Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №602/644/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/644/26 Головуючий у 1-й інстанції Наумчук В.А.

Провадження № 33/817/475/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Радосюк О.І., розглянувши, матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності,адвоката Радосюк О.І. на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 13 червня 2026 року о 16 год 01 хв в м. Ланівці по вул. Робітнича, буд. 3, Кременецького району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом марки BISWIFT, без д.н.з, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, ARLH-0143, результат огляду позитивний 1,99 проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Від подальшого керування відсторонений. Тим самим, ОСОБА_1 порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Радосюк О.І. вважає, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 р. винесена з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує, що встановленню наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння та проведенню огляду на стан сп`яніння має передувати законна зупинка транспортного засобу працівниками поліції.

На думку апелянта, працівниками поліції безпідставно було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , що, на його переконання, підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом. При цьому жодного порушення Правил дорожнього руху, яке могло б бути підставою для зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не допущено.

Захисник також звертає увагу на те, що в рапорті працівника поліції не зазначено жодної причини зупинки транспортного засобу. Крім того, працівники поліції також не повідомили ОСОБА_1 про підстави для такої зупинки.

Крім того, захисник зазначає про відсутність постанови про вчинення Рикуном ?.?. адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За таких обставин апелянт вважає, що після незаконної зупинки транспортного засобу всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини захисник вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

На думку апелянта, внаслідок порушення працівниками поліції права особи на свободу пересування та незаконної зупинки транспортного засобу без визначених законом підстав докази, отримані посадовими особами поліції під час подальшого оформлення матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , не можуть бути визнані допустимими.

Просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Радосюк О.І., яка підтримала подану апеляцію і з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 692082 від 13.06.2026, 13 червня 2026 року о 16 год 01 хв в м. Ланівці по вул. Робітнича, буд. 3, Кременецького району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом марки BISWIFT, без д.н.з, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, ARLH-0143, результат огляду позитивний 1,99 проміле. Водій з результатом згідний. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Від подальшого керування відсторонений.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать його підпис, пояснень чи зауважень щодо протоколу не надано.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції та відеореєстратора з автомобіля патрульної поліції.

Оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівників патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що у місці, дату та час, вказані у протоколі, ОСОБА_1 керував зазначеним у протоколі транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції. На відео не зафіксовано того, що поліцейський повідомив водію причину зупинки. При цьому, на відео не відображено і того, щоб ОСОБА_1 висловлював заперечення чи свою незгоду щодо законності його зупинки. У подальшому, у зв`язку з виявленими ознаками стану алкогольного сп`яніння, зокрема, запахом алкоголю з порожнини рота, поліцейський запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що водій погодився. Результат огляду із застосуванням спеціального технічного засобу позитивний (1,99%), про що повідомлено водію. Останній погодився з результатом огляду та відмовився на пропозицію поліцейського проїхати у найближчий заклад охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що не було підстав для зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання законності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими як і законність дій поліцейських при цьому не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння та законністю його результатів.

При цьому, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством захисником чи особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності, не оскаржувалися.

Крім того, доводи захисника про зупинення поліцейськими ОСОБА_1 без законних підстав були предметом детального дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р №1452/735 та “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду” затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Радосюк О.І. залишити без задоволення, а постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 р. щодо ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя