Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №607/7382/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7382/25Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/776/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В. у цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.10.2018 року у розмірі 12790,30 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 30.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30.10.2018 року.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, зарезервував та відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановив ліміт використання кредиту у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач не дотримується умов договору, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами. Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором станом на 03.02.2025 року становить 12790,30 грн, яку банк класифікував як “загальний залишок заборгованості за тілом кредиту”.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.03.2026 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту «Monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування при наданні банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, оскільки відповідач підписав анкету-заяву, де є відповідні обов`язки щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

На думку позивача, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Однак, відповідач свої зобов`язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав.

Зазначає, що доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку за кредитним договором матеріали справи не містять та не відображені в рішенні суду. Відповідач ніяких доказів на спростування наявності боргу і розміру заборгованості не надав, що є його процесуальним обов`язком.

У зв`язку із викладеним просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відзиву зводяться до того, АТ «Універсал Банк» не довело погодження відповідачем Умов і правил обслуговування та Тарифів саме в тій редакції, на підставі якої банком здійснено нарахування заборгованості. Відповідач зазначає, що розміщені на вебсайті банку Умови та Тарифи мають мінливий характер, можуть змінюватися банком в односторонньому порядку, а матеріали справи не містять підписаного ним примірника відповідних документів із визначенням конкретної процентної ставки та інших умов кредитування.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, відповідач вважає, що підписання анкети-заяви саме по собі не підтверджує погодження всіх умов кредитування, викладених в інших документах.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Як вбачається із анкети-заяви від 30.10.2018 року до договору про надання банківських послуг, відповідач просив позивача відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, визначену у мобільному додатку. Зазначену анкету заяву підписано відповідачем 30.10.2018 року.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг.

Зазначена анкета-заява, яку надав позивач, не містить строки здійснення періодичних платежів, які встановлені сторонами, процентну ставка, яка обумовлена сторонами та буде застосовуватись за кредитом.

Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить анкетні дані, контактну інформацію, та не містить даних про істотні умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги.

Також в анкеті-заяві зазначено: «засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем 03dz499c5999f6384c4372d27ae2011b65f9875f8765e43ed9c4957b97fc65bc16, що буде використовуватися удосконалений електронний підпис (УЕП) у мобільному додатку для засвідчення його дій Також зазначено, що ОСОБА_1 визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначне юридичні наслідки з власноручним підписом на документах на паперових носіях. Також підтверджує, що всі наступні правочини (у т.ч.підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятись ним з використанням простого електронного підпису.

До матеріалів справи позивачем долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, чинна редакція яких затверджена протоколом правління №41 від 10.10.2018.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 «Основні положення», Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

Згідно з п.п. 4.1 п.4 розділу ІІ «Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток», ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому договорі та відповідному додатку до нього. Підпункт 4.2 п.4 зазначеного розділу передбачає, що ліміт до використання розраховується та встановлюється банком виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом використання каналів дистанційного обслуговування.

Також, в матеріалах справи містяться додатки паспорт споживчого кредиту картки monobank, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, який також відповідачем не підписаний.

Як вбачається з таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (п.11.2) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в ньому зазначено дати платежів з 20.05.2018 по 31.05.2019, проценти за користування кредитом 235,1 грн.

Однак, доказів про те, що зазначені документи підписані ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Як вбачається із довідки про розмір встановленого кредитного ліміту АТ «Універсал банк», 30.10.2018 року ОСОБА_1 в АТ «Універсалбанк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні шляхом підписання анкети-заяви до договору. Розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку № НОМЕР_1 становить 15000 грн.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за укладеним між АТ «Універсал банк» та відповідачем договором від 30.10.2018 року. Станом на 03.02.2025 року відповідач має заборгованість у розмірі 12790,30 грн, яка є загальним залишком заборгованості за тілом кредиту.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту надання відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Суд зазначив, що підписана відповідачем анкета-заява від 30 жовтня 2018 року не містить погодженого розміру кредитного ліміту, процентної ставки, строків та порядку здійснення платежів, а долучені банком Умови і правила обслуговування та паспорт споживчого кредиту відповідачем не підписані. Крім того, наданий банком розрахунок заборгованості суд не визнав належним доказом фактичного отримання та використання кредитних коштів, оскільки він складений самим позивачем та не підтверджений первинними документами, зокрема випискою з особового рахунку відповідача. За відсутності таких доказів суд дійшов висновку про недоведеність фактичної видачі кредиту та, відповідно, відсутність правових підстав для стягнення заявленої заборгованості

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_1 30.10.2018 року підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank».

Вказана Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться копія паспорта відповідача, його фото, які скопійовані та надані до анкети.

Також у Анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов Договору. У Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг вказано, що підписавши анкету заяву позичальник підтверджує факт передачі йому другого примірника Анкети-заяви, платіжної картки (Mоnobank) та тарифів.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не надано первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача чи видачу йому коштів за кредитним договором, а також розміру заборгованості за ним.

Розрахунок заборгованості, на який посилається представник позивача, не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

З наданого розрахунку заборгованості неможливо встановити факт отримання та користування відповідачем кредитними коштами, що призвело до утворення простроченої заборгованості.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо розміру нарахованої суми заборгованості не підтверджені належними доказами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , оскільки будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять.

Крім того, долучені до позовної заяви копії паспорта споживчого кредиту «Картка monobank» та Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» відповідачем не підписані.

Твердження апелянта про те, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 30.10.2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, умови якого банком були виконані, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки належних та допустимих доказів фактичної видачі відповідачу кредиту і погодження умов кредитування матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що боржник не подав доказів на спростування наявності боргу та розміру заборгованості, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для задоволення даного позову, який не підтверджений належними та допустимими доказами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №755/460/24, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Більше того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку позивача, який є банківської установою та в якого, відповідно, повинні зберігатися первинні документи щодо видачі кредитних коштів та виписка з особового рахунку клієнта, однак вказані докази стороною позивача не долучено.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин і переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.