Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №461/5291/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5291/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлюк О.В.

Провадження № 22-ц/811/1071/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Копняк С. М.,

суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

секретар судового засідання – Якимчук Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» (далі – ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 10 грудня 2024 року на офіційну електронну адресу ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2» вона надіслала заяву з проханням надати їй для ознайомлення медичну карту її померлої бабці по материнській лінії, ОСОБА_2 , яка була здана 26 січня 2020 року до поліклінічного відділення комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева», розташованого за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 28, з подальшою можливістю виготовлення витягів, копій (фотокопій) з її матеріалів. Станом на 01 липня 2025 року відповідач не надав письмової відповіді щодо результатів розгляду вказаної заяви від 10 грудня 2024 року про ознайомлення з матеріалами медичної карти померлої ОСОБА_2 . А тому, нездійснення відповідачем розгляду зазначеної заяви і невиконання її прохальної частини створює перешкоди у реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством прав та інтересів позивачки. Вважає, що така бездіяльність ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2» суперечить вимогам чинного законодавства, порушує її конституційне право на звернення, право на отримання інформації і підлягає оскарженню в судовому порядку.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в березні 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що при ухваленні рішення судом не враховано норми як ЦК України, так і Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», в частині доступу зацікавлених осіб до медичної документації пацієнтів, зокрема, у разі смерті останнього. Судом допущено порушення норм Закону України «Про інформацію». Вважає необґрунтованими висновки суду також в частині того, що позов подано нею до «неналежного» відповідача, адже про таке дізналася лише з тексту оскарженого рішення, що позбавило її можливості замінити неналежного відповідача на належного, адже таке право може бути реалізовано лише на стадії підготовчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.

Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду їх заяви та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Згідно статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

За приписами статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно частин першої та третьої статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Аналізуючи наведені норми права, Верховний Суд в постановах, зокрема, від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19; від 22 травня 2019 року в справі № 676/5955/18 виклав правовий висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 зазначено, що:

«[…]Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 757/43355/16-ц).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права, філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19».

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2026 року в справі № 608/2043/24, від 12 березня 2026 року в справі № 466/1349/23, від 06 травня 25026 року в справі № 461/3618/24, від 20 травня 2026 року в справі № 127/38538/24.

У справі, що переглядається, позов пред`явлено до ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2», який не є юридичною особою, та не може бути відповідачем у цій справі за пред`явленими позовними вимогами. Наведене підтверджується інформацією з ЄДРЮОтаФОП, а також статутом КНП «Львівське ТМО 2» та положенням про ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2», з якою убачається, що ВП «Лікарня Князя Лева» КНП «Львівське ТМО 2» є відокремленими структурним підрозділом КНП «Львівське ТМО 2», який виконує функції, покладені на нього наказами підприємства та вказаним положенням, без права юридичної особи.

При цьому наданим позивачу правом подати клопотання про заміну неналежного відповідача належним, останній в суді першої інстанції не скористався, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання про залучення належного відповідача на стадії апеляційного провадження.

Встановивши такі обставини суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті, та в ухваленому за результатами її розгляду по суті спору рішенні дійшов взаємовиключних та взаємосуперечливих висновків про те, що у задоволенні позов належить відмовити у зв`язку із його безпідставністю та недоведеністю, а також у зв`язку із тим, що такий пред`явлений до неналежного відповідача, адже за наведеного вище провадження у справі підлягало закриттю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Оскільки провадження у справі підлягало закриттю судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги по суті спору колегією суддів не оцінюються.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що закриття провадження у справі із зазначених вище підстав не позбавляє можливості позивача на звернення в суд з позовом до належного відповідача.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження в справі (крім випадків, якщо провадження в справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачка звільнене від сплати судового збору ухвалою Галицького районного суду м. Львова 23 липня 2025 року, а при поданні апеляційної скарги сплату судового збору позивачкою ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 березня 2026 року було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 377, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Лікарня Князя Лева» комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: О. М. Ванівський

Р. П. Цяцяк