Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №596/1138/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1138/25Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.

Провадження № 22-ц/817/819/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря — Хоміцької С.О.

та представника АТ КБ “Приват Банк” - Істамової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 596/1138/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Назаренко Яна Володимирівна, на заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року, повний текст якого складено 08 грудня 2025 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2025 року АТ КБ “Приват Банк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.03.2021 року у розмірі 156573.95 грн, що складається із: 134631.58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21942.37 грн - заборгованість за простроченими відсотками та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заяви посилаються на те, що з метою отримання банківських послуг відповідачка підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 24.03.2021 та Паспорт споживчого кредиту, тим самим між сторонами був укладений кредитний договір. Відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт до 50000 гривень. В процесі користування ліміт було збільшено до 150000 грн.

На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 01/25, тип - Універсальна, що підтверджується випискою по рахунку.

Після отримання карточки відповідачка отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. У процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 27.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 156573,95 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту — 134631,58 грн та заборгованості за простроченими відсотками — 21942,372 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Дашко В.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 24.03.2021 у розмірі 156573,95 грн, яка складається з наступного: 134631,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21942,37 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2422,40 грн сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Я.В. просить скасувати заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги лише в межах тіла кредиту.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що відсутні докази укладання кредитного договору саме у наданій позивачем редакції. На сайті АТ КБ «ПриватБанк» відсоткова ставка мигала, як “0,1% річних” і саме на таких умовах ОСОБА_1 мала намір отримати кредит, а через складність самих документів (кредитного договору), не мала змогу усвідомлювати умови договору такими, якими їх розумів позивач.

Також просять звернути увагу на те, що війна в Україні стала критичною, непереборною обставиною, через яку відповідачка не змогла оплатити кредит.

Позовні вимоги визнають лише в сумі тіла кредиту без відсотків.

Представник АТ КБ “Приват Банк” - Деркач О.Р. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Я.В., у якому зазначила, що враховуючи, що сума заборгованість у розмірі 134631,58 грн визнається ОСОБА_1 , тому така в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Також визнання ОСОБА_1 факту отримання кредитних коштів підтверджує факт укладення кредитного договору, який був власноручно підписаний нею 24.03.2021 року.

З огляду на викладене, із заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.03.2021 вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, а саме: розміру заборгованості по кредиту, розміру відсоткової ставки, договірного списання коштів за рахунок кредитного ліміту та інших умов.

Підсумовуючи, слід зазначити, що відповідачці ОСОБА_1 було достеменно відомо як про відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 36 %, так і про порядок погашення кредитної заборгованості, починаючи з 24.03.2021 року.

Доказів визнання вказаного Договору недійсним ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції не надано.

03.08.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Я.В. подала через систему “Електронний суд” клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної до слухання 04 серпня 2026 року, у зв`язку із перебуванням відповідачки за межами міста через робочу поїздку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, повторну неявку відповідача по справі, аналізуючи причину відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання.

Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк “Приват Банк” - Істамова І.В., у судовому засіданні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Я.В. не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ КБ “Приват Банк” - Істамової І.В., проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 16.08.2022 року відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту (а.с.73-77).

24.03.2021 року відповідачка підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови: 1.2. Тип кредиту: відновлювана кредитна лінія, сума/ліміт кредиту: розмір кредитного ліміту не перевищує: 50000 грн для карт «Універсальна», 75000 грн. для карт «Універсальна Gold»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; Процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % - для карт Універсальна, 40,8 % - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки - фіксована. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00 %.

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачкою ОСОБА_1 підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України" про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 користувалася кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року відповідачка є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Згідно з п. 2.1.1.3.5. Договору Сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка ОСОБА_1 станом на 27.07.2025 року має заборгованість 156573,95 грн, яка складається з: 134631,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21942,37 грн - заборгованість за простроченими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами факт укладення кредитного договору, невиконання його умов відповідачем, а також розмір боргу, правильність якого відповідачем неоспорено.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не в повній мірі погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України, частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 24.03.2021 року (зворот а.с. 16-28) та виписки за кредитним договором за період 01.04.2021 по 12.07.2025 року (зворот а.с. 28-62) посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», що особисто підписана відповідачем 24.03.2021 та за своїм змістом складає договір кредиту.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Надана позивачем заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку хоча і підписана відповідачем особисто містить пропозиції про укладення кредитного договору на різних умовах у залежності від виду кредитної карти: «Універсальна», «Універсальна Gold», що не може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов встановлених для кредитної картки « Універсальна» як це зазначено у позові.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України докази на підтвердження того, що відповідачу була видана кредитна картка «Універсальна» або «Універсальна Gold» матеріали справи містять.

У постанові Великої Палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: «З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем зазначених у позові умов договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо.

Крім того, паспорт споживчого кредиту від 16.08.2022 року, підписаний відповідачем, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, в тому числі щодо сплати відсотків.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Тому, колегія суддів вважає, що хоча у АТ КБ «ПриватБанк» і було право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, проте на яких умовах, тобто в залежності від виду кредитної картки: “Універсальної” чи “Універсальної” Gold”, відповідно чи під 42,0% чи 40,8% суду невідомо, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, яка відповідачу була видана кредитна карта.

Посилання представника позивача в позовній заяві на те, що відповідач отримала платіжний інструмент кредитну картку “Універсальну”, що підтверджується випискою по рахунку, колегія вважає надуманими, оскільки виписка по рахунку не містить типу картки, а також розмір відсотків, під які був наданий кредит (а.с. 28, зворот, - 61).

Також колегією суддів береться до уваги те, що в апеляційні скарзі ОСОБА_1 визнає позовні вимоги в межах тіла кредиту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Колегія суддів вважає, що недоведені обставини справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, тому дійшов помилкового висновку в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, в зв`язку з чим апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Назаренко Я.В. підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції в даній частині підлягає скасуванню та ухваленні у даній частині нового, яким відмовити у задоволені позовних вимог АТ КБ “Приват Банк” до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду першої інстанції позовної заяви позивач сплатив 2422,4 грн судового збору, а його вимоги підлягають задоволенню на 85,99 %. Отже, позивач має право на компенсацію сплаченого ним судового збору в сумі 2083,02 грн (2422,4 х 85,99 %).

За подання до суду апеляційної скарги відповідач сплатила 3633,6 грн судового збору, а її вимоги підлягають задоволенню на 17,01 %, тому вона має право на компенсацію сплаченого нею судового збору в сумі 509,07 грн (3633,6 х 14,01 %).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

За таких умов ОСОБА_1 зобов`язана компенсувати АТ КБ “Приват Банк” судовий збір в сумі 1464,95 грн (2083,02 — 509,07).

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Назаренко Яна Володимирівна задовольнити частково.

Заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені вказаних позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, відмовити.

В решті - рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк” (ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д) 1464,95 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 серпня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома