Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №602/559/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/559/26Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А.

Провадження № 33/817/474/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

з участю: захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Старцуна М.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Старцуна М.І. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 16 травня 2026 року о 07 годині 20 хвилин ОСОБА_1 в м. Ланівці, по вул. Залізнична, 28 Кременецького району Тернопільської області, керував транспортним засобом марки DACIA-LOGAN н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком № 11 у Лановецькому КНП “Лановецька міська рада”, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 с. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Старцун М.І. вважає вказану постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ОСОБА_1 перебував у дворі приватного будинку в якому проживає, а тому в розумінні Правил дорожнього руху він не був учасником дорожнього руху.

Вказує, що працівники патрульної поліції не зупиняли ОСОБА_1 , останній здійснив маневр автомобілем заднім ходом на відстань близько 50 см. для звільнення місця з метою заїзду у двір іншого автомобіля та вийшов з автомобіля, після чого поліцейський гукнув ОСОБА_1 , щоб той підійшов до нього, що ОСОБА_1 і зробив.

Зазначає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводив один поліцейський, а протокол про адміністративне правопорушення складав інший поліцейський.

Звертає увагу, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводився з використанням спеціальних технічних засобів, який на місці не був ідентифікований, а відповідно втрачена можливість його ідентифікувати за наявності сертифікату відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларації про відповідність та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, (до матеріалів справи долучено документи на спеціальний технічний засіб, проте він не ідентифікований на місці огляду на стан сп`яніння), окрім цього, результат огляду на місці не зафіксовано на паперових та електронних носіях не роздруковувались і не долучались до квитанції (результат) огляду.

Вказує, що відсутні докази того, що заклад охорони здоров`я, в якому проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння включений в перелік закладів, яким надається таке право, а також лікар, який проводив огляд на стан сп`яніння пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Разом з тим зазначає, що відсутні докази, що підтверджують факт того, що складався акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, були проведенні відповідні дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі.

Просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 року про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Старцуна М.І., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 р. та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №667266 від 16 травня 2026 року, 16 травня 2026 року о 07 годині 20 хвилин ОСОБА_1 в м. Ланівці, по вул. Залізнична, 28 Кременецького району Тернопільської області, керував транспортним засобом марки DACIA-LOGAN, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком № 11 у Лановецькому КНП “Лановецька міська рада”, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 с. 130 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки DACIA-LOGAN, н.з. НОМЕР_1 , здаючи назад у дворі приватного домоволодіння. У ході спілкування з працівниками патрульної поліції останній спочатку категорично заперечував керування транспортним засобом, проте пізніше озвучив, що здавав назад, щоб заїхати у двір. Після цього працівниками патрульної поліції було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та запропоновано водію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній після певних вагань погодився. Після проведення огляду з результатом ОСОБА_1 не був згідний, після цього медичний огляд було проведено у закладі охорони здоров`я, а саме КНП “Лановецька міська лікарня”, де результат огляду також виявився позитивний (1,044%), про що було складено відповідний висновок лікарем, який проводив огляд.

Апеляційний суд критично оцінює доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки з фактичних даних, що містяться у відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, відеореєстратора, встановленого на службовому автомобілі, вбачається, що ОСОБА_1 первісно заперечував обставини керування ним транспортним засобом, однак пізніше визнав їх, а також двоє свідків підтвердили, що саме останній здійснював рух транспортним засобом.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Що стосується місця керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, незалежно від того, де воно здійснюється тягне за собою встановлену законом відповідальність, а подвір`я приватного будинку також відносить до “інших місць призначених для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів” у розумінні ч.1 ст.14 Закону України “Про дорожній рух”.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводив один поліцейський, а протокол про адміністративне правопорушення інший поліцейський, апеляційний суд відхиляє, оскільки це жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази, що підтверджують факт того, що складався акт медичного огляду на підставі якого видано висновок також є непереконливим, оскільки зі змісту положень пунктів 15-19 Інструкції № 1452 та пункту 13 Порядку слідує, що акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. На підставі зазначеного акту складається висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння за встановленою формою, у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

З наведеного вище убачається, що до протоколу додається примірник висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, який видається поліцейському, і що зазначений висновок є достатнім доказом щодо перебування водія у стані алкогольного сп`яніння без додаткового його підтвердження Актом медичного огляду.

Доводи сторони захисту, що відсутні докази того, що, заклад охорони здоров`я, в якому проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння включений в перелік закладів яким надано право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, а також те, що лікар не пройшов тематичне оцінювання відхиляються апеляційним судом, як необґрунтовані, оскільки чинним законодавством не передбачено, що такі докази мають в обов`язковому порядку додаватись до протоколу про адміністративне правопорушення.

Окрім цього, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що КНП “Лановецька міська лікарня” не включено до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, а також у тому, що лікар, який провів медичний огляд не пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством, як це передбачено п.2 Розділу ІІІ Інструкції № 1452.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Старцуна М.І. залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 15 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя