Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №675/1165/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1165/25

Провадження № 22-ц/820/1217/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В. Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю представника позивача,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року, суддя Янішевська О.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВА» про стягнення грошових коштів за договорами оренди землі та розірвання договорів оренди землі,

встановив:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СТОВ «СЛАВА» про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань та 3% річних, які виникли у зв`язку із несплатою орендної плати за договором оренди землі від 24 грудня 2008 року в сумі 24505,37 грн, за договором оренди землі від 21 січня 2009 року в сумі 19124,63 грн, за договором оренди землі від 22 серпня 2016 року в сумі 29418,02 грн, розірвання вказаних договорів оренди землі, стягнення судових витрат у справі.

В обґрунтування позову зазначила, що 24 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВА» було укладено типовий договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,0833 га, строком на 20 років, з орендною платою в розмірі 512,80 грн в рік. Вказаний договір був зареєстрований в Ізяславському відділі ХРФДПЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 01 лютого 2010 року, №041078400057.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2018 року, право власності на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6822180400:05:018:0090, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_1

21 січня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ «СЛАВА» було укладено типовий договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 2,6652 га, строком на 20 років, з орендною платою в розмірі 512,80 грн в рік. Зазначений типовий договір оренди землі зареєстровано в Ізяславському відділі ХРФДПЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27 січня 2010 року за № 041078400005.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2018 року, право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,6652 га, кадастровий номер 6822180400:05:031:0150 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_1

22 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВА» було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка, загальною площею 1,3446 га, кадастровий номер 6822180400:05:018:0262, строком на 15 років, з орендною платою 2607 грн. Право оренди за вказаним договором зареєстровано у державному реєстрі земель 04 серпня 2017 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2018 року, право власності на вищевказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 в порядку спадкування також перейшло до ОСОБА_1 .

З моменту одержання у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами 6822180400:05:018:0090, 6822180400:05:031:0150, 6822180400:05:018:0262 в порядку спадкування, ОСОБА_1 не отримувала орендної плати від СТОВ «Слава», що є істотним порушенням укладених договорів оренди та є підставою для розірвання цих договорів.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині свого рішення суд послався на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо повідомлення позивачем відповідача про зміну власника земельних ділянок, які перебувають в оренді в СТОВ «СЛАВА».

Суд відхилив як доказ письмову заяву ОСОБА_1 до СТОВ «СЛАВА» щодо розірвання договорів оренди, оскільки відповідний доказ було подано з порушенням процесуального порядку його подання. Зокрема, ні в позовній заяві, ні під час підготовчого провадження сторона позивача не повідомляла про можливе звернення ОСОБА_1 до СТОВ «СЛАВА», а клопотання про долучення доказів надійшло до суду після участі в судовому засіданні самої ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що СТОВ «СЛАВА» було достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 є новим власником трьох орендованих підприємством ділянок, на підтвердження чого нею було надано суду письмову заяву від 2018 року з резолюцією бухгалтера ТОВ «СЛАВА» щодо розірвання договорів оренди землі. Зазначила, що СТОВ «СЛАВА» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2017 рік, відтак позовні вимоги сформовані за період, починаючи з 2018 року, що також підтверджується поясненнями відповідача, який зазначає, що орендну плату за 2015, 2016 роки було виплачено попереднім власникам.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що 24 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВА» укладено типовий договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,0833 га, право власності на яку підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №817840.

21 січня 2009 року між ОСОБА_3 та СТОВ «СЛАВА» укладено типовий договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,6652 га, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №817851.

22 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та СТОВ «СЛАВА» укладено договір оренди земельної ділянки без номеру загальною площею 1,3446 га, кадастровий номер 6822180400:05:018:0262.

Пунктами 5 вказаних договорів визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 17093,33 грн, 17093,30 грн та 52140 грн, відповідно.

Пунктами 8 вказаних договорів визначено строк дії - 20 років, у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою; 20 років у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою; 15 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 3% - у грошовій формі в розмірі 512,80 грн або в натуральній формі: с.-г. продукція та послуги на вказану суму з окремою домовленістю з орендодавцем (п. 9 договору); орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 3% - у грошовій формі в розмірі 512,80 грн або в натуральній формі: с.-г. продукція та послуги на вказану суму з окремою домовленістю з орендодавцем (п. 9 договору); орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що у гривневому еквіваленті становить 2607 грн.

Відповідно до п. 10 договорів, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, що зазначено в абз. 2 п. 10 договорів від 24 грудня 2008 року та від 21 січня 2009 року.

Орендна плата вноситься у такі строки: щорічно до 31 грудня поточного року (п. 11 договору), як зазначено у договорах від 24 грудня 2008 року та від 21 січня 2009 року.

Пунктом 11 договору від 22 серпня 2016 року визначено, що орендна плата вноситься один раз на рік одним платежем на пізніше 31 грудня поточного року; конкретна дата платежу визначається на розсуд орендаря.

Згідно з п. 13 договорів, розмір орендної плати переглядається один раз на рік.

Пунктом 14 договорів визначено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.п. 36, 38 договорів дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з повідомлення відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №1302/281-25 від 09 червня 2025 року, договір оренди від 24 грудня 2008 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею договорів оренди землі за №041075400057 від 01 лютого 2010 року. Договір оренди від 21 січня 2009 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею договорів оренди землі за №0410754000005 від 27 січня 2010 року. Договір оренди від 22 серпня 2016 року зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею договорів оренди землі» за №041075400056 від 01 лютого 2010 року.

Видатковими касовими ордерами та платіжними відомостями за відповідний період підтверджено виплати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендної плати за земельні ділянки, які перебувають в оренді по 2016 рік включно.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 липня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822180400:05:018:0090, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0833 га, та 6822180400:05:018:0262, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3446 га.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 липня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822180400:05:031:0150, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,66552 га.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17 (провадження №61-12745сво18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень.

Законом України від 06 вересня 2012 року №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01 січня 2013 року, ЗК України було доповнено статтею 148-1.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №146/350/20 (провадження №61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі №341/245/19 (провадження №61-215св21).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі суд, належно дослідивши докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 148-1 ЗК України, після отримання земельних ділянок, які перебувають в оренді СТОВ «СЛАВА» у власність в порядку спадкування, не звернулася до орендаря з повідомленням про прийняття нею спадщини та про перехід до неї прав та обов`язків за договорами оренди, що призвело до неможливості СТОВ «СЛАВА» налагодити виплату орендної плати новому орендарю.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що нею було повідомлено СТОВ «СЛАВА» в 2018 році про необхідність розірвання договорів оренди земельної ділянки колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки СТОВ «СЛАВА» отримання відповідної заяви заперечило. При цьому, в даній заяві не відображено жодної інформації, яка б могла достовірно підтвердити отримання СТОВ «СЛАВА» цієї заяви.

Крім того, вказана заява не містить даних, які повинні бути зазначені згідно з вимогами частини третьої статті 148-1 ЗК України, яка була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відтак її не можна розцінювати як повідомлення орендаря про перехід права власності на об`єкт оренди до нового орендодавця.

Судом першої інстанції було правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай