Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №331/1742/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 11.08.2026 Справа № 331/1742/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/1742/26 Головуючий у 1-й інстанції: Аленксєєнко А.Б.

Провадження № 22-ц/807/1867/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В. суддів: Поляков О.З., Мінгазова Р.В., секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування зазначало, що 27.10.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №393834442 на суму 27 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Умовами договору сторони погодили усі істотні умови в тому числі щодо розміру кредиту, строк та умови користування коштами, сплати відсотків, розмір і тип процентної ставки. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредит у загальній сумі 27 000 грн. шляхом перерахування вказаної суми кредиту на рахунок відповідача через банк провайдер.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01 у подальшому до якого укладались додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №265 від 02.01.2024, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №31/0724-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 122 728,40 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, наданий йому кредит не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на день подачі позовної заяви становить 122 728,40 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 27 000,00 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 95 728,00 грн.

Відповідач жодного платежу на рахунок позивача на погашення заборгованості не здійснив.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 122 728,40 грн. та судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором №393834442 від 27.10.2023 у розмірі 122 728,40 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 95 728,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кірюшин А.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних доказів укладання відповідачем кредитного договору із первісним кредитором, при цьому відповідач категорично заперечує факт реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та підписання наданого позивачем примірника електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім цього, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт відступлення права вимоги за кредитним договором з урахуванням того, що кредитний договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений 27.10.2023 в той час як договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на який посилається позивач як на одну з підстав переходу до нього права вимоги до відповідача був укладений 28.11.2018, тобто до того як виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником. Також вважає, що оскільки умовами договору передбачено кінцеву дату повернення кредиту 26.11.2028, відтак в даному випадку кредитодавець у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування» був зобов`язаний письмово повідомити споживача про дострокове розірвання договору та заявити вимогу щодо сплати суми заборгованості. проте матеріали справи будь-яких повідомлень про розірвання договору, а також вимог про сплату суми заборгованості не місять.

Крім цього, вважає розмір нарахованих позивачем відсотки за користування кредитом явно завищеним та таким, що не відповідає засадам справедливості, розумності та добросовісності та неспіввісними із розміром тіла кредиту. Вважає, що у разі якщо суд визнає доведеними факти укладення кредитного договору та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором та той факт, що відповідач допустив неналежне виконання умов договору виходячи із засад розумності та справедливості з розмір відсотків за користування кредитними коштами має становити 2 985,18 грн. Заперечуючи щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу вважає суму витрат професійну правничу допомогу значно завищеною та такою, що не відповідає складності справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначають, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що суд повно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи скарги викладених судом висновків не спростовують. Відповідно до ст. 204 ЦК України кредитний договір є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відсотки нараховувалися у відповідності до погоджених пунктів кредитного договору. Розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й Скаржником в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені Скаржником в повній мірі.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи учаснику процесу не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, останній просив розглядати справу за його відсутності.

Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб за наявними у справі доказами, письмовими запереченнями і висновками. Заслухавши суддю - доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов`язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, у зв`язку з чим позивач, який у встановленому законом порядку набув право вимоги за договором, вправі задовольнити свої вимоги шляхом стягнення непогашеної суми заборгованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується не в повному обсязі виходячи з такого.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 у формі електронного документа укладено договір кредитної лінії №393834442, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 27 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності.

Підписанням договору сторони погодили, строк дисконтного періоду користування кредитом, який становить 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору кожен окремий Транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної карки 4323-35ХХ-ХХХХ-2632, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

За умовами договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти (п. 8.1 Договору).

Згідно з п.8.3 Договору протягом Дисконтного періоду кредитування позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначаються наступним чином:

За період від дати видачі кредиту до 26.11.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 3,65 % річних, що на день укладення Договору становить 0,01 відсотків від суми кредиту за кожен день користування ним, у разі продовження дисконтного періоду з наступного дня після 26.11.2023 проценти нараховуються за ставкою 383,25 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,05 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.8.3.1, 8.3.2 Договору).

Згідно п.8.4 Договору після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.

Також сторони погодили, що рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду – 26.11.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.7.2 Договору в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

п.7.2.1 закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п.11.1 Договору;

п.7.2.2 дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 Договору.

Згідно п.7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 26.11.2028 року.

Відповідач підписав кредитний договір 27.10.2023 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора HMGP.

Також підписанням Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 393834442 від 27.10.2023 відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, якою строк договору факторингу продовжено до 31.12.2020.

31.12.2020 укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. У даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, однак його дата укладання залишена 28.11.2018.

31.12.2021 укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу, яка продовжила строк його дії до 31.12.2022.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023, при цьому умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №265 від 02.01.2024 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача.

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №31/0724-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 122 728,40 грн.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е.

Відповідно до реєстру боржників із актом прийому-передачі цього реєстру від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 122 728,40 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами згаданих договорів факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором у зобов`язаннях за кредитним договором, який укладено з відповідачем.

ОСОБА_3 за договором кредитної лінії №393834442 від 27.10.2023 отримано кошти в сумі 27 000,00 грн., які останнім не повернуті, а тому заборгованість за цим договором підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ЕЙС» яке набуло права стягнення.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором №393834442 від 27.10.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 становить 122 728,40 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами у розмірі 95 728,40 грн.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закону).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 393834442 від 27 жовтня 2023 року на суму 27 000 грн..

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 393834442 від 27 жовтня 2023 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01.

Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с. 42 зворот).

Протягом 31 грудня 2021 року по 31 грудня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено низку додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Зокрема № 26, відповідно до якої, договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року; №27, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року; №31, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року; №32, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024; (а.с. 45, зворот 45, 46).

Згідно реєстру прав вимоги №265 від 02 січня 2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «АЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 56 851,20 грн., яка складається із 27 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 29 851,20 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с. 50-51).

Згідно реєстру прав вимоги до договору факторингу № 15/07/25 Е№234 від 15 липня 2025 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 122 728,40 грн, яка складається із 27 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 95 728,40 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с. 47-48).

31 жовтня 2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 4.1. цього Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір факторингу №15/07/25-Е відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 122 728,40 грн.

Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі пункту 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно змісту статті 610, статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

У п.п.5.3.3 цього договору факторингу зазначено, що фактор ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надані копії договорів факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, №31/0724-01 від 31 жовтня 2024 року містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення та перехід права вимоги.

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід`ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

Відтак право вимоги за кредитним договором № 393834442 від 27 жовтня 2023 були передані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі реєстрів прав вимог, які оформлені належним чином.

Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 122 728,40 грн, з яких: 27 000 грн – заборгованість по кредиту та 95728 грн – заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 27 000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 95 728 грн, ТОВ «ФК «ЕЙС» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором позики (15 липня 2025 року).

Проте, як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів (п.3.1 Договору).

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 29 565 грн за період з 27 жовтня 2023 року по 27 жовтня 2023 року, виходячи з розрахунку: 27 000 грн (тіло кредиту) х 3,65% (дисконтна відсоткова ставка) х 30 день (строк позики).

Отже, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 56 565 грн заборгованості за кредитним договором № 393834442 від 27 жовтня 2023 року, з яких 27 000 грн - тіло кредиту та 29 565 грн – відсотки за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії кредитного договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України зміні.

Щодо судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7 000, 00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді цієї справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що місцевий суд надав належну правову оцінку наданих на підтвердження понесення таких витрат, доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення оплати наданих послуг, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, на користь позивача із відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позову у розмірі 1228,47 грн.

Приймаючи до уваги, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, то із ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь останнього необхідно стягнути 1842,70 грн сплаченого судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2026 року скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 393834442 від 27 жовтня 2023 року у розмірі 56 565 грн (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень), із яких :27 000 грн - тіло кредиту та 29 565 грн - відсотки за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1228,47 грн за подання позову та 3 000 грн витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 1842,70 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

судді О.З. Поляков

Р.В. Мінгазов