ініціатора у праві на розгляд справи у розумний строк. Закон дозволяє лише обмежене відтермінування - строк на примирення

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав. Зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу на невизначений строк суперечить цьому завданню та порушує право позивача на розгляд справи у розумний строк, гарантоване статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, 665, 60 грн стягуються з відповідача на користь апелянта.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каращука Юрія Ігоровича - задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_3 /РНОКПП НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_3 / 665, 60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: