Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №317/1198/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/1198/26 Головуючий в 1 інст. Каряка Д.О.

Провадження № 33/807/882/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В :

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин.

21 лютого 2026 року, о 14.00 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шевченка, 100 в с-щі Кушугум Запорізького району Запорізької області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису - бодікамера № 5, тим самим ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм діючого національного та міжнародного права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що поліцейський порушив Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 р № 1026, оскільки до протоколу долучений відеозапис, який складається із декількох самостійних окремих відеозаписів, зміст яких не містить жодних відомостей про особу, яка його здійснила та особу, відносно якої складений адміністративний матеріал.

Крім того, з наведеного відеозапису неможливо встановити хронологію події, що мала місце 21 лютого 2026 року в селищі Кушугум Запорізької області.

Вважає, що акт огляду на стан сп`яніння від 21 лютого 2026 року, який долучений до справи, є неналежним доказом, оскільки діючим законодавством не передбачено його складання у випадку не проведення фактичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу. Акт не повинен містити порожніх граф та не передбачає форми «відмовився».

Посилається на порушення працівниками поліції ст. 27 Конституції України, оскільки події, викладені в протоколі, відбулися під час дії повітряної тривоги, а тому поліцейські не мали право розпочинати будь-які дії, повинні були зупинити їх проведення, а продовжити лише після закінчення повітряної тривоги, що не було ними дотримано.

Наголошує, що судом не прийнято до уваги його клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , покази якого містяться в матеріалах справи, натомість даний свідок не зазначений в протоколі. При цьому, за показами даного свідка водій авто «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_1 виконував неадекватні маневри на дорозі. Вважає, що покази даного свідка могли суттєво вплинути на позицію суду при ухваленні рішення в справі, а тому задля з`ясування обставин щодо його знаходження в автомобілі «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_1 та керуванням вказаним автомобілем іншою особою було скеровано до суду дане клопотання.

Стверджує, що в матеріалах справи, окрім показів ОСОБА_2 , який не був безпосередньої допитаний судом не має жодних доказів щодо керування ним транспортним засобом.

Просить викликати та допитати свідка ОСОБА_2 , постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 травня 2026 року скасувати, а провадження по справі закрити.

Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Виходячи зі змісту клопотання, як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови ОСОБА_1 посилається на те, що він є військовослужбовцем, участі під час розгляду справи не приймав, а зі змістом оскаржуваної постанови ознайомився лише 13 травня 2026 року за допомогою порталу «Судова влада».

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду першої інстанції з клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням військової служби.

У судовому засіданні суду першої інстанції 5 травня 2026 року присутній не був, а копія оскаржуваної постанови була направлена ОСОБА_3 9 травня 2026 року, проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту її отримання.

Даних на спростування доводів ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови лише 13 травня 2026 року матеріали справи також не містять, тому суддя апеляційного суду приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про виклик свідка, то суддя апеляційного суду вирішив відмовити в його задоволенні, оскільки наявні в справі письмові докази та відеозапис події є достатніми для формування позиції з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судові засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явились двічі – 17 липня 2026 року та 31 липня 2026 року, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно, про що свідчать довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» та довідка про доставку SMS (а.с. 40, 41).

Разом з тим, ОСОБА_1 до судового засідання апеляційного суду не з`явився, із заявою про відкладення розгляду апеляційної скарги на адресу суду не звернувся, з огляду на що, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутності в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції в повному обсязі.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 594779 від 21 лютого 2026 року (а.с. 1) підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, млява мова. Від вказаного огляду ОСОБА_1 відмовився, що засвідчив власним підписом (а.с. 3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 лютого 2026 року до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку з відмовою (а.с. 4);

- відеозаписом події, яким зафіксовано спілкування та перевірку документів водія, виявлення поліцейським у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оголошення їх. Зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, а також беззаперечний факт відмови ОСОБА_1 від проходження запропонованого огляду (а.с. 10).

Суд першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, надав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи судом першої інстанції заявляв клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , проте суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки інших досліджених доказів було достатньо для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи.

Жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду ОСОБА_1 не надав і в апеляційній скарзі на них немає жодних посилань.

Також суддя апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські порушили порядок огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан, зокрема алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Під час апеляційного розгляду справи був досліджений відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано, що співробітники патрульної поліції прибули на виклик, в ході розмови з ОСОБА_1 останній підтвердив, що саме він керував транспортним засобом. Далі поліцейський встановив та оголосив виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, млява мова. Зафіксовано пропозицію водію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. На запропоновані огляди ОСОБА_1 відповів відмовою. Після цього поліцейський оголошує про складання протоколу за ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 ПДР України – за відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 вказує, що йому все зрозуміло. Слідує складання протоколу, ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом складеного протоколу, його підписання водієм.

На переконання судді апеляційного суду, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію».

Не погоджується суддя апеляційного суду і з доводами про порушення пункту 5 розділу ІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 102.

Долучений до матеріалів справи відеозапис події є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 102, передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків.

На переконання судді апеляційного суду, наданий суду відеозапис, на якому зафіксовані з`ясування обставин щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та процесуальні дії, які вчиненні інспекторами патрульної поліції об`єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт огляду на стан сп`яніння від 21 лютого 2026 року є неналежним доказом суддя апеляційного суду до уваги не бере, оскільки вони не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення та не є обставиною, яка впливає на кваліфікацію його дій.

На посилання апелянта про порушення ст. 27 Конституції України у зв`язку зі складанням протоколу під час оголошеної повітряної тривоги слід зазначити, що матеріалами справи не підтверджується факт того, що ОСОБА_1 зазначав поліцейським про намір пройти до укриття під час дії повітряної тривоги, як і не зазначав про відмову від огляду через дію повітряної тривоги та те, що він готовий пройти огляд після закінчення її дії.

Таким чином, доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки вищенаведеними дослідженими судом доказами та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за фактичних обставин, встановлених судом у постанові, є об`єктивно доведеною поза розумним сумнівом.

Суддя апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я.

Вказане діяння останнього підпадає під диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто є адміністративним правопорушенням, для ознак якого не обов`язково встановлювати факт керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, і в разі відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з наведеним відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 5 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 317/1198/26