Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №685/10/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/10/26

Провадження № 22-ц/820/1426/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року, суддя Бурлак Г.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 41533,64 грн заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказало, що 01.06.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №R01.981.77955.

02.12.2020 між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладено договір факторингу №18/89, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_3 за вищезазначеним кредитним договором в сумі 44113,64 грн, з яких 44067,51 грн заборгованості за основною сумою боргу, 46,13 грн заборгованість за процентами.

Відповідач своє зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем за кредитним договором №R01.981.77955 від 01.06.2017 станом на 30.11.2025 становила 41533,64 грн.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №R01.981.77955 від 01.06.2017 в сумі 41533,64 грн та 3028 грн судового збору.

Суд, провівши оцінку доказів, наданих позивачем, визнав їх достатніми для підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві. В той же час суд звернув увагу на те, що на спростування наданих позивачем доказів відповідач не надав інших об`єктивних даних.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування скарги відповідач зазначив, що позивачем не доведено обставин щодо укладення кредитного договору та фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, відсутні докази на підтвердження сплати позивачем, як новим кредитором, коштів первісному кредитору. Також вказав на пропуск позивачем строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказало, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів, беззаперечно підписавши їх умови. Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо неперерахування йому коштів за кредитним договором. Між попереднім та новим кредитором належним чином укладено договір факторингу та підписано реєстр боржників, тому посилання відповідача на відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача є необґрунтованим.

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 01.06.2017 між ПАТ «Ідея Банк» (в подальшому змінено на АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_3 укладено угоду про параметри кредитування №R01.981.77955/1 до кредитного договору №R01.981.77955 від 01.06.2017, відповідно до умов якої останньому надано кредит на поточні потреби в сумі 67092 грн шляхом перерахування на поточний рахунок НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,0300% річних (графік щомісячних платежів за кредитним договором передбачений п. 5 угоди, щомісячні внески сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_2 ).

Як вбачається зі змісту ордеру-розпорядженням №1 ПАТ «Ідея Банк» від 01.06.2017, ОСОБА_3 було видано кредит в розмірі 67092 грн.

Згідно з даними виписки по рахунку, станом на 02.12.2020, за період з 10.07.2017 по 09.10.2020 відповідач на погашення кредиту сплатив 23039,08 грн.

02.12.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення богів» укладено договір факторингу №12/89, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення богів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_3 за кредитним договором №R01.981.77955 від 01.06.2017.

На виконання умов договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення богів» перерахувало на користь АТ «Ідея Банк» розмір гарантійного внеску в сумі 200000 грн та суму фінансування за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу №12/89 від 02.12.2020 в розмірі 8360000 грн, згідно з платіжними дорученнями від 22.10.2020 та 03.12.2020.

За проведеним позивачем розрахунком та випискою за рахунком заборгованість відповідача за кредитним договором №R01.981.77955 від 01.06.2017 становила 41533,64 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 між ОСОБА_3 та первісним кредитором, ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту, за умовами якого 01.06.2017 ОСОБА_3 отримав 67092 грн кредиту.

ОСОБА_3 частково сплачував кредитну заборгованість, що підтверджено випискою з його банківського рахунку в АТ «Ідея Банк».

Посилання відповідача на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо укладення кредитного договору з ПАТ «Ідея Банк», фактичного отримання кредитних коштів, сплати вартості відступлення права вимоги, переходу відповідних вимог від АТ «Ідея Банк» до позивача колегія суддів відхиляє. Справа містить докази як на підтвердження обставин щодо перерахування коштів ОСОБА_3 , так і сплати за договором факторингу, а також підписання сторонами факторингу відповідного реєстру, на підставі якого права вимоги до ОСОБА_3 на загальну суму 44113,64 грн були відступлені АТ «Ідея Банк» новому кредитору, ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідної заяви відповідач, яким був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, до суду першої не подавав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта