Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №670/438/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 670/438/25

Провадження № 22-ц/820/1247/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

за участю представника позивачки – адвоката Карвана О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Віньковецької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування рішень Нетечинецької сільської ради, стягнення моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника - адвоката Карвана Олександра Миколайовича на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року (суддя Голуб О.Є.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Віньковецької селищної ради про визнання недійсними та скасування рішень Нетечинської сільської ради №8-33/2014 від 08.08.2014 та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що 08.08.2014 рішеннями Нетечинецької сільської ради (правонаступником якої являється Віньковецька селищна рада) № 8-33/2014 та 5-33/2014 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження суміжних меж, всупереч ст. 198 ЗК України, та у невідповідності до законодавчої бази України, на яку посилається виробник технічної документації.

Вважала такі рішення органу місцевого самоврядування протиправними, такими що порушують її права як суміжного землевласника.

Вказувала, що неправомірними діями відповідача їй було завдано і немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначилися на негативних змінах у її житті: негативні переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи, обурення, побоювання щодо збереження свого майна. Вона пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, чим заподіяно їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10000,00 грн. Зазначає, що шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із втратою свого майна, що в свою чергу призвело до розладу її здоров`я та необхідності витрачатися на лікування.

Звертаючись до суду, просила суд визнати недійсними та скасувати рішення Нетечинецької сільської ради (правонаступником якої являється Віньковецька селищна рада) від 08.08.2014 № 8-33/2014 та від 08.08.2014 № 5-33/2014, та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2025 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається порушення судом норм процесуального та матеріального права. Вважає, що наявні усі підстави для задоволення позову.

Звертає увагу суду на порушення відповідачами прав позивачки, а саме захопленням її приміщення, що не дає можливості їй користуватися ним, оскільки його використовує ОСОБА_2 , руйнуючи його ящиками та деревами, що ростуть впритул до приміщення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Віньковецької селищної ради зазначає, що апеляційна скарга не містить посилання на норми матеріального права, які нібито порушив суд, тому апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Зауважує, що орган місцевого самоврядування не проводить експертизи проєкту землеустрою, оскільки надання земельної ділянки у власність є завершальним етапом визначеної процедури приватизації земельних ділянок, тому вважають, що рішення Нетечинецької сільської ради від 08.08.2014 № 8/33/2014, 5-33/2014 є законними актами індивідуальної дії та їх виконано шляхом розроблення проектів землеустрою. Вважає, що позивачем не обґрунтовано, які порушення закону були допущені при прийнятті спірного рішення Нетечинецької сільської ради на надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, в чому саме полягало порушення, а також не надано доказів на підтвердження цих обставин. Звертає увагу суду, що із змісту Інструкції «Про встановлення меж земельних ділянок в натурі», на яку посилається позивачка, не вимагається обов`язку погодження меж з суміжниками. Такого обов`язку не вимагає і стаття 198 Земельного кодексу України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджено факту неодноразового звернення третіх осіб до сільської ради, не заслуговують на увагу та спростовується мотивувальною частиною самого рішення суду першої інстанції.

27.04.2026 до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Карван О.М., в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що судом не було взято до уваги, що 08.08.2014 рішеннями Нетечинської сільської ради № 8-33/2014, 5-33/2014 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження суміжних меж, всупереч ст. 198 ЗК України, та у невідповідності до законодавчої бази України, на яку посилається виробник технічної документації.

Зауважує, що оригінал акта, на який посилається сільська рада в своїх рішеннях не існує, тобто приватизація зазначеної землі була незаконною.

Вказує, що будівля, яка належить позивачці на праві приватної власності, частково захоплена ОСОБА_2 , як і частина земельної ділянки, де знаходиться криниця, але дані споруди не зазначені в технічній документації.

Стверджує, що спірними рішеннями було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без погодження суміжних меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з попередніми землекористувачами.

Звертає увагу на ухвалу Верховного суду України від 09.10.2024 у справі № 670/729/22, в якій зазначено стосовно здійснення перешкод з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 у користуванні позивачки своєю власністю.

Відзив на дану апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Карван О.М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 оспорює рішення Нетечинецької сільської ради від 08.08.2014 № 8-33/2014 про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок без погодження межі по АДРЕСА_1 із ОСОБА_4 , спадкоємцями ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які безпідставно відмовляються від підпису протоколу погодження меж. (а.с. 27). А також просить визнати недійсним та скасувати рішення Нетечинецької сільської ради № 5-33/2014 від 08.08.2014 про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості по АДРЕСА_1 без погодження межі із спадкоємцями ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які безпідставно відмовляються від підпису протоколу погодження меж. (а.с. 112).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

З аналізу наведеного слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18 (пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц, провадження №14-376цс18, (пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, провадження №14-448цс19 (пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17, провадження №14-46цс20 (пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20, провадження №12-31гс22).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2019 року у справі №642/6181/16-ц).

Разом з тим, судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як належних співвідповідачів, що унеможливлює правильне вирішення спору. Хоча вони є безпосередніми учасниками спірних відносин, і рішення у даній справі впливає на їх права та інтереси.

Правове становище ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб, має юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін у справі (в даному випадку відповідачів), і третя особа не набуває прав та обов`язків відповідача.

Правильно вирішити спір про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без їх участі як належних співвідповідачів неможливо.

Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд в силу своїх повноважень, передбачених ст. ст. 367, 374 ЦПК України, вказаних порушень усунути не може, так як спір між належними сторонами попередньо повинен розглядатись судом першої інстанції.

З огляду на те, що позивачка пред`явила позов не до усіх належних відповідачів, а ухвалене рішення у справі впливає на права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Карвана Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай